10 листопада у прес-центрі Українського кризовому медіа-центрі відбулося експертне обговорення на тему “На екваторі нової влади: громадянське суспільство і права людини”, організоване ГО “Виборча Рада UA”.
Як пояснив Євген Бистрицький, координатор напряму гуманітарної політики “Виборча Рада UA”, ця тема – одна зі складових проєкту з експертної оцінки того, що відбулося за два з половиною роки нової влади та вироблення рекомендацій для неї. За словами експерта, документ про всі сфери відповідальності президентської влади перебуває у стадії верстки і буде готовий до кінця листопада.
“Ми представимо його для громадськості та політикуму. Це критичний огляд – не щоб принизити, а для об’єктивної оцінки”, – пояснив Бистрицький.
Максим Лациба з Українського незалежного центру політичних досліджень ввів у контекст оцінки рішень влади, зокрема законодавчих, що стосувалися громадської сфери.
“В цей період ми не бачили системного діалогу центральної влади з громадянським суспільством. Спочатку була – системна недовіра, “нам не потрібні посередники”, як висловився колишній керівник Офісу президента. Цей період завершився, тепер окремі представники влади вибудовують комунікацію. Однак від президента системної уваги ми не бачимо”, – зазначив Лациба.
Експерт наголосив, що Рада з питань свободи слова та прав журналістів при Президенті – одна з небагатьох комунікаційних платформ на найвищому рівні.
Данило Метельський, аналітик та менеджер проєктів “Школи політичної аналітики”, відзначив, що для громадських активістів подекуди навіть створюються нові бюрократичні перепони.
“У 2020 році була спроба спілкування президента з громадськими організаціями. Тоді анонсували щоквартальні зустрічі – чого так і не сталося. Наразі ми можемо бачити лише зменшення можливостей для ГО. До 2018 року можливо було зареєструвати організацію в електронному режимі через Мін’юст. Наразі це пригальмовано, створюються бюрократичні перепони для реєстрації нових ГО. Наприклад – введення нової форми і вимоги інформації про кінцевого бенефіціара. Багато організацій дізналися про це буквально за місяць до дедлайну, через що виникли величезні черги”, – нарікнув Метельський.
Євген Захаров з Харківської правозахисної групи вказав, що правозахисні організації за визначенням виступають опонентами держави, і констатував погіршення атмосфери в цьому діалозі.
“Нова влада погано сприймає критику на свою адресу, яка у випадку правозахисту є природньою. Ситуація з правами людини постійно погіршувалася з 2015 року. Це одна з причин поразки старої влади у 2019 році. Але нова влада цю проблему не усвідомила”, – узагальнив Захаров.
Втім, правозахисник відзначив і позитивні тенденції – наявність усвідомлення проблем і спроб їх вирішення, зокрема скасування мораторію на продаж землі.
“Корупцією в нас просякнуте все суспільство, це наслідок відсутності ринку та конкуренції. Великий бізнес та влада нерозривно спаяні. Для цього необхідно змінювати правила в економіці, заходи з демонополізації та деолігархізації. Однак ухвалений владою закон про деолігархізацію поганий, на наш погляд. Коли олігархи тікають за кордон а їх бізнес руйнується, тисячі людей втрачають роботу – це принципово невірно”, – наголосив Захаров.
Тетяна Печончик, голова правління центру прав людини Zmina, зі схваленням відзначила ухвалення у березні цього року оновленої Національної стратегії з прав людини, уряд вже затвердив трирічний план дій з виконання. Ще один успішний захід, на її думку – це запуск Кримської платформи, який допоможе захисту прав людини на окупованому півострові. Відзначила Печончик і урядовий законопроєкт про захист в’язнів Кремля та членів їх сімей, ухвалення якого очікується незабаром.
Олександра Матвійчук з Центру громадянських свобод висловилася щодо окремого важливого аспекту – правозахисту на окупованих територіях.
“Під контролем Російської Федерації перебувають території, де до окупації проживало 5,5 млн громадян. Україна поклала повну відповідальність за права людини на РФ до моменту деокупації. Однак обличчя країни визначається захистом прав своїх громадян. Україна має підкріпити гасла реальними діями та політикою. Хотілося б мати якусь визначеність”, – наголосила правозахисниця.
За словами Матвійчук, законодавчі акти та управлінські рішення мали суперечливий характер аж до початку підготовки Кримської платформи навесні цього року.
“Наш Кримінальний кодекс досі не відповідає вимогам міжнародного кримінального права. Немає відповідальності за злочини проти людяності, практично неможливо притягти до відповідальності за воєнні злочини. Приклад – ситуація із затриманим катом “Паличем” з донецької “Ізоляції”. Наразі м’яч – на полі президента, який вже півроку не підписує законопроєкт №2689 про юстицію щодо воєнних злочинів”, – вказала Матвійчук.
Правозахисниця також нарікнула, що вже два роки немає жодних обмінів полоненими та визволень політв’язнів.
