Естонія, як і Україна, знає свого ворога в обличчя і дуже давно. Останні триста років цей ворог незмінний, і байдуже, як він себе називав чи називає – Російська імперія, СРСР чи Російська Федерація. Естонці слушно зауважують, що ворог у них із нами, українцями, спільний! Ані нам, ані нашим балтійським друзям змінити геополітику неможливо, тож не залишається нічого іншого, як навчитися жити поряд з агресором, який упродовж багатьох століть зазіхає на чужу землю та вважає державність іншого народу історичною помилкою. Це означає вибудувати власну систему оборони, аби будь-якої миті мати готовність протистояти загарбнику, який живе впритул до твоєї країни.
На війну пішли і дід, і батько, і син…
В Естонії, як і в Україні, територіальна самооборона була сформована на вимогу історичних викликів, і ці події сталися століттям раніше, ніж у нас, а саме під час Визвольної війни 1918-1920 років, коли цей маленький, але мужній народ боровся за свою незалежність проти радянської Росії.
Щоб зрозуміти головну суть естонської оборони, досить поглянути на картину Максиміліана Максоллі 1920 року. Вона прикрашає велику залу будівлі Союзу оборони Естонії, що розташована у середмісті Таллінна. Картина має назву “Вони звільнили Батьківщину” (“Nemad vabastasid Kodumaa”). На передньому плані – троє чоловіків – дід, батько та син ідуть разом на війну. Це досить виразне художнє уособлення перших представників естонської самооборони, яка почала формуватись для опору воєнним діям Червоної армії. У той час, аби відстояти незалежність рідної країни, до новостворених національних воєнізованих формувань долучалися цілі родини, одразу кілька поколінь, як це зобразив Максиміліан Максоллі.
Завдяки цій феноменальній єдності, коли ніхто не зважав ані на власний вік, ані на власну боєздатність, а віддавав усі сили на захист рідної землі, естонці перемогли червоноармійців у Визвольній війні та здобули незалежність для Естонської Республіки, яка тривала до 1940 року. У перші ж роки незалежності, у 1920-х, територіальна оборона Естонії трансформувалась у Союз оборони Естонії (Кайтселійт), який вражав своєю чисельністю, що зростала з кожним роком. Так, до кінця 1930-х років вона становила близько 100 тисяч осіб, з яких понад 40 тисяч – це навчені і готові до оборони бійці. Також саме завдяки Кайтселійту було закладено підвалини для формування Естонської армії.
Чому Кайтселійт нагадує швейцарський сир?!
Сьогодні досвід Кайтселійту вивчають у різних країнах світу, дещо подібні організації є в сусідніх країнах Балтії та Скандинавії, адже Союз оборони Естонії – це не лише про організацію великого підрозділу боєздатної армії на добровільних засадах, а й передусім про уміння згуртувати громадян довкола обов’язку в будь-який час стати на захист своєї країни. Саме про це йшла мова і під час нещодавньої зустрічі представників Кайтселійту та українських медійників – учасників навчального візиту у рамках проєкту “Стратегічна комунікація та стійкість суспільства до дезинформації”, підготовленого за підтримки Європейського Союзу Міжнародною партнерською мережею практиків “PractNet” у співпраці з Українським кризовим медіа центром.
Командуючий Союзом оборони Естонії генерал-майор Ільмар Тамм пишається тим, що Кайтселійт є невід’ємною частиною Естонії та естонської культури. Ця організація, як і століття тому, прагне об’єднати естонців довкола потреби захисту рідної країни і забезпечити все для того, аби в майбутньому, у разі військової агресії ворога, вони змогли це зробити і щоб ці наміри залишалися сильними. Разом з тим, коли сьогодні у центрі Європи, а саме в Україні, четвертий рік триває повномасштабна війна, керівництво естонського Кайтселійту чітко усвідомлює, що його напрацювання у сфері національної безпеки не по всім напрямкам наближуються до того рівня, який українські захисники здобувають власною кров’ю за період війни з росією, яка триває з 2014 року і по сьогодні.
– Я завжди говорю, що реалізація стратегічних комунікацій залежить від історії, культури і національного розуміння цієї проблеми, але одна річ, яка об’єднує нас із вами, українцями, це ворог. І досвід, яким ми можемо ділитися один з одним, допоможе навчатися і впроваджувати в життя важливі інструменти з національної безпеки, – наголосив Ільмар Тамм.
Під час поїздок до України в період повномасштабної війни Командуючий Кайтселійтом мав нагоду переконатися, що в обох наших країн підходи до співпраці сил оборони з місцевими радами і громадами є подібними. Різниця лише в умовах: в Україні це військові умови, а в Естонії поки що ні.
– У багатьох питаннях, до яких ми ще маємо підготуватись, у вас вже є випробуваний підхід! – наголосив Ільмар Тамм про Україну.
Разом з тим, він відкрито говорить і про сильні сторони Кайтселійту, зокрема, порівнює його структуру зі структурою швейцарського сиру:
– Якщо ви розріжете голівку сиру, то побачите у ньому дірки. Це подібно до Кайтселійту, де “дірки” – це проблеми, з якими ми зіштовхуємося. Але незалежно від цього сама по собі структура нашої організації дуже міцна і дуже “смачна”. Мені здається, що в українській територіальній обороні сьогодні так само.
Воїни не за призовом, а за покликом!
Унікальність Кайтселійту полягає насамперед у тому, що це воєнізоване формування забезпечує військову міць своєї країни саме на добровільних засадах. Як і Збройні сили Естонії, Союз оборони Естонії входить до складу Сил оборони Естонії та підпорядковується Міністерству оборони Естонії.
Втім, Кайтселійт має не лише військове “обличчя”. Його представники приходять на допомогу під час надзвичайних ситуацій, а також надають підтримку у забезпеченні громадського порядку під час проведення масових заходів. Уся ця діяльність фактично лежить на плечах волонтерів. Це люди, які у повсякденні є представниками різних професій, щодня виконують власну роботу, але також вони прагнуть робити дещо більше для своєї країни.
Організація об’єднує більше 30 тисяч осіб (населення Естонії – близько 1,3 мільйони осіб). Найбільше у Кайтселійті чоловіків – близько 18 тисяч. Кількість жінок, які є членами Кайтселійту, налічує 4 тисячі. Крім того, у структурі Кайтселійту є дитячі організації – Нооред Коткад (“Молоді орли”) для хлопчиків та Кодутютред (“Доньки Батьківщини”) – для дівчаток. Їх загальна кількість – близько 8 тисяч осіб.
– Діяльність дитячих організацій у складі Кайтселійту означає, що у нас є обов’язки не лише навчати цих дітей та молодь, а й формувати майбутнє, щоб надалі наші діти, коли стануть дорослими, змогли взяти на себе відповідальність за свою країну, – наголосив Ільмар Тамм.
Зброя вдома – готовність 24/7
Нееме Брус, офіцер Естонської армії у відставці, який є членом Кайтселійту з 2001 року та відповідає за військові та цивільні зв’язки Кайтселійту з громадськістю і зв’язки зі ЗМІ, під час знайомства з учасниками навчального візиту з України звертає увагу на одну маленьку, але важливу деталь: у кожного представника Союзу оборони Естонії на рукаві військової форми нашитий український синьо-жовтий шеврон – це знак солідарності з Україною та її захисниками! За період повномасштабної війни Нееме був в Україні вже тричі та розпочинає спілкування з українцями не інакше, як словами “Слава Україні”! У відповідь звучить упевнене: “Героям слава!”.
– Естонія – дуже маленька країна, і в нас дуже сумна історія, подібна до вашої. Тож ми маємо завжди бути готові стати на її захист, бути готові боротися. І ми будемо себе захищати, що б не було! – наголошує Нееме Брус українським журналістам.
Нееме також акцентує увагу на тому, що Кайтселійт є найбільшою волонтерською організацією в Естонії – це добровільне об’єднання вільних людей, яке сьогодні, в умовах війни в Україні, почало кількісно зростати. Територіально Кайтселійт охоплює всю країну, і його представники завжди перебувають на своїх місцях. На перший погляд, це пересічні громадяни, які живуть звичайним життям, мають родину, домівку, але паралельно проходять військові тренування, залучаються до різних навчань, аби в разі потреби бути готовими стати на захист Естонії.
– Одна з особливостей Кайтселійту полягає в тому, що наші солдати тримають зброю вдома! – наголошує Нееме Брус. – Це означає, що якщо на нас нападе ворог, то попри його прагнення в перші ж години знищити всі резерви країни, ми зможемо дати йому гідну відсіч.
Кайтселійт складається з 15 батальйонів, які є співвідносними з адміністративно-територіальним розподілом країни, тобто представлені у всіх 15 повітах Естонії. У свою чергу, дружини поділяються на дрібніші підрозділи. Так, на сьогодні у структурі Кайтселійту діє 68 місцевих підрозділів. Іншими словами, представники Союзу оборони Естонії є у всіх містах і селах країни. І за цією структурою працює не лише Кайтселійт, а й також його допоміжні організації – Найскодукайсте для жінок, Нооред Коткат – для хлопчиків та Кодутютред – для дівчаток.
І хоча солдати Кайтселійту беруть участь у навчаннях, які проходять у вільний від роботи час, тобто у вихідні, це не означає “легких прогулянок серед лісу”. Кожне тренування, кожне навчання відбувається в умовах, максимально наближених до військових. До речі, солдати Кайтселійту не отримують матеріальної винагороди за свою діяльність, втім організація компенсує їхні витрати на поїздки та забезпечує їх військовим спорядженням.
За оснащеністю Союз оборони не поступається іншим підрозділам Сил оборони Естонії. Він включає наземну, повітряну, морську оборону та спеціальні сили. Тож якщо у мирні часи солдати Кайтселійту тренуються, то у воєнний час стають частиною регулярної армії.
– Захист нашої країни базується на трьох основних “стовпах”, – зауважує Нееме Брус. – Перш за все це призовники – молоді люди, які йдуть служити до армії. Другий “стовп” – це армія Кайтселійту. І третій “стовп” – це резерв, до якого переходять усі демобілізовані. Чоловіків, котрі завершили строкову військову службу, запрошують на військові навчання до Кайтселійту, також вони отримують пропозицію приєднатися до територіальної оборони Естонії у будь-якому районі країни та у будь-який час.
До речі, жінки в Естонії не є військовозобов’язаними, але при цьому вони не позбавлені права стати на захист рідної землі. За бажання, вони можуть піти на військову службу за контрактом або приєднатися до Найскодукайтсе – жіночої організацій у структурі Кайтселійту. Також вони можуть приєднуватися до армійських підрозділів Союзу оборони Естонії та проходити всі військові тренування, що і чоловіки – діючі члени Кайтселійту.
Ефективні стратегічні комунікації – запорука ефективної тероборони
Усю діяльність Кайтселійту, який сьогодні налічує понад 32 тисячі членів організації, координує центральний штаб. На постійній основі у Кайтселійті працюють 17 осіб. Це люди, які впроваджують і забезпечують стратегічні комунікації, представляють публічні зв’язки, здійснюють інформаційну і громадську координацію, а також керують програмами ненасильницького супротиву. У кожному регіональному підрозділі працюють піар-представники, військові відео-оператори та фахівці із військової комунікації, їх діяльність також координує центральний штаб.
Організація зацікавлена у популяризації своєї діяльності, тому випускає власний журнал, що має назву “Kaitse kodu!” (“Захисти дім!”). Крім того, Кайтселійт присутній на таких платформах, як Facebook та Instagram, де має аккаунти. Також велика робота здійснюється щодо боротьби з російською пропагандою та дезінформацією. З цією метою волонтери Кайтселійту створили веб-сайт, що має назву “Пропаганда стоп”.
Починаючи з 1918 року, коли був створений Кайтселійт, і сьогодні, коли Естонія є вільною демократичною державою, відновивши свою незалежність у 1991 році, Союз оборони Естонії залишається однією з тих організацій, яка стабільно має чи не найвищу довіру серед населення, серед свого народу. Попри те, що часи змінилися, основна ідея організації – вільна участь усіх громадян у територіальній обороні Естонії – залишається головною. Іншими словами, прагнеш для своєї країни миру – маєш завжди бути готовим стати на її захист! І не один, а якщо треба, то всією родиною! Як тоді, і дід, і батько, і син… Адже сильна держава – сильна армія! Ці чотири слова можна, як завгодно, міняти місцями, але суть залишається незмінною. Олена Горошок.