За два тижні від початку війни київський активіст Павло Бойко у соціальній мережі повідомив, що разом з іншими волонтерами активно займатиметься порятунком безпритульних тварин. Проблема є, і вона досить велика, адже багато родин були вимушені залишити вдома своїх друзів менших. Її взялась дослідити Наталя Зворигіна.
Війна із російськими загарбниками, що триває в Україні, вкрай боляче відбивається не тільки на людях, але й на наших домашніх улюбленцях – кудлатих і не дуже чотирилапих друзях. Піклування про домашніх і безпритульних тварин стало для нас однією з виразних ознак і відмінностей у визначенні «свій-чужий» на рівні відповіді на питання «Чий Крим?».
Київ: чужих тварин не буває
Днями на території Національного комплексу «Експоцентр Україна» у столиці офіційно відкрили тимчасовий притулок для тварин «Виставковий центр». Фактично ж притулок працює вже з 31 березня. За цей час сюди привезли понад 70-собак і-кішок.
Заклад для допомоги тваринам, що опинились у складних життєвих обставинах, заснували на благодійницьких засадах зооволонтерські організації за підтримки міських служб. Організаційно він підпорядковується комунальному підприємству «Київська міська лікарня ветеринарної медицини». Міська влада продемонструвала високу зацікавленість в тому, щоб новостворений заклад був цілком впорядкований і забезпечений всім необхідним. Про це свідчить і рівень залученості у процеси місцевих посадовців. Принаймні справами у притулку опікуються і відвідують заклад заступник голови КМДА Петро Пантелеєв, депутат Київради Дмитро Білоцерківець, начальник управління екології та природних ресурсів КМДА Олександр Возний. А виконуюча обов’язки директора КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» Наталія Мазур буквально переселилася сюди із свого робочого кабінету.
За тваринами наглядають ветеринарний лікар та фахівець з адаптації тварин комунального підприємства «Київська міська лікарня ветеринарної медицини», постійно допомагають доглядати за кудластиками – годують їх, чистять вольєри, вигулюють – представники громадських організацій та волонтери.
Тварин забезпечують кормами з гуманітарної допомоги з Польщі, Чехії та інших країн. Колосальну роботу для функціонування притулку та адаптації тварин роблять зоозахисні організації та небайдужі громадяни.
“Для нас чужих тварин не буває”, – коментує ситуацію виконуюча обов’язки директора КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» Наталія Мазур.- “Сюди потрапляють собаки та кішки, які внаслідок бойових дій втратили господарів або загубилися, чи були безпритульними, а в умовах бойових дій отримали поранення чи травми. Тварин привозять з різних районів столиці, а також з Ірпеня, Бородянки, Гостомеля та інших населених пунктів Київщини”.
Поранення, дезорієнтація, хронічні хвороби у тварин: лікування і піклування
Коли ворог стояв на підступах до столиці, більшість фахівців – ветеринарів евакуювалася. У місті залишалися кілька ветлікарів, які продовжували надавати необхідну, в тому числі, оперативну допомогу тваринам. Серед них залишилась і Наталія Мазур. Лікарка згадує, як до неї звертались власники тварин, яких, щоб зберегти їм життя, доводилося оперувати негайно, навіть без достатніх даних обстежень.
“Перші три тижні, коли загроза штурму столиці була найбільш гострою, на всю Київську область оперували лише я та мій колега з нашої клініки”, – згадує Наталія Мазур. – “У ці дні до нас із Броварів привезли собаку дога з нейробластомою. Пухлина вже відкрилась і кровоточила. Треба було негайно надавати фахову допомогу, але ані комп’ютерної томографії, ані банального рентгену ми не могли тоді зробити – жоден такий дослідний центр не працював. Все ж взялися оперувати. Процедура тривала кілька годин. Але собаку ми врятували”.
Таких випадків у той час було чимало. Ветлікарям доводилося буквально жити на роботі. Жодного звернення по допомогу вони не залишили поза увагою.
Російські війська наші захисники вигнали з-під Києва. А от проблем із тваринами не поменшало. В рази збільшилась кількість чотирилапих, що потребують допомоги. Дехто з них, що були безпритульними, отримали поранення, домашні – опинився на вулиці через те, що їх не дозволили власникам взяти із собою в евакуацію. Інші просто втекли від господарів, злякавшись вибухів і пострілів. Всіх їх – поранених, травмованих, з переломами, а буває, з травматичною ампутацією кінцівок, знаходять зооволонтери і просто небайдужі люди і приносять до притулку на «Виставковий центр».
Показовою є історія лайки, яку однією з перших привезли до притулку хлопці-військовослужбовці, що звільняли Ірпінь. Коли вони з боями увійшли до міста, на одній з вулиць побачили залякану тварину і просто забрали її до своєї автівки. Якийсь час собака прожив із бійцями, а потім став згасати на очах.
У притулку з’ясували, що у собаки через укус кліща розвинувся бабезіоз. Лайку почали лікувати. Врешті пес одужав. А згодом щастя знову йому посміхнулося – знайшовся його господар. Чоловік евакуював родину з Ірпеня до Білої Церкви, намагався вивезти і свого собаку. Але у самий відповідальний момент пес запанікував і збіг від хазяїна, а потім поневірявся, аж поки його не врятували. Чоловік і собака були дуже щасливі, коли нарешті знову зустрілися.
Це наша головна місія – не просто рятувати тварин, але й знаходити їм люблячі родини, – пояснює Наталія Мазур. – Найкраще, зрозуміло, повернути тварину її колишньому хазяїну. Але таке трапляється не так вже й часто. Але з нашого притулку тварин у родини забирають доволі активно. Зокрема, за ще недовгий час існування нашого закладу нам вдалося вже влаштувати близько 40 тварин. На сьогодні у притулку утримуємо 25 собак і 5 кішок. Щодня ці дані змінюються, оскільки одних – забирають, інших – приводять.
Волонтери притулку вже створили сторінку у Facebook, де є інформація про тварин та їхні фото, усі небайдужі можуть поширити інформацію про собак і котів, які потребують родини, або ж самі подумати про можливість взяти когось із них під опіку.
Запоріжжя: питання щодо притулку для тварин залишається відкритим
Жужа – маленький безпорідний пес з Маріуполя. Його власник, тікаючи від «руського міру», не лишив песика. Разом вони подолали 220 кілометрів пішки. До своєї свободи йшли п’ять днів. Жужа -просто собака, якій пощастило з людиною. А це просто світла історія з хорошим фіналом, яких зараз так бракує. У песика від такого походу під обстрілами, спекою та негодою стерлися подушечки на лапках. На свій страх та ризик вирушаючи в дорогу, ані Жужа, ані її господар не знали взагалі, яка ситуація в області, й чи зможуть таку відстань подолати ногами та лапками
Ставлю її на ноги і кажу: пішли, нас дідусь чекає, треба йти, – розказує, як підбадьорював маленьку на 8 кіло живої ваги безпорідну собачку Жужу її господар Ігор на шляху у 220 км від Маріуполя до Запоріжжя.
З дому вийшли 23 квітня за день до Великодня. З Маріуполя Ігор втік, бо не схотів ставати рабом «руського міра», а найбільше тривожився за Жужу, бо вже знав, як ті нелюди із тваринами поводяться. Він всю дорогу тягнув на собі їжу і воду для своєї улюблениці.
У Запоріжжі Ігоря і Жужу прихистив волонтерський центр «Солдатський привал». Добра господиня центру – депутатка міськради Галина Гончаренко створила їм справжній домашній затишок, щоб могли перепочити, набратися сил.
Жужа нагодована маленькою порцією корисного корму (після голодування), вже оброблена від паразитів, з пролікованими лапками (з ліками і поїхала), віднесена в вагон потяга на руках, бо вже тут, в безпеці, не зробила жодного кроку від втоми. Собачка та її власник поїхали потягом до своїх рідних, які на них дуже чекають.
Ця історія щасливо закінчилась. Тепер обидва герої – Ігор і його Жужа живуть у родичів у Києві і потроху звикають до нового життя вільних людей.
А трагічна історія пораненого під обстрілами азіата Бояра з Гуляйпілля ще триває. Пораненого після обстрілу російськими ракетами азіата прооперували у запорізькій приватній ветеринарній клініці «БЕСТ». Операція тривала понад дві години. На рентгені видно неймовірну кількість осколків снаряда – череп усіяний ними, як зоряне небо. Посічені тканини, розірвана щелепа у дрібні уламки, у ній – дірка. Десни, зуби, губи – розпечені в місиво. Око втрачене безповоротно. Щелепу хірург складав за допомогою металу, ушив і збирав буквально по крихтах, по ньобу зроблена пластика.
Безліч осколків дістати не вдалося, це неможливо. Вони ймовірно будуть з часом свищувати і відторгатися. Щоразу необхідно буде звертатися до лікаря.
Собака втратив багато крові. Контузія, він оглух. Бояр із півторарічної дитини перетворився на змученого й засмученого дідуся. Однак ми віримо, що мине час, і Бояру полегшає. Поки він ледве ходить, але все ж таки його вигулюють.
У Бояра чудовий господар, він відвідує свого улюбленця, коли може вирватися в клініку – Євген служить у лавах наших захисників – наближує перемогу.
Не забувайте про те, що зараз усі тварини страждають від воєнних дій, – кажуть у клініці. – Ми рятуємо їх, максимально намагаючись допомогти кожному. У нас заповнений стаціонар, також щодня ведуться стерилізації у великому обсязі. Лікарі працюють на знос, волонтери працюють у великій напрузі. Допомагайте тим тваринам, хто не має опікуна, коштів на порятунок, немає інших рук крім ваших. Операція Бояра коштувала близько 8000 грн. Попередній день – рахунок на 996,20 грн. Ми маємо чим закрити його рахунки. Але поруч з Бояром перебувають у боксах його товариші з нещастя: допомагайте їм!
Для надання такої ж невідкладної необхідної допомоги до іншої приватної клініки «Вет-експерт» у Запоріжжі небайдужі люди приносять навіть диких птахів, що знаходять, часом, просто на дорозі. Одного такого птаха – дикого селезеня знайшли просто на стежині у місцевому парку і принесли на огляд орнітологу. Довелося підлікувати та згодом випустити.
А днями до нас десь з-під Василівки (місто Василівка нині під окупацією.- авт.) привезли безпритульного собаку із важкою травмою задньої кінцівки, – розповів головний лікар цієї клініки – хірург Максим Мелешко. – Довелося йому, на жаль, ампутувати лапу. Чоловік, який його до нас привіз, виявився вкрай відповідальним, взяв усі турботи про цього собаку на себе. Після операції забрав його додому, регулярно привозить на перев’язки.
Наразі у стаціонарі чимало й інших тварин. Серед них – ті, яких покинули, рятуючись від війни. Їх знайшли, їх забрали з вулиць, їх лікують та шукають їм нові домівки.
Незважаючи на все пережите, впевнені, що далі все буде добре – лиха за свій короткий кошачо-собачий вік вони вже хильнули вдосталь.
У Запоріжжі допоки не вирішено питання з організацією муніципального притулку для тварин-безхатьків, або таких, що опинилися у складних життєвих обставинах. Місцеві волонтери намагаються забирати таких до себе додому на перетримку. У багатьох в їхніх квартирах живуть вже по кілька таких чотирилапих кудластиків.
Втім, з огляду на те, що війна триває, і безпритульних тварин напевне в межах Запоріжжя ставатиме все більше, місцевій владі варто наслідувати приклад столиці в організації подібних закладів – таких, як Тимчасовий притулок для тварин «Виставковий центр» у Києві.
Максим Мелешко
Домашні тварини в умовах війни. Поради експерта.
Ми з нетерпінням очікуємо перемоги над російськими загарбниками. Але в умовах активної фази ведення бойових дій ніхто з нас не гарантований від того, як складеться наша подальша доля. Чи доведеться нам переживати бомбардування у наших рідних населених пунктах, чи евакуюватись у більш безпечні місця, мусимо подбати і про наших домашніх улюбленців.
Домашня тварина – це не валіза без ручки, а член родини, – запевняє виконуюча обов’язки директора КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» Наталія Мазур.- Тож варто подбати і про її безпеку та збереження, на скільки це можливо в умовах, що склалися, про забезпечення здорового психічного і психологічного стану.
Фахівчиня радить в умовах, коли тварина із господарем перебувають під бомбардуваннями, щоб власник обов’язково розмовляв із твариною, пояснював їй ситуацію, заспокоював. Також варто давати чотирилапому улюбленцю відповідні ветеринарні заспокійливі препарати. Їх слід завчасно придбати у ветаптеках.
Якщо ж вирішили разом із домашнім улюбленцем відправитися у евакуацію, тварину не слід годувати у дорогу. Також треба завчасно підготувати домашній плед чи підстилку тварині, її іграшки, що зберігають знайомий запах. Також Наталія Мазур рекомендує давати улюбленцю заспокійливі препарати.
Особливу увагу слід приділити етапу призвичаєння тварини на новому місці. Розуміючи, що для кудластика це відповідний психічний і психологічний стрес, не можна поспішати. На перший час не залишати його самого у незвичних для нього обставинах. За потреби слід звернутися по допомогу до місцевого ветеринарного лікаря.
Наталя Зворигіна, «Запорізька правда», Запоріжжя
25.05.2022
Матеріал підготовлений підготовлений у рамках спільного проєкту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру міжнародного розвитку за підтримки Посольства США у Києві та Міністерства закордонних справ Естонії