Переможцем першого туру президентських виборів в Румунії став Джордже Сіміон – голова ультраправого «Альянсу за об’єднання румунів» (AUR). Переконливий результат Сіміона засвідчує сталу тенденцію на зростання ролі правих популістів в румунській політиці.
Сіміон відомий скептичним ставленням до надання допомоги Україні. Втім ще восени минулого року лідером Румунії міг бути обраний політик, діяльність якого становить більшу загрозу для відносин Румунії з Україною та ЄС, ніж можна очікувати у випадку перемоги Сіміона. Мова про колишнього однопартійця Сіміона – Келіна Джорджеску.
Після скасування листопадових виборів президента Румунії та недопуску до участі в повторній кампанії постать Джорджеску випала з новинного порядку денного українських медіа. Однак фаворит поточних виборів, Сіміон, озвучив плани щодо політичної “реабілітації” Джорджеску, зокрема анонсував можливість призначення на пост прем’єр-міністра.
Тож чи призведе потенційна перемога націоналіста Сіміона до реінкарнації політичної кар’єри правого популіста та поціновувача путінської Росії Джорджеску?
Кандидат-спойлер
Неочікувана перемога у першому турі президентських виборів 24 листопада 2024 року незалежного кандидата Келіна Джорджеску стала каталізатором всплеску популярності румунських правих.
Політик, відомий маніпулятивними висловлюваннями та експлуатацією конспірологічних теорій, на старті кампанії вважався маловідомою фігурою. Однак результати першого туру президентських виборів стали холодним душем для більшості політичних оглядачів. Джорджеску, заручившись підтримкою майже 23% виборців, завдав потужного удару по традиційним партіям – соціал-демократам (PSD) і націонал-лібералам (PNL), які з 2021 року формують правлячу коаліцію, адже їхні кандидати на посаду президента суттєво поступилися опозиціонеру-самовисуванцю.
Втім невдовзі з’ясувався непривабливий підтекст успіху ультраправого кандидата. Влада оприлюднила дані спецслужб, які свідчили, що Джорджеску проводив передвиборчу кампанію з порушенням законодавства. Основні підозри стосувались можливого зовнішнього впливу на результати голосування, зокрема з боку Росії.
На тлі оприлюдненої інформації 6 грудня 2024 року Конституційний суд Румунії анулював результати першого туру.
Щодо Джорджеску, Генпрокуратурою Румунії було висунуто ряд звинувачень. Серед них – підбурювання до дій проти конституційного ладу та створення чи підтримка фашистської організації. Зрештою, 9 березня Центральне виборче бюро Румунії відхилило кандидатуру Джорджеску, а через декілька днів Конституційний суд остаточно затвердив дане рішення.
Втім аргументи влади не справили сильного враження на опозиційно налаштовану частину суспільства. Попри звинувачення, на момент недопущення до балотування Джорджеску, його рейтинг мав висхідну динаміку, сягаючи 40%.
Загравання з MAGA
Новосформований образ політичної «жертви» Джорджеску спробував монетизувати в міжнародному медіапросторі. Політик скористався вдалим моментом, оскільки адміністрація Трампа обрала прецедент скасування листопадових виборів в Румунії для ідеологічного наскоку на Євросоюз.
Нагадаємо, що в рамках промови на Мюнхенській конференції з безпеки віце-президент США Джей Ді Венс заявив, що «Румунія прямо скасувала результати президентських виборів на підставі нечітких підозр спецслужб і величезного тиску з боку європейських сусідів». На основі цього твердження американський високопосадовець відпустив резонансну шпильку в бік Європи – «якщо вашу демократію можна зруйнувати з іншої країни, вклавши кількасот тисяч доларів у рекламу в інтернеті, то ця демократія від початку була не дуже сильною».
Джорджеску матеріалізувався в американському медіапросторі в березні завдяки участі в подкасті The Freeman Report. В спілкуванні з ведучим Джеймсом Фріменом він заявив, що Румунія є «рабом Європейського Союзу» та підняв питання про референдум щодо участі Румунії в ЄС та НАТО. Згодом Джорджеску дав інтерв’ю одіозному телеведучому та політичному оглядачу Такеру Карлсону, в якому також озвучив ряд конспірологічних тез. До прикладу, політик-популіст використав тему фобії війни Заходу з Росією. За його словами, «Румунія – це актив для Брюсселю, щоб розв’язати війну».
Окрім того, Джорджеску звинуватив президентів Франції та Молдови, а також колишнього держсекретаря США Ентоні Блінкена у «бажанні перетворити НАТО на наступальну силу та розпочати Третю світову війну з Румунії». Натомість, за словами Джорджеску, «мета румунських правих – зробити Румунію великою знову, так само, як кампанія MAGA хоче зробити Америку великою знову».
Приклад – скріншот каналу СоловйовLive
Показово, що росіяни залюбки поширювали одкровення Джорджеску. Ряд прокремлівських телеграм-каналів опублікував повний текст інтерв’ю російською мовою.
Україна в прицілі Джорджеску
Хоч риторика Джорджеску спрямована проти так званих «глобалістів», аргументація, яку використовує політик-популіст, підриває підтримку України з боку румунського суспільства. Найбільш активно Джорджеску використовує маніпулятивну тезу про загрозу війни НАТО з Росією у випадку подальшої військової допомоги Україні.
Апогеєм антиукраїнської риторики Джорджеску стало інтерв’ю romaniatv.net, в якому він назвав Україну вигаданою державою, справжньою назвою якої, буцімто, має бути “Українська Радянська Соціалістична Республіка”. Цим політик не обмежився і озвучив посягання на територіальну цілісність України. За твердженням Джорджеску, інтерес Румунії полягає у відновлені контролю над рядом історичних регіонів, які належать до складу України – Північною Буковиною, Буджаком та Північним Марамурешем. Також одіозний кандидат запропонував Угорщині “забрати” Закарпаття, а Польщі – Львівську область. Решту території України він зневажливо назвав “Малоросією”. Подібні заклики традиційно належали до арсеналу ультраправих маргіналів, які не мали помітного впливу на політику Румунії. Тому, спроба актуалізувати територіальні претензії до України політиком, який ще нещодавно очолював президентський рейтинг (хоча й нетривалий час), була з ентузіазмом розтиражована російською пропагандою.
Також в рамках передвиборчої агітації Джорджеску просував ідею економічного суверенітету Румунії та скорочення залежності від імпорту. Отож риторика кандидата-популіста потенційно сприяла відновленню протестних настроїв щодо транзиту української агропродукції. Нагадаємо, що наприкінці 2023 – на початку 2024 року румунські фермери протестували проти імпорту українського зерна.
На вибори ми ходимо разом
Певний час Джорджеску не поспішав долучатись до кампанії Сіміона, оскільки зробив ставку на вуличні протести. Однак акції непокори доволі швидко зійшли нанівець.
За оцінкою президента Центру запобігання і раннього попередження конфліктів Юліана Кіфу, “виборці, які хотіли проголосувати за несистемного кандидата, розчарувались у Джорджеску, коли відбулися арешти людей, пов’язних з тіньовим фінансуванням його виборчої кампанії. В цей момент він зазнав гучної медійної поразки. Нині кандидати, що представляють праві сили, зробили крок назад та відійшли від риторики, побудованої на крайнощах”.
Отож, враховуючи перетік голосів до Сіміона, як альтернативного кандидата зі схожими ідеологічними позиціями, у Джорджеску фактично не залишалось іншого вибору окрім підтримки екс-однопартійця.
Обидва політики навіть з’явились разом на виборчій дільниці. При цьому Сіміон зазначив, що “проголосував за Келіна Джеорджеску” (хоча такого ім’я не було в бюлетені – В.С.), а їхня спільна мета – повернути країну в «конституційне русло». Цим Сіміон не обмежився і згодом пообіцяв у випадку перемоги запропонувати кандидатуру Джорджеску на посаду прем’єр-міністра, а також організувати референдум про поновлення результатів скасованого в грудні 2024 року першого туру президентських виборів.
Вочевидь, призначення Джорджеску на високий пост в уряді поляризує політичну ситуацію в Румунії та ускладнить відносини із західними союзниками та Україною. Втім такий сценарій є малоймовірним. Навіть у випадку дочасних парламентських виборів партія Сіміона AUR, найбільш ймовірно, не матиме достатньої кількості місць у парламенті для самостійного формування уряду. Кандидатура Джорджеску вимагатиме підтримки інших партій. Однак його суперечлива репутація, розслідування в Прокуратурі та проросійські погляди роблять Джорджеску надто токсичним претендентом на цю роль.
Недовговічний союз?
Реверанси Сіміона на адресу Джорджеску мають цілком прагматичне підґрунтя – бажання зберегти прихильність симпатиків останнього напередодні вирішального туру виборів. Далі союз двох правих політиків може розвиватись на тлі спільного інтересу щодо оновлення парламенту «в моменті» електорального піку популярності правих сил.
Однак у випадку перемоги Сіміона його мезальянс з Джорджеску, з великою долею вірогідності, не буде тривалим. По-перше, у Джорджеску немає власної партії, а створення такої призведе до неминучої конкуренції з AUR. По-друге, на посаді лідера країни Сіміону доведеться шукати компроміси як з внутрішньополітичними силами, так і на рівні Євросоюзу. В цих умовах партнерство з одіозним Джорджеску лише звужуватиме простір для маневру та генеруватиме конфлікти довкола президентської адміністрації.
Туманні перспективи політичної кар’єри Джорджеску є, безумовно, позитивним підсумком для проєвропейських сил в Румунії та поза її межами. В той же час електоральний феномен Джорджеску є вкрай тривожним сигналом для інформаційної опірності країн ЄС у виборчий період. Даний кейс демонструє як симбіоз російської пропаганди та ультраправого популізму через зрежисовану в соціальних мережах кампанію може торпедувати демократичні режими.
В раках підготовки матеріалу були використанні результати аналітичного звіту «Європейська інтеграція України та вибори в країнах ЄС. Інформаційний аспект»
Володимир Солов’ян