Двічі в одну річку ввійти неможливо. Принаймні так кажуть в народі. Проте, життя в будь-яку мить може це заперечити. Підтвердження тому – історія Надії Дьоміної.
Коли на сході країни розпочалася війна, вона була змушена залишити рідний Донецьк та переїхати у Вугледар. До 24 лютого 2022 року здавалось, шо тут безпечно. Але доля розпорядилась інакше – війна підкралась настільки близько, що подальше перебування у місті ставало надалі неможливим. І знову валізи, і знову дорога.
Сьогодні вона в Чехії, як і тисячі українських жінок. Вчиться, щоб відчувати себе більш комфортно в незнайомій для себе країні. Прагне заробляти, адже люди Донбасу про себе по праву кажуть, що вони люди праці. Тільки душа в неї все одно болить. За стареньких, які не змогли виїхати з Вугледару. За дім, в який влучили ворожі снаряди. За майбутнє, чиї риси поки доволі туманні.
Звісно, слідкують за тим, що відбувається в рідному краї. Знають, чим живе Вугледар. Як доставляється у місто гуманітарна допомога, ліки. Читають про те, що робить місцева влада для життєзабезпечення, підготовки до опалювального сезону. Вірять в ЗСУ, в їх спроможність захистити цей клаптик української землі.
Олена Горячева
16.07.2022
Матеріал підготовлений у рамках спільного проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру міжнародного розвитку “Протидія дезінформації на півдні та сході України” за підтримки Європейського Союзу