У порівнянні з 2023 роком частка свідомо залучених донорів в Україні зросла з 19% до 23%. Так само на 4% зросла і кількість тих, хто впевнено відмовляється від донорства крові з тих чи інших причин — з 20% до 24%. Натомість група потенційних донорів, які лише припускають імовірність долучення, звузилася з 43% до 37%. Ці дані були оприлюднені під час презентації результатів 3-ї хвилі комплексного дослідження “Зміни у ставленні українців до донорства в умовах повномасштабної війни”.
Таке дослідження у співпраці з дослідницькою агенцією DigData та за підтримки Міністерства охорони здоров’я України здійснила фундація ДонорUA. Зі слів СЕО та співзасновниці ДонорUA Ірини Славінської, ця робота показала, як змінилося ставлення українців до донорства крові після трьох років повномасштабної війни, та дозволила оцінити ключові бар’єри й виклики, з якими стикається система крові в Україні.
Попередні хвилі дослідження проводили у 2023 році, оцінюючи, як повномасштабне вторгнення вплинуло на донорство в Україні, та у 2021 році, після спалаху пандемії COVID-19.
«Кожного року це абсолютно різні виклики, абсолютно різна країна з іншими ситуаціями, і на щастя в нас є така можливість завдяки агенції DigData оновлювати дані, спілкуватися з людьми, черпати їхню внутрішню мотивацію і базувати на цьому наступні наші кроки з мотивації людей долучатися до донорського руху. Адже сьогодні культура свідомого, безоплатного донорства потребує великого інтелектуального ресурсу для того, щоб її розвивати і підвищувати рівень залученості регулярних донорів до донорського руху», – зазначила Ірина Славінська.
Як свідчать результати дослідження, 31% людей з досвідом донорства почали здавати кров саме у зв’язку з повномасштабним вторгненням росіян, бажаючи допомогти українським військовим та постраждалим цивільним. 21% зробили це за прикладом близьких людей
З причин, які перешкоджають донорству крові, опитані найчастіше називали погіршення стану здоров’я (37%). Ще 14% зазначили брак підтримки донорства з боку держави, і 12 % загалом не впевнені у доцільності донорства.
Учасники заходу наголосили, що подальший розвиток донорства потребує нових підходів як на законодавчому, так і на комунікаційному рівнях. Необхідно розвивати культуру донорства в повсякденному способі життя, переглянути та доповнити нормативні документи, що регламентують критерії допущення та відсторонення донорів, змінити акценти в інформаційних кампаніях, зосередивши увагу не на термінових потребах, а на регулярному донорстві.
Директор Департаменту високотехнологічної медичної допомоги та інновацій МОЗ України Василь Стрілка повідомив, що цього року відомство активно змінює принципи і правила функціонування системи крові. Прийнята постанова Кабінету міністрів, яка дуже чітко встановлює межі і сфери відповідальності всіх, хто залучений до сфери системи крові, до донорів. В першу чергу це лікарня, яка повинна адекватно спланувати їхню потребу в крові.
«Коли в лікарні був дефіцит крові, то це часто була проблема лікуючого лікаря, родичів пацієнта, яким казали знаходити кров посеред ночі у місті Києві чи якомусь рівному центрі. А де ти знайдеш кров? На базарі це не продається. Тепер цю політику змінюємо і чітко кажемо, що кінцевим відповідальним за забезпечення лікарні крові є центр крові, який має власне інструментарій для того, щоб рекрутинг донорів здійснювати, заготовляти кров і поставляти компоненти крові в лікарні. Лікарня зі свого боку обов’язково повинна створити банк крові, тобто холодильник з кров’ю. Зі свого боку ініціювали включення цих вимог в ліцензію на медичну практику. Якщо виникає ситуація, що хтось почне шукати кров, ми кажемо: «Покажіть холодильник. У вас порожній холодильник з кров’ю? Ну пробачте, у вас немає ліцензії на медичну практику». Таким чином стимулюємо систему охорони здоров’я і систему крові працювати правильно, аби вона могла гарантувати порятунок життя в критичній ситуації», – пояснив Василь Стрілка.