В Українському кризовому медіа-центрі відбулося публічне обговорення на тему постійної російської міфотворчості щодо сучасної Дніпропетровської області: «Міфи, що живуть: як російська пропаганда досі маніпулює історією Дніпра та області». До нього долучилися експерти УКМЦ, історики, журналісти та регіональні представники влади, які розкрили основні риси пропагандистських наративів кремля, що викривлюють минуле регіону. А також було обґрунтовано основні шляхи спростування та викорінення промосковських наративів з колективної історичної памʼяті.
Дискусію було організовано навколо продемонстрованого відео «Дніпро – місто незламних | Вся правда про історію міста», створеного в межах спеціального дослідження «Міфи та наративи російської пропаганди, які руйнують українську ідентичність на півдні та сході України. Спростування та викриття», яке було проведено фахівцями УКМЦ на основі опитування істориків, краєзнавців, журналістів, та громадських активістів в кожній із девʼяти областей, які було опрацьовано в проєкті. Захід відбувся у межах проєкту «Зміцнення інформаційної стійкості в Україні» в партнерстві з International Practitioners` Partnership Network (Естонія) за підтримки Європейського Союзу.
У межах обговорення було розкрито стратегію дослідження міфів у місті та області, а також визначено, яка саме міфи виявлено та спростовано командою УКМЦ. Як і в більшості з девʼяти досліджених залучених до проєкту експертами областей на Січеславщині – неофіційній назві регіону, визначено дві основні групи міфів: антиукраїнські промосковські наративи, на кшталт того, що саме Російська імперія привнесла цивілізацію в регіон та міфи, повʼязані з економічною ностальгією. Зокрема і те, що саме росіяни перетворили регіон з аграрного у промисловий і те, що вся область має економічні звʼязки лише із московщиною.
Модератор заходу Ігор Стамбол відзначив, що російська імперія та її наступниці системно знищували українську історичну пам’ять: «Із чого починається окупація? З вивезення архівів. Саме росія привласнює факти й аргументи, що підтверджують право на ту чи іншу територію“. Експерт підкреслив, що українцям потрібна системна державна політика дослідження та висвітлення своїх культурних цінностей: “У нас достатньо джерел, щоб довести: ми — частина європейської цивілізації“. Російська імперія та її державні продовження у всі часи намагалася відірвати Україну від Європи та замовчувала важливі цивілізаційні аспекти історії України, замовчуючи, наприклад, значення давньогрецької цивілізації на українських теренах, чи включеність українців у реформаційні, або загальноєвропейські мистецькі процеси. На думку історика, аби протистояти московській пропаганді потрібно більше уваги приділяти яскравій наочності, котра зацікавлює молоді покоління та витісняє увесь контент, який продукує держава-агресор. Для цього можна було б використати кургани, історичну цінність який необхідно якісно підкреслювати.
Про те, що Січеславщина не була заснована московитами свідчать і письмові документи, зокрема зберігся цілий архів Коша Запорозької Січі – військово-політичного утворення, що мав розвинену юридичну систему на цих землях у домосковський період. Тому твердження про те, що тут був один лише степ, – це маніпуляція і відверта брехня. Що стосується таких міст, як Берислав, Каховка і далі на південь, за сучасні Олешки, у Крим, то багато документів про них зберігається в Стамбулі, в турецьких архівах. Стосовна дати заснування міста Дніпро, то найпоширенішим є підхід – вести початок літочислення міста від паланкового центру Новий Кодак. Це був адміністративний центр Кодацької паланки, з усіма тогочасними адміністративними посадами: полковником, городовим отаманом тощо. На думку історика-козакознавця Івана Стороженка, ця паланка з’явилася у 1650-х роках після приходу Богдана Хмельницького до влади. Спочатку вона була невеликою, проте в часи останньої Січі стала однією з найбільш заселених паланок, разом із Самарською паланкою. Самар – місто, яке поки називається Новомосковськ. На місці сучасного міста Дніпро існувало багато козацьких зимівників до московського завоювання. В історичних документах зазначається, що на 1770-ті роки в Новому Кодаку проживало близько 5 тисяч осіб на правому березі Дніпра і стільки ж на лівому березі. Усі сучасні мости міста Дніпра, які діють зараз, стоять на колишніх козацьких перевозах. Зокрема Самарський міст стоїть конкретно на тому перевозі, який існував ще за часів Золотої Орди. Все це свідчить про те, що московити зайняли цю територію вже цивілізованою та лише пристосували все під власне законодавство.
Керівниця пресцентру УКМЦ та модераторка дискусії Тетяна Колосова звернула увагу, що російська пропаганда активно міфологізує як постаті, так і цілі періоди історії. Особливу увагу кремлівська риторика приділяє радянському минулому: “Від Сталіна до Катерини ІІ — створюється образ “визволителів”, які нібито будували, захищали, створювали. А все, що українське — вторинне або штучне. Така маніпуляція є частиною колоніального наративу.” Вона також підкреслила, що одним із завдань України сьогодні є відновлення правди: “Ми повинні формувати власний історичний дискурс, базуючись на фактах, а не пропаганді”.
На запитання Тетяни Колосової до Ігоря Стамбола, що його найбільше здивувало в процесі даного дослідження, історик сконцентрувався на ролі Олександра Поля – дослідника, підприємця, мецената та громадського діячя українсько-німецького походження. У 1866 році він знайшов в регіоні великі поклади руди. Розвідку здійснювали і раніше, її результати підтверджували, що в цих землях багато руди. Але через особисту небезпеку і загрозу для свого капіталу у тодішній російській імперії, іноземні інвестори не вкладали гроші у видобуток. Він 15 років звертався до новоросійського генерал-губернатора, неодноразово їздив у Петербург і доводив там, наскільки це важливий регіон, і як від розробки покладів руди у Катеринославі виграє вся імперія. Сам залучав іноземних спеціалістів, платив їм власними коштами, неодноразово закладаючи свої маєтки. Через свою активну діяльність і впевненість в успіху, Олександр Поль отримав підтримку місцевого дворянства і влади, які побачили в цьому можливість отримати кошти на регіон. Завдяки цьому у регіоні з’явилася залізниця, а далі вже поряд із нею і почалася розбудова підприємств. Тож саме діяльність цього підприємця і громадського діяча є надзвичайно знаковою не лише для Січеславщини, а й пояснює економічні процеси в усій підросійській Україні. Його діяльність розбиває основний міф краю про основну роль московитів у розвитку регіону. Те, як важко було Олександру Полю вибороти право у Петербурга на індустріальний розвиток тодішнього Катеринослава свідчить про протилежне: край розвивався не завдяки, а всупереч політиці імперії. Якби не місцевий ентузіаст, який виборов право та залучив іноземні інвестиції, корумпована російська влада не взялася б за таку місію сама. Більшість промислових підприємств міста Дніпро та регіону загалом у більшості випадків сформувалися завдяки іноземними інвестиціям. У перспективний регіон вкладалися бельгійці та німці. Совєцька влада відібрала це все у законних власників та «перезаснувала», розбудувавши пропагандистський міф, що до неї в регіоні нічого не існувало.
Як промосковські міфи побутують сьогодні відзначила Представниця Дніпропетровської обласної військової адміністрації Вікторія Шихмагомедова вказавши, що історичні міфи не зникли з початком повномасштабного вторгнення — навпаки, вони посилилися:
“На тимчасово окупованих територіях людям нав’язують, що регіон ніколи не був частиною України. Що вся інфраструктура — спадок росії. Але ми маємо інструменти, щоб цьому протистояти.” За її словами, ефективними є освітні ініціативи, підтримка регіональних істориків і доступна науково-популярна інформація.
Ірина Ситнік, редакторка “Степової зорі”, наголосила на ролі локальних медіа у протидії історичним міфам: “Якщо ми не розповідаємо людям про їхнє минуле — це зробить ворог. І зробить це так, як йому вигідно. Ми вивчаємо архіви, записуємо спогади, шукаємо живу історію — і це наша відповідь на спроби знищити ідентичність.”
Письменниця й філологиня Ірина Пасько додала, що міфи діють на глибинному рівні, бо зачіпають емоції. Тому важливо створювати не лише аналітичні тексти, а й художні твори, які відновлюють правду в уяві читача: “Проти міфу треба працювати не лише фактами, а й змістами”. Вона підкреслила значення відео-матеріалу, створеного УКМЦ у межах проєкту, відзначивши його сучасність, влучність та придатність зацікавлювати молодь конкретними меседжами. Саме таких матеріалів, на її думку має бути значно більше, адже російська прапагандистська машина працює дуже активно і в популярних форматах, зокрема.
Кам’янський посадовець Ігор Задорожній відзначив, що боротьба з пропагандою — це не лише справа центральної влади, а й відповідальність громад: “Коли громада знає свою історію, її не можна переконати, що вона — “частина російського світу”. Саме тому ми ініціюємо нові музейні експозиції, краєзнавчі клуби, виставки — і це працює.” Ігор Задорожній також погодився зі значним історичним, зокрема козакознавчим потенціалом регіону, який замовчувався раніше і потребує розкриття та популяризації сьогодні. Варто відновлювати і забуті імена української еліти минулих століть, які підмінила московська пропаганда на власних сатрапів і за роки асиміляції переконала місцеве населення у їхній інтелектуальній та економічній перевазі над місцевими. Цьому сприятимуть результати проєкту УКМЦ, але необхідно робити подібне і на інших майданчиках, аби закріпити результати.
Відновлення правдивого наративу — це також частина українського спротиву, яка має тривати щодня: у школі, у медіа, в музеї та в громаді. “Міф — це не вигадка. Це ідеологічна зброя. І єдина протидія — наша пам’ять, дослідження, освіта й культура”, — відзначив на завершення розмови Ігор Стамбол. Усі спікери погодилися: боротьба з російськими міфами — це не лише про минуле, а й про майбутнє. І це не робота одного дня, а планомірна, періодична робота, яка потребує серйозної стратегії.