Вибори до Палати депутатів Чехії, що відбулися 3–4 жовтня 2025 року, суттєво змінили політичний ландшафт країни. Рух ANO 2011 («Дія незадоволених громадян 2011») на чолі з колишнім прем’єр-міністром Андреєм Бабішем здобув перемогу, випередивши правлячу коаліцію. Результат виборів відкрив шлях до формування нової більшості на чолі з ANO за участі партії «Свобода і пряма демократія» (SPD) Томіо Окамури та «Motoristé sobě» (AUTO).
Оглядачі відзначають популістський характер виборчої кампанії. Ключовими темами опозиційних партій стали невдоволення інфляцією, цінами на енергоносії, тема міграції, а також критика екологічної політики ЄС.
Наразі тривають коаліційні переговори. З позиції України найбільше занепокоєння становить потенційна роль SPD, оскільки партія послідовно дотримується скептичних щодо України позицій, часто ретранслює проросійські наративи. SPD часто характеризують як популістську, радикальну та авторитарну, але вона позиціонує себе як національно-консервативна. SPD виступає проти міграційної політики ЄС, закликає до проведення референдуму про вихід Чехії з ЄС та НАТО, підтримує ідею співпраці з РФ і припинення допомоги Україні (зі скасуванням статусу біженців для українських громадян).
За наявною інформацією, попередня коаліційна угода передбачає контроль SPD над трьома відомствами в уряді. Передбачається, що партія SPD обійме три міністерства – оборони, сільського господарства та транспорту, а також висуне свого кандидата на пост голови Палати депутатів.
Враховуючи входження правих популістів із SPD до коаліції, рівень соціального захисту українців у Чехії може знизитися під тиском партнерів ANO. Варто відзначити, що найбільшу частину іноземного населення Чехії становлять українці – понад 581 тисяча осіб, що складає 53% від загальної кількості іноземців у країні. При цьому станом на середину поточного року до програми тимчасового захисту, яка надає українським біженцям доступ до державного медичного страхування, освіти та ринку праці, в Чехії зареєстровано понад 378 тисяч осіб.
Також очікується, що нова урядова програма передбачатиме скорочення фінансування, пов’язаного з підтримкою України. Таким чином, наразі під питанням опинилась роль Праги в коаліції артилерійських боєприпасів. Нагадаємо, що за словами прем’єр-міністра Петра Фіали з початку повномасштабної війни до кінця жовтня 2025 року Чехія надала Україні через різноманітні фінансові механізми понад 3,7 мільйона снарядів.
Парламентські вибори в Чехії також засвідчили показову тенденцію в риториці європейських крайніх правих та лівих політиків – їх об’єднує критика політики підтримки України, яку здійснюють національні уряди. У випадку чеської електоральної кампанії, головним ретранслятором проросійських наративів щодо України та ЄС став рух «Stačilo!» («Достатньо»). При цьому варто відзначити, що атниукраїнські інтенції в кампанії «Stačilo!» не допомогли партії подолати виборчий бар’єр.
Варто відзначити, що скептичний щодо України виборчий дискурс має запит з боку чеського виборця. Так, за даними STEM, у червні 2025 майже 50% вважають, що військової допомоги Україні «надто багато».
Також дане опитування засвідчило, що третина чехів покладає відповідальність за Російсько-українську війну на Київ та Захід. З твердженням про «штучне» походження української державності повністю або частково погоджується 29% респондентів.
Вибори є особливо вразливим періодом в інформаційній сфері, який характеризується прискоренням динаміки новин та медіаконтенту щодо соціально та політично значимих тем. У зв’язку з цим Група аналізу гібридних загроз дослідила антиукраїнські наративи, які лунали в ході виборчої кампанії 2025 року в чеському інформаційному просторі. У фокусі даного дослідження агітаційна кампанія партій SPD та «Stačilo!».
Партії правого спектру
Наприкінці березня 2025 року чотири праві політичні сили Чехії – SPD, PRO, Svobodní та Trikolora – оголосили про об’єднання в передвиборчу коаліцію під егідою SPD. Лідери PRO, Svobodní та Trikolora увійшли до виборчого списку SPD, відповідно за підсумками голосування лідери цих політсил увійшли до складу новообраного парламенту Чехії. Коаліція позиціонувала себе як «справжня альтернатива» чинному уряду. Одним із ключових питань, довкола яких ці партії зближуються, є оцінка політики щодо України – зокрема, стосовно підтримки у війні з Росією та українських біженців у Чехії.
«Свобода і пряма демократія» (SPD)
Загальний тон риторики партії SPD щодо української держави та підтримки України є виражено негативним. Лідер SPD Томіо Окамура та інші спікери відкрито критикують українську владу, зображують Україну як слабкого союзника та виступають проти будь-якої суттєвої допомоги Україні.
Окамура регулярно називає нинішній український режим «корумпованим, недемократичним та напівфашистським». У партійних публікаціях SPD ще з початку війни простежується теза, що Україна – “несерйозний партнер”, де буяє націоналізм і корупція. Наприклад, у березні 2025 р. Окамура заявив, що Україна “не має нічого спільного з демократією”.
Лідер SPD публічно «розуміє» російську вимогу денацифікації України, посилаючись на те, що «в Україні називають вулиці на честь Степана Бандери». Окамура назвав це неприйнятним.
Партія послідовно виступає проти євроатлантичної інтеграції України. Ще до об’єднання з іншими правопопулістичними силами, SPD заявляла: «Вступ України до НАТО для нас неприпустимий». Окамура в минулому відверто писав, що спершу «до НАТО має вступити Росія», лише тоді можна говорити про Україну. Теза полягає в тому, що прийняття України в НАТО нібито втягне Чехію у «чужу громадянську війну». Аналогічно, партійці SPD скептично ставляться й до вступу України в ЄС, наголошуючи на економічних та безпекових ризиках.
SPD різко критикує уряд Чехії за військову та фінансову підтримку Києва. Лідер партії Окамура неодноразово заявляв, що продовження постачання зброї «лише затягує конфлікт», який Україна нібито «не може виграти військовим шляхом». Позиція SPD – домагатися негайних мирних переговорів навіть ціною територіальних поступок з боку України.
SPD систематично апелює до невдоволення частини суспільства кількістю українських біженців. Окамура стверджує, що масовий притік українців «погіршив ситуацію з доступним житлом та збільшив черги в лікарнях». Він наполягає на «ревізії всіх дозволів на проживання, виданих українцям у Чехії». Лише ті українці, які «працюють на посадах, нецікавих для чехів» (низькооплачувана чи важка праця), на думку SPD, можуть лишитися. Показовою стала заява Окамури у вересні 2025 року: «Ми – чеські політики і стоїмо на боці чеських громадян, тому це не з ненависті, але ми повинні навести лад із присутністю Українців».
Риторика SPD щодо України, яка й до об’єднання була ворожою, залишалася послідовно негативною, з тенденцією до ще більшої радикалізації ближче до осені 2025. Якщо навесні акцент робився на тому, що Чехія «не повинна виснажувати себе допомогою Україні” та необхідності «піклуватися передусім про чехів», то влітку Окамура посилив інформаційний натиск. На фоні новин про мирні ініціативи Дональда Трампа, лідер SPD почав фактично озвучувати тези російської пропаганди: що «Росія цю війну виграє, і Захід має погодитися на умови Москви», включно з територіальними поступками та «денацифікацією» України.
“Право, Повага, Професіоналізм” (PRO)
Лідер партії PRO Їндржих Райхл у публічній комунікації зайняв ще жорсткішу позицію щодо України. Хоча формально PRO говорить про «мир» і «національні інтереси Чехії», то за фактом її риторика часто дослівно повторює кремлівські меседжі. Виступи Райхла переповнені звинуваченнями України та Заходу, аж до прямого виправдання дій Росії.
На початку 2025 року Райхл ще намагався маскувати проросійські погляди під гаслами «миру» чи «чеського патріотизму». Однак улітку, особливо після відновлення на посаді президента США Дональда Трампа і його заяв про необхідність швидко «домовитися» з Путіним, лідер PRO «скинув маску». У серпні-вересні його риторика вже майже не відрізняється від російської пропаганди: він відкрито повторює наративи Кремля і навіть закликає до силових дій проти України. Це означає, що з березня по вересень позиція PRO стала ще більш ворожою до України, переставши прикриватися евфемізмами. Коаліція з SPD, схоже, лише підсилила цю тенденцію.
Райхл систематично дискредитує президента Укарїни Володимира Зеленського. До прикладу, він публічно назвав Зеленського «емоційно нестабільною людиною, залежною від кокаїну, готовою заради власного порятунку на все», а передачу потужної зброї Україні – «абсолютним шаленством».
Один з найрадикальніших випадів Райхла стався у серпні 2025 р. Політик заявив, що «з двох воюючих держав ми підтримуємо ту, яка атакує європейську енергетичну інфраструктуру», натякаючи на підрив Україною нафтопроводу «Дружба», через який російські енергоносії експртуються до Угорщини та Словаччини. Цей наратив спотворює причинно-наслідковий зв’язок, виставляючи Україну агресором стосовно сусідніх країн, тоді як про російські удари по українській інфраструктурі замовчуються.
Найбільш шокуючий наратив PRO – це пропозиція спрямувати військову силу НАТО проти самої України. Після випадку з пошкодженням трубопроводу Райхл заявив, що, на місці урядів Угорщини і Словаччини, він би «зажадав від НАТО активувати статтю 5 і нанести удар по Україні, хоч і військовий». Він назвав дії Києва «брутальним шантажем Орбана і Фіцо» та наголосив, що «з шантажистами треба розправитися нещадно».
Як і SPD, партія PRO виступає за негайне припинення військової допомоги та фінансування України з боку Чехії. Райхл звинувачує уряд у тому, що допомога Україні нібито завдає шкоди самій Чехії (посилює інфляцію, дефіцит тощо). PRO закликає зосередитися на внутрішніх проблемах, а щодо війни — «нехай США і Росія домовляються, а Чехія не повинна втручатися».
Svobodní
Лідер партії Svobodní Лібор Вондрачек підкреслює, що «не є проросійським», але водночас говорить: Чехія не повинна витрачати кошти на Україну, а має зосередитися на власних проблемах. На відміну від SPD чи PRO, представники Svobodní рідше апелюють до ідеологічних чи історичних аргументів – замість цього роблять наголос на фінансовій стороні питання та принципах державного управління.
У березні 2025, одразу після укладення союзу зі значно радикальнішими SPD і PRO, Вондрачек змушений був відповідати на закид, що Свободні «лягли в одну постіль із проросійськими силами». Він виправдовувався, що об’єднання «не є проросійським» і що їх єднають спільні прагматичні цілі, а питання України – мовляв, другорядне. Проте вже тоді він визнав: «саме в темі України ми якраз з іншими партнерами повністю згодні».
До осені 2025 риторика Svobodní помітно зблизилася зі стилістикою SPD. Хоча Вондрачек і не вдається до образливих висловів на адресу українців, як це роблять Окамура чи Райхл, він все частіше слово в слово повторює їх тези. Наприклад, у серпні на з’їзді прихильників він заявив, що «70% чехів хочуть якнайшвидшого миру навіть ціною територій України», посилаючись на соцопитування. Цей аргумент про «волю народу» активно використовував Окамура, тож Svobodní його перейняли.
Варто зазначити, що деякі помірковані представники Svobodní залишили партію через союз із SPD, але публічно лідери про це не говорять. В інформаційному просторі партія демонструє єдність з коаліцією.
Головний меседж партії – необхідність згортання державної підтримки України. Вондрачек заявив буквально: «Ми не повинні надсилати гроші Україні, адже хочемо низьких податків і «струнку» (економну) державу». За його словами, жодна держава не має «морального обов’язку» допомагати іншій країні, навіть якщо та зазнала агресії: «Держава не має моралі – вона обслуговує власних громадян».
Svobodní фактично пропонують Чехії зайняти ізоляціоністську позицію. Вони наполягають, що оскільки Україна не є членом НАТО, війна «не стосується нашої оборонної угоди (між Україною та Чехією)», Прага не повинна витрачати значні ресурси на підтримку України. Будь-яка зовнішня допомога, на думку партії, має здійснюватися лише на добровільні пожертви громадян, але не з держбюджету.
У програмних документах коаліції за наполяганням Svobodní зафіксовано вимогу скасувати режим тимчасового захисту українських біженців. Замість цього пропонується, щоб українці могли залишатися в країні лише в рамках звичайних процедур надання притулку. Партія аргументує це тим, що буцімто «вже немає перешкод для безпечного повернення» багатьох біженців, а отже спеціальний режим не потрібен. Хоч ця позиція і дублює лінію SPD/PRO, Svobodní виправдовують її юридично і економічно (мовляв, «європейська політика тимчасового захисту більше не відповідає реальності»).
Будучи традиційно євроскептичною, партія виступає і проти розширення ЄС на Схід. В інтерв’ю та подкастах Вондрачек прямо заявляв, що «ми не хочемо Україну в ЄС». Про НАТО він висловлюється в унісон з партнерами: ще у березні 2025 коаліція оголосила спільну позицію про ветування вступу України до НАТО в разі, якщо матиме таку можливість у владі.
Trikolora
Партія “Trikolora” на чолі з Зузаною Майеровою дотримується позиції близької до SPD/PRO, але робить особливий акцент на критиці США та ЄС у контексті війни. Trikolora активно транслює ці меседжі через соцмережі лідерки та спікерів (до прикладу ідеолога партії Зденека Коуделки (Zdeněk Koudelka)).
Вже на початку 2025 (до офіційного створення коаліції) партія однозначно займала сторону «нейтралітету України» і звинувачувала Захід у конфлікті. Після об’єднання з SPD/PRO ці погляди лише отримали більш широкий майданчик для виявлення. Можна зазначити хіба посилення публічної присутності – Майерова стала частіше брати участь у теледебатах, де різко критикувала урядову політику щодо біженців. Наприклад, у телешоу «Co Čech, to politik!» вона вступила в конфлікт з проукраїнським мером Павлом Новотним, наполягаючи, що прийом українських дітей заважає чеським. Загалом, Trikolora продовжує послідовно транслювати антиукраїнські меседжі, діючи в унісон з SPD.
Trikolora відкрито повторює кремлівську тезу про те, що Захід спровокував війну. На початку 2025 р. Коуделка опублікував есе, яке Майерова поширила у Facebook. В ньому йшлося: «Україна могла б бути буферною державою між НАТО і Росією, де жодна зі сторін не захоплює її. Могла б бути нейтральною і процвітаючою. Натомість Захід, підтримавши київський переворот 2014 і обіцяючи членство України в НАТО, поставив Україну на тернистий шлях до воєнних страждань».
Подібно до партнерів, Trikolora стверджує, що треба негайно припинити постачання зброї Україні і сісти за стіл переговорів. Але партія часто робить наголос на гуманітарних аргументах: «продовження війни лише множить жертви». Партія цитує соцопитування (ті самі 70% за швидкий мир ціною територій) на підтвердження, що більшість чехів начебто згодні “пожертвувати” частиною України заради миру.
Риторика Trikolora щодо українців, які знайшли прихисток в Чехії, зводиться до меседжу: «вони створюють проблеми для чехів і мають повертатися додому». Зузана Майерова неодноразово стверджувала, що присутність українців перевантажує систему освіти і соціальні служби. Наприклад, вона заявила: «Наші діти не можуть потрапити в дитсадки через [присутність] українців». У червні 2025 Майерова відкрито підтримала вимогу SPD вислати більшість українських утікачів назад: «Згідно з позицією SPD, українські біженці повинні повернутися додому…» написала вона, додавши що поставки зброї від уряду тільки продовжують конфлікт.
У публікаціях спікерів партії часто згадуються теми на кшталт бомбардувань Югославії силами НАТО чи колоніальних завоювань Заходу, щоб відволікти увагу від сучасної агресії РФ. У згаданому есе Коуделки акцентувалося, що «американський напад на Югославію зруйнував мир після холодної війни» і що США хотіли «монополізувати право на військові удари», але Росія зруйнувала ці плани у 2022-му. Ці меседжі покликані підірвати моральну легітимність підтримки України, мовляв, Захід «не безгрішний» і не має права вчити інших.
STAČILO!
На протилежному ідеологічному фланзі чеського політичного спектру найбільш помітною політсилою наразі є STAČILO! («Досить!») – широка коаліція політичних партій лівого спрямування. Об’єднання лівих очолила лідерка Комуністичної партії Чехії і Моравії (KSČM) Катержина Конечна – саме вона була ключовим транслятором передвиборчих меседжів в чеських ЗМІ та соцмережах.
STAČILO! побудувало передвиборчу кампанію довкола питань соціального захисту «простих людей». Спікери партії регулярно підкреслювали «проблеми пересічних чехів», зокрема «дефіцит лікарів, медикаментів, соціальних послуг. При цьому однією з головних причин ситуації, в трактуванні STAČILO!, є витрати уряду Петра Фіали на посилення оборонного сектору Чехії та підтримка України. Закономірно, що на передвиборчих мітингах партії (відео з яких у форматі шортсів активно поширювались в соціальних мережах) регулярно звучали заклики припинити постачання зброї Україні.
Показово, в ході публічних заходів в рамках виборчої кампанії представники STAČILO! переважно не фокусувалися на агресії Росії як причині війни, навпаки перекладали вину на Захід, поширюючи наратив про агресивне НАТО.
Також, традиційно для риторики європейських крайніх лівих політсил, спікери STAČILO! Відзначились заявами, в яких «викривались» випадки «неонацизму в Україні» та критикувалась офіційне трактування Києвом історії Другої світової війни.
Водночас варто відзначити, що на відміну від правих партій, чеські комуністи в ході виборчої кампанії значно менше уваги приділяли темі міграції. Натомість тема українських біженців в Чехії озвучувалась через призму пріоритизації інтересів та прав громадян Чехії. Ці меседжі були інтегровані у ширшу інформаційну стратегію STAČILO!, що поєднувала соціально-орієнтовані гасла з інтерпретаціями політики уряду, що тотожні російській пропаганді.
Отож саме в питанні України позиції лівих та правих політсил Чехії мають чимало точок дотику. Одним з помітних прикладів такого «мезальянсу» STAČILO! та SPD є позиція щодо зняття української символіки з офіційних чеських установ (які були встановлені з 2022 на знак підтримки України).
Підсумовуючи, автори дослідження виокремлюють такі тенденції чеської політики, які висвітлила виборча кампанія 2025 року:
Посилення україноскептичних тенденцій у політичному дискурсі Чехії. Вибори засвідчили дрейф чеської політики у бік популізму, євроскептицизму та прагматичного ізоляціонізму. Як крайні праві, так і крайні ліві сили використовували антиукраїнську риторику як складову своєї передвиборчої мобілізації, поєднуючи її з критикою уряду в питаннях допомоги України та підтримки українських біженців.
Ризики для подальшої підтримки України. Майбутня коаліція на чолі з ANO, до якої може увійти SPD, передбачає ревізію політики Праги щодо України. Очікується зниження рівня фінансової й військової допомоги, перегляд програм підтримки українських біженців та поступове зменшення участі Чехії у європейських ініціативах, пов’язаних із безпекою України.
Конвергенція риторики радикальних правих і лівих в питані підтримки України.
Характерною рисою виборів стало зближення крайніх флангів чеського політикуму – SPD і STAČILO! – у питаннях ставлення до російської агресії та допомоги Україні. Це свідчить про трансформацію антиукраїнської риторики у ширший антизахідний, антиелітарний і проросійський наратив, який дедалі більше впливає на громадську думку та політичний порядок денний Чехії.
Володимир Солов’ян, Микита Кузьменко