Автор: Анастасія Ратієва, аналітик УКМЦ
Нещодавно український парламент ухвалив Закон “Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій”, що забороняє діяльність релігійних організацій, пов’язаних з Росією на території України. Президент Володимир Зеленський підписав документ в День Незалежності, що підкреслює його значимість для духовної культури українців.
Закон має на меті захист національної безпеки та суверенітету України в умовах агресії з боку Москви. Документ забороняє діяльність релігійних організацій, які мають адміністративний чи духовний центр у країні-агресорі. Основною причиною такого рішення є підозра, що ці організації можуть використовуватися для поширення російської пропаганди, впливу на суспільно-політичні процеси та дестабілізації ситуації в Україні. Внаслідок перевірок єпархій Української православної церкви (Московського патріархату), проведених СБУ, на території церков знаходили численні докази того, що цей вплив справді відбувається, зокрема через поширення друкованих матеріалів з антиукраїнськими наративами та російською символікою.
Ключові положення закону передбачають:
- Заборону діяльності релігійних організацій, керівні органи яких підпорядковані російським релігійним центрам.
- Відповідальність за порушення заборони, що може включати кримінальні санкції.
- Можливість передачі майна заборонених релігійних організацій у державну власність.
Наступним кроком після прийняття закону стануть перевірки окремо взятих парафій на предмет звʼязку з РФ спеціально уповноваженим органом. Передбачено проведення релігієзнавчої експертизи організацій щодо підлеглості центрам впливу у РФ. У разі виявлення порушень, релігійним організаціям (кожній окремій парафії, єпархії – і далі за церковно-адміністративною ієрархією) будуть видані приписи для усунення цих порушень. Якщо організація порушить термін виконання припису, щодо неї мають звернутися до адміністративного суду з вимогою припинити її діяльність. Важливо розуміти, що під релігійною організацією у законі мається на увазі саме окремі юридичні особи (тобто церковні громади), а не вся УПЦ МП загалом.
Метою нового закону, за твердженням архимандрита Кирила Говоруна, є стимулювання УПЦ із визначенням її канонічного статусу: “УПЦ зараз фактично в сірій зоні. Вона не відповідає жодному з визначених можливих канонічних статусів в православній церкві. Вона не є автокефальною, вона не автономною, вона не є просто частиною РПЦ. І власне те, що зараз намагається зробити держава – допомогти УПЦ визначитися, ким вони є”.
Кремлівські пропагандистські наративи стосовно нового закону містять:
- Звинувачення українського уряду в обмеженні свободи віросповідання. Зʼявляються фейки про те, що наслідком ухвалення закону будуть фізичні переслідування вірян.
Старше Едди, анонімний телеграм-канал, 634 000:
“Заборона в Україні канонічної Церкви – це лише перший крок. Далі за виявлену приналежність до канонічної Церкви почнуть карати, як це було за більшовиків”.
- Перекручування реальних юридичних фактів. На рівні держави РФ проголошує рішення українського парламенту “знищенням православʼя та церкви”.
Марія Захарова, представниця МЗС РФ:
“Це знищення. Тут мета була — знищити на корені канонічне, істинне православ’я, а замість нього підвести понтонно, ось таким чином, підмінну, яка розуміється саме таким чином неправдивою церквою, створити квазіправославну церкву”.
- Поглиблення тактики демонізації опонента. “Сатанисти”, “нацисти” та “відступники” – лише кілька прикладів епітетів, якими оперує російська пропаганда у спробі знецінити рішення української влади.
Міхаіл Смолін, прокремлівський історик:
“Як богоборці, український людський матеріал деградує і в політичному плані. Тероризм як військова тактика і нацистська ідеологія як світогляд базово вкорінюються в політичній практиці київського режиму”.
- Заклики до помсти та погрози. Очікувано, що Кремль використовує будь-яку новину з України як привід посилити позиції населення щодо підтримки “СВО” та власних злочинних дій, які можна потім назвати “божою карою”.
Дмитро Мєдвєдєв, телеграм-канал, 1 300 000:
“Ця історія не пройде даремно Україні. Країна буде зруйнована, як Содом та Гоморра, а демони неминуче впадуть. Причому розплата накриє їх не в далекому майбутньому – після переходу в інший світ. Навпаки, покарання буде земним, жорстоким, болісним і відбудеться незабаром”.
- Залучення “експертів” з різних сфер для підкріплення пропаганди. Російські ЗМІ публікують висловлювання істориків, релігієзнавців та релігійних діячів, що підігрують риториці Кремля.
Володимир Легойда, представник РПЦ:
“Реалізація рішення про заборону УПЦ призведе до актів масового насильства щодо мільйонів віруючих. Ухвалення цього закону створює правову базу для тотальної ліквідації парафій канонічної церкви в Україні.”
У спробах очорнити дії української влади російські політологи вдаються до маніпулятивних прийомів. До прикладу, прокремлівський політолог Сергій Марков придумав причинно-наслідковий звʼязок між законом та єврейськими погромами. Апеляція до історичних паралелей – класична тактика російської пропаганди. Так само маніпулятивним є і твердження Маркова про “тоталітарну секту ПЦУ” та порівняння з ІДІЛ. Православна Церква України є канонічною автокефальною церквою, визнаною світовим православ’ям. Її діяльність регулюється законодавством України та не має ознак “тоталітарної секти”. Загалом політолог Марков у своїх висловлюваннях вдається до історичних перекручувань з привʼязкою до “західних кураторів України” доволі часто.
Російські пропагандисти стверджують, що новий закон “забезпечує можливість розгортання антицерковних гонінь” та “знищує свободу віросповідання”. Насправді закон не забороняє молитися чи відвідувати церкву. Його мета – обмежити можливості впливу Росії на українське суспільство через релігійні інститути. Закон спрямований на перевірку зв’язків релігійних організацій з країною-агресором, а не придушення духовних свобод громадян.