Menu

Сто років пам’яті про війну з росією: як “Центр діалогу “Костюхнівка” на Волині став хабом міжнародної допомоги

Волинське село Костюхнівка розташоване в серці Полісся на однаковій відстані від трьох столиць: приблизно по 400 кілометрів до Києва, Мінська та Варшави.

Громадська організація «Центр діалогу «Костюхнівка» стала хабом гуманітарної допомоги від поляків. Тут вантажі приймають, сортують і відправляють далі.

З 24 лютого до села прийшло вже шість конвоїв по декілька машин з різноманітною допомогою: ліки, аптечки, продукти, спорядження, одяг, взуття, рюкзаки. Все це збирають у Польщі та по всій Європі харцери з Лодзького воєводства.

Така співпраця польської скаутської організації з Костюхнівкою невипадкова: основою для міжнародної співпраці в окремо взятому селі стала культура пам’яті про події сторічної давнини.

Місце, де немає птахів

В урочищі «Польський лісок» розташований військовий цвинтар періоду Першої світової війни. Цей ліс має особливість: тут зовсім немає птахів, тільки іноді кружляють круки, тому надзвичайно тихо. У такій тиші покояться загиблі під час Першої світової війни польські легіонери, які полягли під шквальним вогнем російської армії.

«Польські легіони – це щось схоже до сучасних добровольчих формувань в Україні. Туди зголошувалися студенти, артисти, лікарі, вчителі. Під Костюхнівкою загинуло до двох тисяч молоді, цвіту польської нації. Завдяки хоробрості цих воїнів Австро-Угорщина та Німеччина дозволили Польщі відновити свою державу. У 1918 році згідно з Брестським мирним договором постала Друга Річ Посполита. Тож відтоді й донині поляки кажуть, що незалежність їхньої держави розпочалася з Костюхнівки», – розповідає Василь Давидюк, директор і вчитель історії місцевої школи.

Це військове кладовище стало місцем паломництва для харцерських організацій, представників влади, нащадків полеглих вояків і просто туристів. Упродовж багатьох років на початку листопада на костюхнівських могилах запалюють вогонь незалежності, який велосипедними естафетами везуть до Варшави і віддають цей вогонь пам’яті в руки президенту Польщі.

Важливим місцем для державної ідеології Костюхнівка стала ще в роки Другої Речі Посполитої, до складу якої були приєднані українські землі – Волинь та Галичина. Тоді в селі збудували школу, зробити меморіал загиблим у вигляді насипаного копця, який назвали Польська гора.

У 1936 році в Костюхнівці проводили помпезні заходи з нагоди 20-ліття незалежності Речі Посполитої, на які прибуло 20 тисяч гостей, серед них і президент Ігнацій Мосцицький. Тодішня преса гуділа: поляки збудують у Костюхнівці другу Варшаву. З другою Варшавою не вийшло, а от першу на Волині кам’яну школу, як писали в тодішній пресі, «нічогеньку», звели.

Саме ця школа, яка за роки Другої світової і радянського часу встигла занепасти до стану руїни, пережила відродження і майже через століття стала місцем, де сучасні поляки та українці знову консолідуються в боротьбі проти російської армії.

Місце, де будують діалог

Поляки почали приїздити в Костюхнівку з 1997 року. Відбудували кладовище польських легіонерів. Тут міжнародна співпраця двох держав, що позбулися комуністичної влади, хоч і зі скрипом у місцях спільної історії, почала налагоджуватися: народна дипломатія спрацювала ефективніше.

Міжвоєнну будівлю школи у 2010-2011 роках реконструювали завдяки підтримці Сенату Республіки Польща і спонсорів. Так у поліському селі постав Центр діалогу «Костюхнівка», яким опікується польський «амбасадор» Костюхнівки Ярослав Гурецький. Тут є музей, конференц-зала, їдальня, хостел. Дуже солідна установа, як для віддаленого села.

Теперішня Костюхнівська школа стала першою на Волині, а, можливо, й в Україні, яка налагодила партнерство з сусідньою Польщею. Зараз тільки на території колишнього Маневицького району є шість шкіл, які співпрацюють з польськими навчальними закладами.

«Якщо раніше поляки приїжджали своїми автобусами і забирали дітей на повний пансіон до Польщі, то з 2016 року місцева районна влада теж почала фінансувати спільне таборування української та польської молоді у Костюхнівці», – пишається Василь Давидюк.

Російсько-українська війна стала ще одним тригером до зближення українців і поляків ще з 2014 року. Саме тоді перші каравани з допомогою прийшли в Костюхнівку, а звідси з рук волонтерських організацій – на фронт.

З перших днів повномасштабного вторгнення в Україну весь польський народ підставив українцям плече. А Центр діалогу спрацював просто блискуче: з 24 лютого в Костюхнівку прийшло декілька гуманітарних конвоїв. Передають, за словами Василя Давидюка, все: продукти, ліки, каски, сітки, розгрузки, матраци, розкладачки і ще багато всього необхідного зараз.

Колись налагоджені партнерства між громадами дали свої результати: у Згежі зібрали допомогу не тільки серед місцевого населення, а й підключили жителів міста Бішвіллер, свого французького побратима. А наприкінці літа до акції підтримки долучилася молодь з Мальти.

Лодзь, Згеж, сусідні села гостинно прийняли в себе костюхнівські сім’ї з дітьми, які виїхали через страх нападу зі сторони білоруського кордону і ядерну загрозу, адже поруч Рівненська АЕС, реактори якої видно з кожного подвір’я цього села.

І організували ці акції підтримки для своїх українських друзів ті самі харцери, що свого часу юнаками їздили на таборування до Костюхнівки.

Наталія Пахайчук, Луцьк
14.09.2022

Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS