«Безсмертний полк» це щорічна акція, шляхом якої росіяни( та не тільки вони) вшановують пам’ять родичів, які воювали під час Другої світової війни – чи, в інтерпретації російської історіографії, Великої Вітчизняної 1941-45 рр, міф про котру є одним з найпотужніших історичних наративів Кремля. Основна складова «Безсмертного полку» – марш із портретами полеглих та тих, хто пережив війну, і започаткована вона була у 2011-му році в російському місті Томськ. Початок їй поклала однойменна громадянська ініціатива, недержавне і неприбуткове об’єднання, що поставило собі за мету увічнити пам’ять загиблих, збираючи їх історії, – а жертв за роки війни у Радянському союзі було найбільше.
Однак те, що почалось як низова громадська ініціатива, з часом перетворилось на один з найпотужніших інструментів російського історичного ревізіонізму, який Москва активно просуває за кордоном, заохочуючи відбілювання радянської історії та ролі СРСР у Другій світовій. Це стало можливим після того, як Кремль здійснив фактично «рейдерське захоплення» щорічних акцій.
Історія трансформації
У 2015-му році була створена паралельна структура зі схожою назвою – «Безсмертний полк Росії». Один з її засновників, Н. Земцов, був членом початкової ініціативи, з якої його виключили за порушення статуту. Російська влада одразу ж взяла нову організацію «під крило» – тобто, під свій контроль, – і це було не дивно з двох причин.
По-перше, акції стрімко набирали популярність і почали проходити в інших країнах, зокрема, в Україні, а, отже, мали для влади великий потенціал зовнішнього впливу та виходу на нові цільові аудиторії. По-друге, маючи справу з будь-яким низовим масовим рухом, авторитарна влада завжди має лише два варіанти вибору – або знищити таку ініціативу, або поставити її собі на службу. Кремль, сфокусований на політизації історії та широко застосовуючи поняття «фашизму» як ярлик для країн, чиєю політикою він незадоволений, обрав друге. Так з 2015-го акції «Безсмертного полку» стали отримувати велику підтримку, в тому числі й фінансову, від російського уряду, а Земцова у 2016-му було обрано до Державної думи – і контроль над ініціативою остаточно перейшов до влади. На сьогодні він проводиться за підтримки державних структур «Роспатріотцентр» та «Росмолодь».
Пам’ять на експорт
Встановивши контроль над «Безсмертним полком», російський уряд почав широко використовувати його в політичних цілях. На території Росії вони здебільшого стосуються піару: в маршах беруть участь чиновники та політики найвищого рангу, включно з Путіним особисто, що дозволяє набрати додаткових «іміджевих» балів та підтримувати риторику про міфологізовану перемогу над фашизмом, яка є одним з ідеологічних стовпів режиму. «Безсмертний полк», однак, Росією не обмежується. Фактично, його експортують до цілого ряду країн – станом на сьогодні такі марші проводяться у більше ніж 80-ти країнах світу.
В них беруть участь російські дипломати, а самі заходи стають черговим інформаційним приводом для звинувачень західних країн у «переписуванні історії», які лунають кожного разу, коли мова заходить про роль СРСР у війні, зокрема, про пакт Молотова-Ріббентропа. Більша частина країн, де наразі проводять акції «Безсмертного полка», потрапила до цього списку в 2015-2016-му роках, як раз після встановлення контролю над ініціативою та початку значних фінансових вливань. Це в черговий раз підкреслює, скільки зусиль російський уряд докладає до популяризації акції. За кордоном ініціатива часто отримує підтримку на низовому рівні з боку людей, які прагнуть долучитись до вшанування пам’яті полеглих та захистити їх особисті історії, і саме на цьому російська влада робить акцент, популяризуючи «Безсмертний полк» в інших країнах. Однак за такими на перший погляд благородними цілями стоїть цілком прагматична політична мета. Централізуючи комеморативні практики та намагаючись відігравати в них ключову роль, Кремль одночасно централізує контроль над історичними наративами, які стосуються Другої світової. Так утворюється безпечне для нього інформаційне поле, де російська версія історії просувається легше та сприймається краще. Москва знову утверджує себе як переможницю фашизму, нагадуючи світові про те, що «може повторити», якщо виникне така необхідність.
«Безсмертний полк» в Україні
…А з точки зору тих, хто споживає російський та проросійський контент, така необхідність, без сумніву, існує. Україна стабільно зображується російською пропагандою та агентами впливу Кремля за кордоном як «фашистська» держава. Спроби з її боку перейняти європейські практики комеморації та відзначати Дні пам’яті та примирення замість святкувань 9-го травня на радянський манер, який, до того ж, просуває мілітаризацію, викликають шквал критики та звинувачень у фашизмі з боку російського уряду. Так, офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова свого часу звинувачувала Україну в тому, що вона нібито настільки зайнята переписуванням історії, що забула, коли закінчилась війна. Враховуючи, що з 27 мільйонів полеглих у СРСР 8-10 мільйонів були українцями, Київ аж ніяк не прагне забувати про трагедію.
Однак наративи стосовно Другої світової війни мають принципове значення для створення кремлівського політичного «легендаріуму», і будь-які спроби держав, які Москва вважає своєю зоною впливу, з неї вийти викликають у неї спротив. Підтримка «Безсмертного полку» в Україні є ще одним способом такий вплив підтримувати. Місцевим «Безсмертним полком» керує Юрій Деркач, який стабільно критикує пост майданну владу та вважає Революцію гідності «державним переворотом». В такому контексті не дивує, що пан Деркач є головою харківського осередку «Українського вибору» – створеної Віктором Медведчуком платформи, у 20 представників якої СБУ провела обшуки в березні 2021-го року за підозрою в участі в організації незаконного «референдуму» в Криму. До закриття пов’язаних з Медведчуком телеканалів ZIK, 112 NewsOne вони слугували найбільшим медійним хабом, який поширював російській історичний ревізіонізм та просував «Безсмертний полк» в Україні.
Інші члени «Опозиційної платформи – За життя» і колишньої «Партії регіонів» так само активно підтримують акції і беруть в них участь. Однак підтримка з боку проросійських сил є далеко не єдиною проблемою, яку «Безсмертний полк» створює в Україні. Є і інша, більш масштабна, і вона стосується, насамперед, нормалізації символів, пов’язаних з російською агресією, таких як георгіївська стрічка. Просуваючи подібні акції, що фактично проходять під патронатом та під контролем російського уряду, місцеві агенти впливу сприяють підтримці історичних наративів Кремля в Україні. Роль таких наративів не можна недооцінювати – адже саме вони полегшують сприйняття іншої російської дезінформації, яка залишається серйозним викликом для національної безпеки.