Триває третій місяць «триденної спецоперації» восьмирічної війни Росії проти України, що тягнеться майже чотириста років… У рамках своєї повномасштабної збройної агресії рашисти продовжують проводити наступальні дії у східних районах Запорізької області.
Як в умовах ведення жорстоких бойових дій живуть, борються і перемагають жителі Гуляйпільської міської територіальної громади, розкажемо у цій публікації.
Махновська дуга
Ворог активно атакує у напрямку Гуляйполя та населених пунктів району на кордоні з Донецькою областю. Втім українські воїни гідно тримають оборону і завдають удари у відповідь.
21 квітня в районі Гуляйполя збили три ворожі вертольоти. Їх усі збив у свій день народження український військовий, який за день до цього навчився користуватися ПЗРК «ІГЛА». Командир підрозділу, в якому несе службу герой, розповів, раніше військовий перебував на позиції спостереження в окопі, а за потреби взявся і …знищив ворожі вертольоти. Росіяни розраховували, що їхні гелікоптери прикриють ударні колони під час штурму позицій ЗСУ. Проте після того, як ворожі вертольоти були збиті, та колона з 15 танків і 5 машин розвернулася і накивала п’ятами.
«Вертольоти було збито. У результаті колона пішла. Без повітряної підтримки у них нічого не вийшло», – підтвердив командир.
А в районі Полог Запорізької області наша далекобійна артилерія обстріляла підрозділ рашистів, що розташувався у напрямку Гуляйполя. Саме там було зосереджено велику кількість ворожої техніки та особового складу ворожих сил. У бою було знищено 24 танки та 10 одиниць БТР.
«Загарбники розбігалися як миші. У них відтак багато двохсотих і трьохсотих. Посіяли ми конкретну паніку у військах орків. Осетини моляться, щоб їх це не торкнулося. Паніка стоїть конкретна», – зазначили українські воїни.
Військовики називають нашу військову локацію Махновська дуга, – не без гордості розповідає голова Гуляйпільської міської територіальної громади Сергій Ярмак. – Наш дух – бойовий. Хлопці-військовослужбовці потужно тримають оборону на лінії зіткнення, а ми, у свою чергу, забезпечуємо надійні тили.
Із батьком Махном на знаменах
Гуляйпільщина – це територія колишньої вольниці батька Махна. У Запорізькому краю це знають навіть діти. Бо ми вивчаємо свою історію і шануємо своїх героїв. І відомий на весь світ гуляйполець – анархіст Нестор Махно – видатна особистість, по праву має своє місце у пантеоні наших національних героїв. Він – син своєї землі. Та хіба ж один такий тут уродився?! Нестор Махно – один із багатьох гуляйпільців, хто у буремні часи революції початку ХХ сторіччя не схотіли коритися окупантам. Завдячуючи власній харизмі, батько Махно зміг надихнути, очолити і повести за собою земляків. За його батьківське ставлення до простих людей підлеглі стали називати свого командира батьком.
На Гуляйпіллі він створив життєздатну республіку вільних селян. І були часи, коли її межі сягали аж Катеринославщини (нині Дніпропетровська область). А про організаційний рівень державного устрою тої території свідчить такий факт, що у її столиці – місті Гуляйполе був навіть свій театр і своя театральна трупа. До слова, Нестор Махно не тільки відвідував його вистави, але, говорять, і сам брав участь у декількох постановках.
На жаль, будівля театру, яка розташовувалась у самому центрі міста, неподалік від церкви, була зруйнована ще у часи громадянської війни. Втім, пам’ять про цей заклад культури збереглася. І місцева інтелігенція навіть плекає певні плани з відродження у громаді театрального мистецтва.
У Гуляйполі не збереглася саме та хатина, де маленький Нестор з’явився на світ. Але краєзнавці знайшли будівлю, яка належала його родичам, і, як з’ясувалося, батько Махно частенько тут гостював. Ще донедавна у цій хаті проживали його нащадки. Кілька років тому громада виділила кошти і викупила цю хату у власників з тим, щоб зробити тут музей родини прославленого земляка-анархіста. Місцеві краєзнавці почали збирати сюди експонати – ужиткові речі, меблі, якими колись користувався Нестор Махно. Ця копітка праця була перервана віроломним вторгненням рашистських військ.
А от будівля колишнього місцевого банку німецьких та єврейських колоністів із кількаметровими мурами, що знаходиться неподалік центральної площі міста, збереглася. Говорять, цей банк був одним із найнадійніший чи не у всій тодішній російській імперії. Тепер тут розміщується районний краєзнавчий музей. І тут дбайливо зберігають пам’ятки, пов’язані з батьком Махном.
Те, що Гуляйпільска земля не вичерпалася героями й понині, свідчать події нинішньої визвольної війни за незалежність України. Сьогодні Гуляйпільська міська територіальна громада, попри розруху, яку чинить тут «руській мір», постала міцною і нездоланною скелею на шляху рашистських окупантів, які цілою армадою сунуть на обласний центр – місто Запоріжжя.
Життя триває навіть під ворожими обстрілами
26 квітня рашисти вчергове здійснили обстріл Гуляйполя з важкої артилерії. Внаслідок обстрілу поранення отримали троє людей. Про це повідомили у прес-службі Національної поліції Запорізької області. Обстріл зробили з важкої артилерії. Так, внаслідок обстрілу постраждали будинки мирних мешканців. Варто зазначити, що один із снарядів упав просто на територію дитячого майданчика. Наразі відомо про трьох поранених, з них одна мешканка Гуляйполя. За фактом військового злочину слідчим із процесуального керівництва окружної прокуратури розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України «Порушення законів та звичаїв війни».
Від обстрілів Гуляйполя, які загарбники зробили вже 28 квітня, пошкоджено житлові будинки місцевих мешканців та цивільна інфраструктура. Літня жінка загинула від отриманих осколкових поранень.
Ці жорстокі обстріли ворог не припиняє ані на день.
Очільник Гуляйпільської громади Сергій Ярмак повідомив, через пошкодження мережі електропостачання з 2 березня у місті немає електрики. Росіяни розбомбили вишки стільникового зв’язку. Тому на певний час було втрачено можливість спілкування мобільними телефонами, унеможливлене користування інтернетом. Через знищення водогону було порушено постачання питної води.
Наразі все ж вдалося налагодити роботу комунальних служб в умовах воєнного часу.
Віднедавна ми навіть стали вивозити побутове сміття із житлового сектора, що у зв’язку з посиленням обстрілів мусили припинити робити на певний час, – відмічає здобутки громади пан Сергій. – Щодо питної води, то у співпраці з волонтерами та підрозділами МНС налагодили систему підвозу і роздачу її в мікрорайони міста. Забезпечуємо всіх, кому потрібно.
Про те, що життя у місті потроху налагоджується, свідчить і той факт, що відновив свою роботу Центр з надання соціальних послуг, хоч і кволенько, але вже запрацював місцевий продовольчий ринок. До колишньої ярмаркової жвавості тут ще далеко. Та й зрозуміло – війна. Але є тут вже продавці, з’являються і покупці. Люди виносять на продаж власні свіжу городину, консервацію, а також м’ясну і молочну продукцію.
Маю свою корівку, дає молока вдосталь, тож надлишки сметанки та сиру продаю людям, кому потрібно, – говорить жінка із сумними очами. – Сусіди тримали свиней та птицю. Через війну мусили пустити їх на м’ясо. Щось з того пішло на тушонку, знаю, що чимало продуктів передали нашим хлопцям на фронт. А багато свіжини вже й попродавали.
Ціни на ринку помірні. Гуляйпільці намагаються підтримувати одне одного.
Місцевий ринок на тепер одне з небагатьох прибуткових підприємств, які працюють у цьому прифронтовому містечку. Чимало інших змушені були припинити свою роботу. Через що, за словами головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури та місцевого економічного розвитку Гуляйпільської міської територіальної громади Ольги Савицької, на поточний момент надходжень до місцевого бюджету немає.
Культурне життя і навчальний процес у громаді поставлені на паузу. Робота навчальних закладів зупинилась ще 24 лютого. Музей зачинено, експонати у сховищах.
Ми зробили все, щоб евакуювати з території громади до Запоріжжя всіх, кого тільки можна – жінок і дітей, людей похилого віку, людей з інвалідністю. Кого централізовано – нашими шкільними автобусами, хто евакуювався самотужки – на власному автотранспорті, – зазначила пані Ольга. – Я сама з двома неповнолітніми дітьми мусила евакуюватись, і тепер працюю в інтересах громади дистанційно. А у Гуляйполі залишилися тільки ті, хто не вважав за потрібне виїжджати, або фізично не зміг цього зробити. Але наших людей ми не кинули наодинці із їхніми проблемами. Наш голова Сергій Ярмак активно співпрацює з волонтерами. Територія отримує гуманітарну допомогу з обласного центру. На місці людям роздають продовольчі пайки. Кому потрібно, – ліки, зокрема, всі інсулінозалежні мешканці громади отримують препарати безкоштовно. У нашій лікарні надають необхідну медичну допомогу. У складних випадках забезпечуємо довезення людей у обласний центр. Працюємо на упередження гуманітарної катастрофи.
Голова громади Сергій Ярмак підтвердив, практично щодня шкільні автобуси громади курсують між Гуляйполем і Запоріжжям. На безпечну територію вивозять людей, а із Запоріжжя – доправляють гуманітарну допомогу. Її надають і обласна військова адміністрація, і Червоний Хрест, і релігійні громади, і просто небайдужі люди. Також допомогу надсилають й інші територіальні громади, з якими Гуляйпільська підтримує тісний зв’язок і співпрацює ще з довоєнних часів.
Місто зазнало серйозних ушкоджень від рашистського бомбардування, – поділився пан Сергій. – Ми взялися реєструвати факти. На сьогодні тільки в одному з мікрорайонів «Спартак» зафіксували 120 пошкоджених житлових будинків. А в цілому в місті їх вже понад 500 – як будівель приватного сектору, так і багатоквартирних житлових будинків. Пошкоджено і чимало будівель громадського і адміністративного сектору. Особливо шкода нещодавно капітально відремонтованого дитячого садочка. Та й школу ще до загострення війни ми взялися реконструювати. Роботи вже було виконано на 70-80 відсотків. Тепер тут немає даху. І ворожий снаряд поцілив у фундамент. Є руйнування і на адміністративних будівлях міськради і райради. У ЦНАПі від вибухової хвилі було повилітали вікна та двері. Втім ми вже зараз думаємо, як відновлювати інфраструктуру. Плануємо залучати кошти Європейського банку реконструкції і розвитку.
Про те, що місто не покинуте напризволяще, свідчить і той факт, що його ретельно пильнують правоохоронці і захисники. Вулиці патрулює охорона громади – поліція, поліцейські офіцери громади, тероборона. Випадки мародерства негайно ж припиняють на місці. Сергій Ярмак пригадав, як люди нещодавно покарали такого правопорушника – прив’язали до стовпа посеред міста. А згодом передали його до поліції.
Ми тут всі – як одне ціле – і населення, і правоохоронці, і ЗСУ. Кожний робить свою справу і разом – ми незламні й непереможні. Повз Гуляйполе ворог так просто не пройде. Ми його зупинимо. Вірю, саме з Махновської дуги розпочнеться ганебний шлях росіян-загарбників на відступ, а нам – до ПЕРЕМОГИ, –- переконаний Сергій Ярмак.
Авторка: Наталя Зворигіна