В Україні під гаслом «Бути своїми» стартувала щорічна Всеукраїнська акція «Національний тиждень читання», організована Українським інститутом книги. В рамках ініціативи відбудеться низка літературно-мистецьких заходів по всій Україні – флешмоб у соціальних мережах «Кожен українець — амбасадор тижня читання», фахові дискусії, читацькі клуби, літературні вікторини та обговорення, поетичні читання й презентації книг. Учасники дискусії в Українському кризовому центрі вирішили поглянути на цю тему ширше – не лише з точки зору промоції читання, а й збоку соціального психолога і лінгвіста. а й збоку соціального психолога та лінгвіста.
Провідна фахівчиня відділу промоції читання Українського інституту книги Віра Карасьова розказала, що цього року тиждень читання організовується навколо постаті Миколи Хвильового.
«І хоча основна тема сьогоднішньої розмови – питання мови та її вдосконалення, в першу чергу хотіла би сказати про сміливість бути своїми не лише для тих, хто переходить з інших мов на українську і відкриває її для себе, а і для видавців і всіх, хто займається промоцією читання. Український голос і сміливість бути українськими письменниками, промотувати українське – питання не якихось абстрактних матерій, а нерідко і фізичної безпеки. Велика вдячність всім, хто попри все продовжує створювати український контент і займається просуванням українського», – наголосила Віра Карасьова.
На думку кандидатки психологічних наук, конфліктологині. старшої дослідниці Центру досліджень медіації та діалогу НаУКМА Ірини Ейгельсон, культурний код – це те, за чим ми визнаємо своїх і чужих.
«Якщо я цитую, і ви реагуєте відповідним чином, то ми знаходимся в одному культурному просторі. І в нас є свій певний перехід з радянського підходу до літератури і читання в український», – пояснила вона.
Ірина народилась у Севастополі і до 18 років жодного слова українською не чула і жодної літератури не бачила. Для неї це те, що вона мала опанувати, щоб бути з тими людьми, які це проходили у дитинстві, а потім читати сучасну українську літературу, щоб бути з ними у спільному полі.
«З іншого боку, у моїй бульбашці друзів, експертів з різних питань дуже багато людей ходять на книжкові Арсенали, обмінюються новинками і думками щодо прочитанного. Це може бути як прямий вплив, так і опосередкований через оточення, яке може ділитись тим, що варто читати. Коли хочеш бути з людиною в одному полі сенсів, прочитаєш те, що читала вона, щоб обговорити, поділитись думками і підтримати таким чином стосунки», – підкреслила дослідниця.
В українців з зросійщених родин, які повертаються до української мови, найбільша проблема у тому, що вони почуваються як рибка, яку витягли з води, і вона має вчитися дихати в нових умовах, коли їй бракує мовних засобів, якихось жартів, мемів, синонімів. Вона їх шукає. А де можна їх знайти, якщо виховувався в російськомовному середовищі, дивився радянські фільми, «Брат-2», читав російську літературу, і в тебе всі ці цитати зарубіжних авторів у перекладі звучать російською мовою? Для того, щоб подолати це відчуття рибки на суходолі, потрібно помістити її у новий океан. Цим океаном дуже часто для нас стають тексти українських авторів або українські переклади. Таку думку висловила модераторка розмовних клубів онлайн, авторка статей, співавторка Граматичного курсу української мови ГО «Єдині» Саня Малаш.
«Єдині» – всеукраїнський і частково міжнародний проєкт неформальної освіти дорослих. Він має два курси, відкриті для широкого загалу. Це курс переходу на українську і граматичний курс. Перший триває 28 днів. Учасники говорять про українську культуру і літературу для того, щоб перехід на українську мову не перетворювався лише на заміну одного засобу спілкування іншим. На граматичному курсі книжка використовується вже як знаряддя вивчення мови. Для цього даються нестандартні приклади з книжок, присвячених мовознавству. Ще одним напрямком діяльності проєкту є розмовні клуби, коли люди вчяться розмовляти українською.
Для охочих вивчити українську мову є різноманітні інструменти. Серед них – лінгвістичний корпус. Про його особливості розповіла корпусна лінгвістка, викладачка ХПІ Марія Шведова.
Корпус – це зібрання текстів з певною програмою для пошуку у цих текстах. Можна шукати слово, граматичну форму, складні словосполучення. Ці тексти мають розмітку, що дає можливість проаналізувати, де вживалось це слово, які автори його вживали, чи застаріле воно?
«Корпус, який ми наповнюємо різноманітними текстами, стає документом мови та інструментом, до якого може звернутися людина, яка не знайома з мовою. У словник потрапляє не все. У корпусі набагато більше», – зазначила Марія Шведова.
Під час виступу вона представила Генеральний регіонально анотований корпус української мови (ГРАК). На сьогодні це найбільший корпус української мови, зібраний вручну. В ньому понад півтора мільярди слів. Це тексти від початку дев’ятнадцятого століття до сучасних, що особливо важливо для тих, хто вивчає українську мову.
«Для того, щоб оволодіти мовою, набути її чуття, треба багато читати, – наголосила лінгвістка. – В процесі читання багато разів бачиш слова і граматичні конструкції, і засвоюєш зразки, як вони вживаються. Корпус як раз і дає такі зразки без читання багатьох книжок».