Громадська Ініціатива #інфоВАРТА організувала проведення в Українському кризовому медіа-центрі Круглого столу на тему «Національний державний шрифт – яким йому бути?». Експерти обговорили можливість припинення використання шрифтів російського походження, надання українській абетці автентичного національного вигляду та використання її в офіційній графічній морфології і культурному обігу.
«Сьогодні українці виборюють свою ідентичність, а російсько-українська війна – це саме війна за знищення нашої ідентичності, – підкреслив модератор обговорення, громадський діяч, вартовий проєктів #Рутенія, військовослужбовець Нестор Воля. – Ця війна триває вже триста років. Гуманітарна агресія має різні форми. Це перетворення історичної пам’яті, конфесійна, культурна війна, у тому числі писемна. У цьому зв’язку постає питання «Чи треба відмовлятися від руського гражданського шрифту, введеного Петром першим на початку вісімнадцятого століття? Якщо так, що взяти на основу національного шрифту?»
Художник-графік, член НСХУ, професор, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, Почесний доктор НаУКМА, Лауреат Шевченківської премії (2019) Василь Чебаник вважає, що розмова йде не тільки про абетку. Це політичне питання. Кожна суверенна держава має три візуальні символи – герб, прапор та шрифт або абетка.
«Ми пережили три імперії, а шрифт залишився той самий, що був замовлений у Московії. Цей шрифт та сам літера Зет. Поки ми не скинемо це, візуально будемо продовженням території Росії», – зазначив Василь Чебаник.
Заслужений художник України, доцент кафедри живопису і композиції Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА), голова секції художників графічного мистецтва Київської організації НСХУ, член НСХУ, художник-графік Микола Кочубей заявив, що навіть гражданкою це не називав, бо це москальщина, продовження тієї руїни, яку започаткував Петро перший.
«Треба максимально інтенсивно вводити в наш інформаційний простір рутенію, – запропонував художник.- Я входжу в художню раду видавництва «Укрпошта», і десятки років наполягаю на тому, що має бути рутенія. Вони ідуть на зустріч, і в багатьох марках в залежності від теми її використовують. Але питання треба просувати, необхідно робити виставки, візуальні презентації, йти до Верховної Ради»
На думку доктора історичних наук, старшого наукового співробітника, заступника генерального директора з наукової роботи Національного заповідника “Софія Київська” В’ячеслава Корнієнка, можна піти двома шляхами.
«За одним взяти шрифт українського рукопису чи стародруку і його скопіювати. Але як на мене, це не зовсім правильний шлях, На відміну від нього найбільш вдалим варіантом бачу синтезувати графеми наших літер середньовічного і модерного часу, і на цій основі зробити абсолютно новий шрифт, який би відображав всю глибину нашої історії», – пояснив він.
Певні спроби порушити це питання у законодавчій площині йдуть на рівні парламенту. Народна депутатка України, перша заступниця голови Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Ірина Констанкевич розказала, що на ім’я комітету надійшло звернення про те, що є потреба в заміні шрифту, який використовується в окремих документах Верховної Ради. На засіданні було його підтримано. Наразі відбувається розгляд іншими комітетами.
Найскладніше – це фаховий підхід. Парламентські комітети не мають у своєму середовищі фахівців, які б могли авторитетно відстоювати певний шрифт.
Що стосується подальших кроків, на переконання Ірини Констанкевич, це має бути широке обговорення паралельно з інформуванням про таку важливу тему.
В дискусії також взяли участь каліграф, шрифтовий дизайнер, автор графічного стилю Православної Церкви України Олексій Чекаль; каліграф, співзасновниця громадської ініціативи #інфоВАРТА, керівник проєкту “Рутенія. Графіка української мови” Анжеліка Корнієнко; кандидат мистецтвознавства, викладач, дослідник графічних особливостей українського кириличного друкарського шрифту Ігор Дудник.
