З початком повномасштабної війни проти України Росію було усунуто з більшості міжнародних мистецьких та спортивних заходів. Не став виключенням і пісенний конкурс Євробачення, участь в якому Кремль використовував для трансляції позитивного іміджу Росії на широку європейську аудиторію.
У відповідь Кремль ініціював проведення аналогу Євробачення “для друзів” – Інтербачення. Цим проектом російське керівництво демонструє амбіцію очолити “культурний фронт” так званого глобального світу проти Заходу.
Та чи знайде Кремль підтримку на міжнародній арені?
Кремлівська “відповідь” Євробаченню
Після втрати доступу до сцени Євробачення кремлівська пропаганда оголосила конкурс “політизованим збіговиськом збоченців та фріків”, в якому Росії з її “традиційними цінностями” не місце. Варто визнати – путінським ідеологам вдалось значною мірою каналізувати інтерес росіян до Євробачення.
Однак в Кремлі, вочевидь, не забувають древнє гасло римського плебсу – “хліба та видовищ!”. В умовах, коли через спричинену санкціями та витратами на війну інфляцію народонаселення Росії матиме все менше доступу до матеріальних благ, зростає потреба у перемиканні уваги мас на “розваги”.
3 лютого 2025 Володимир Путін підписав указ про повернення Інтербачення – російського аналогу міжнародного пісенного конкурсу Євробачення.
Свідченням пропагандистського значення, яке Кремль надає конкурсу, є безпосередній контроль з боку “високого начальства”. Так, оргкомітет конкурсу очолив віце-прем’єр Дмитій Чернишенко (керував оргкомітетом Олімпіади в Сочі в 2014 році), а наглядову раду перший заступник глави адміністрації президента Сергій Кирієнко (відомий як неофіційний “куратор Донбасу”, в тому числі відповідальний за ідеологічний напрямок на окупованих територіях). До промоції альтернативного Євробачення долучився також міністр закордонних справ РФ Сергєй Лавров. Очільник російської дипломатії заявив, що понад 20 країн вже висловили бажання взяти участь у конкурсі. Ймовірно, в найближчі місяці на відомство Лаврова буде покладено завдання щодо залучення максимальної кількості представників “дружніх” країн до участі в кремлівському антиЄвробаченні.
Паралельно Кремль запустив промо-кампанію конкурсу на федеральних телеканалах, хоча наразі навіть невідома дата його проведення. Інтерес телеграм-аудиторії провладні канали розпалюють опитуваннями, які мають засвідчити інтерес публіки. До прикладу, видання “Москвич” повідомило, що за результатами їхнього Телеграм-опитування 58% респондентів висловили бажання дивитись Інтербачення.
Добре забуте старе
З ідеєю проведення аналогу Євробачення кремлівці носяться не перший рік. Ще в 2009 році тодішній прем’єр-міністр РФ Путін ініціював проект Інтербачення, який мав бути організований насамперед за участю країн Шанхайської організації співробітництва. Власне, назва та ідея фестивалю не була винаходом Кремля, адже конкурс пісні з ідентичною назвою проводився з 1965 по 1980 рік в країнах соціалістичного блоку. Згодом до ідеї Інтербачення російське керівництво повернулось в 2014 році, однак проект забуксував через реакцію світу на анексію Криму.
В грудні 2023 ідею реанімували. Глава російського уряду Міхаіл Мішустін підписав розпорядження про проведення конкурсу в 2024 році в Санкт-Петербурзі.
При цьому Кремль навіть в умовах роздутих військових витрат не пошкодував коштів на іміджевий проект. На проведення “Інтербачення” в 2023 році уже було асигновано 600 млн рублів. Цікаво, що їхня доля не цікавить російських Z-патріотів, які зазвичай виступають з рекламаціями про те, що всі доступні ресурси необхідно направляти на потреби армії. Організація конкурсу “витягне” з російського бюджету ще не одну сотню мільйонів рублів, однак федеральні медіа переконають пересічних росіян в потрібності та виправданості витрат.
Головною перешкодою, з якою зіштовхнулись організатори, є небажання закордонних представників шоу-бізу навіть за щедрі гонорари брати участь в кремлівських пропагандистських шабашах через репутаційні ризики. Проведення справді міжнародних конкурсів та фестивалів в Росії наразі можливе хіба що за участі виконавців з союзних країн-лімітрофів (Білорусь) або “торговців дружбою” на кшталт КНДР.
Вихід з ситуації в Москві намагаються знайти через залучення політико-економічних організацій. Головна ставка робиться на БРІКС. Так, Міхаіл Швидкой, спеціальний представник президента РФ з питань культурної співпраці пообіцяв присутність всіх країн-членів цієї організації.
На переконання російської влади, через платформу БРІКС можна зацікавити Китай як партнера Кремля в ідеологічному протистоянні із Заходом.
Росія намагається “продати” ідею Інтербачення “китайським товаришам” на найвищому рівні. Так, в жовтні минулого року в ході розмови з головою КНР Сі Цзіньпіном російський президент нагадав своєму візаві про ідею створення «високого рівня фестивалю на кшталт Інтербачення» за підтримки «наших китайських друзів».
Втім досі Пекін не продемонстрував предметної зацікавленості. З цим, вочевидь, пов’язана затримка старту проекту. Китай стримано оцінює спроби Кремля переформатувати БРІКС в ідеологічний майданчик протистояння із Заходом. Для КНР участь в міжнародних організаціях передбачає в завоювання нових ринків та вигідних інвестиційних умов. В той же час експорт “м’якої сили” Китаю має доволі обмежений потенціал через внутрішню замкненість китайської культури. Зрештою ідеологічні, когнітивні та мовні бар’єри перешкоджають популярності китайського шоу-бізу за межами Піднебесної.
До слова, решта країн-учасниць БРІКС також скептично оцінюють перспективи розширення діяльності організації на сферу культури. Як справедливо зазначає Манодж Кевалрамані, голова Індо-Тихоокеанської дослідницької програми, члени БРІКС мають на меті “неідеологічну, прагматичну участь” та не бажають обирати сторону. Натомість, участь у БРІКС для них є способом нарощувати власну економічну спроможність.
Показова ситуація склалась у спорті, адже в контактах зі своїми економічними партнерами Москва просуває проекти-замінники Олімпійських ігор та інших змагань, з яких була виключена в 2022. Однак всі спроби Кремля створити альтернативу не мають успіху. Показовим є епізод, коли російський пловець став переможцем Ігор країн БРІКС-2024 в Казані лише тому, що інших учасників запливу просто не було. А в грудні минулого року російський президент скасував проведення «Всесвітніх ігор дружби», які російська пропаганда піарила як “Олімпіаду” для незахідного світу.
Отож, з позиції Кремля, проект Інтербачення має ідеологічне значення в двох вимірах – внутрішньому та міжнародному. Проведення гучного конкурсу за участі “дружніх країн” має відвернути увагу російського загалу від економічних проблем та продемонструвати відсутність ізоляції Росії. В глобальному вимірі Кремль претендує на роль альтернативного “полюсу тяжіння” в сфері культури, який перебуватиме на вістрі ідеологічної боротьби із “західними цінностями”.
Володимир Солов’ян, Вікторія Одусанво