За даними Українського інституту книги, у 2023 році 17% респондентів щодня читали книги на дозвіллі. У 2020-му ця частка становила 8%, а у 2018-му – 11%. Частка людей, які ніколи не відпочивають з книгами, майже незмінна: у 2023-му – 30%, у 2020-му – 33%, у 2018-му – 31%. Решта читають книги кілька разів або на тиждень, або на рік, або на місяць чи їм важко відповісти.
Не менш важлива якість українського читача, його вибір книг та здатність до глибокого занурення у читання. В цьому велику роль відіграє література нон-фікшн. Що вона уявляє сьогодні в Україні, покаже книжковий фестиваль «Фундамент: історії про культуру», який незабаром відкриється в Українському Домі. Про те, що увійде в програму фестивалю, і чому читач тягнеться до таких книг, організатори розказали під час спеціального випуску Діалогової платформи Українського Дому.
Ця книжкова подія відбуватиметься 14-17 листопада в атріумі Українського Дому й матиме чотири складові: виставкову, подієву, презентаційно-ярмаркову та спецпроєкти.
Виставка-продаж, з одного боку, вперше представить відібрані експертами книги про культуру й зосередить увагу саме на них, з іншого — продемонструє захопливу можливість вибору такої літератури. Та найголовніше — організатори максимально спростять доступ до книжок: всі стенди будуть розташовані в єдиному просторі, по периметру атріуму Українського Дому.
У фокусі фестивалю «історії про культуру» — модернізм як культурно-стильове явище, визначальне для розуміння української ідентичності. Це питання є нагальним в умовах російсько-української війни, і саме модерністська культура, яка підсумувала досягнення попередників, запропонувала нові морально-етичні орієнтири та сформувала візію майбутнього, дає змогу зрозуміти витоки сучасної української ідентичності.
На думку кураторки фестивалю “Фундамент: історії про культуру”, журналістки Богдани Неборак, нам всім дуже важливо мати потенціал уяви і саме бібліотеки часто дозволяють дуже намацально відчувати цей потенціал всеможливої всеохопної уяви.
«Я згадую могилянського професора Володимира Моренця, який в одній зі своїх лекцій говорив, що люди – це означник плюс щось іще. Тобто завжди буде продовження, і коли ми бачимо навколо себе цей простір бібліотеки, ми теж відчуваємо себе трохи об’ємнішими, – додала вона. – У цьому є щось егоїстичне, але це притаманно природі людській, і напевне книжки дозволяють нам визначати цю нашу егоїстичність, нашу ідентичність і доуявляти себе. Коли ми переходимо до книжок про культуру, які будуть представлені в Українському домі ось вже незабаром, це насправді теж для мене, як для співкураторки говорить про неймовірний потенціал уяви і про можливість уявити себе як українця чи українку або ж українськомовного читача чи читачку, і тут можна обирати безліч стежок».
Інша кураторка фестивалю, літературознавиця Анастасія Євдокимова впевнена в тому, що кожна книжка, якої ми торкаємося, яка потрапляє нам в руки або просто дивиться на нас своїм корінцем, на нас впливає.
«Ця книжка може простояти в нас на полиці і ми її ніколи не прочитаємо, але час від часу ми з неї стиратимемо пил. Або вона може впасти і відкриється на якомусь розгорті, ми поглядом вичепимо одне слово, і це слово десь там засяде в нас в голові, і потім буде дуже важливим для нашого формування. Чи напис на корінці, чи обкладинка з її візуальним образом. Цих інформаційних пасток в книжках дуже багато, але всі вони впливають на наше формування», – вважає Анастасія Євдокимова.
