Воєнні злочини проти журналістів стали темою пресконференції, яка відбулась в Українському кризовому медіа-центрі. Представники професійної спільноти разом з правозахисниками обговорили, які втрати понесла ця сфера в умовах війни і шо робиться документування злочинів і подальшого притягнення винних до відповідальності.
Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко відзначив, що максимально фіксуючи воєнні злочини проти журналістів і медіа, вдається об’єднувати певну коаліцію на міжнародній арені. Зокрема, Європейська федерація журналістів як найбільше об’єднання спілок журналістів європейських країн підтримує ідею створення спеціального трибуналу над Росією за воєнні злочини проти журналістів.
«Російські пропагандисти мають бути притягнуті до відповідальності, адже кремлівська пропаганда – це та перша стадія, яка уможливила підтримку населення країни воєнних операцій, і тому це зло має бути покаране», – підкреслив Сергій Томіленко.
Голова наглядової ради “Суспільне”, заступниця шеф-редактора “Детектор Медіа” Світлана Остапа зупинилась на тому, як повномасштабне вторгнення агресора відобразилось на діяльності компанії.
«Внаслідок нападів Росії було нанесено ракетні і авіаційні удари по телевежах у Києві, Харкові, Ізюмі, Лисичанську, Коростені, Білопіллі, Вінниці, Антополі, Оріхові. Було захвачено телевежу у Мелітополі. Крім того здійснені спроби глушіння каналів Суспільного на супутнику Амос та знищення телевізійного архіву через запущений вірус на сайті», – повідомила вона.
Для Суспільного найгіршим сценарієм була евакуація з Києва, і саме такий сценарій відбувся. Довелося евакуюватись у Львів, де фактично з коліс продовжувати мовлення.
Голова наглядової ради відмітила, що 85 працівників компанії захищають Україну у лавах сил оборони, у тому числі 4 жінки. На жаль, двоє загинуло. Це Олексій Ольховик і Дмитро Сірик.
Темі цивільних, яких було взято в полон, включаючи медійників, присвятила свій виступ менеджерка проектів Центру громадянських свобод Анна Попова. Вона заявила, що в полоні продовжують знаходитись журналісти Дмитро Хилюк, Сергій Цигіпа, Ірина Данілович, Ірина Левченко, і закликала звертатися до Центру громадянських свобод та повідомляти про насильницькі викрадення цивільних осіб.
Виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова додала, що використання пропаганди для підтримки таких бойових дій і вкривання інформації про те, що насправді роблять тут російські війська, є новим видом воєнних злочинів, який не детально описаний у міжнародному гуманітарному праві.
«Це повинно бути включено в перелік визначення воєнного злочину, і за що має бути покарання, адже це призводить до смертей», – заявила вона.
Медійники на окупованій території стають одними з перших мішеней. На це звернув увагу керівник Департаменту документування воєнних злочинів Української Гельсінської спілка з прав людини Сергій Мовчан.
«Через це їм часто доводилося переховуватися у друзів, в різних локаціях, з острахом їздити по місту. Деякі з них навіть зараз з острахом повертаються до своїх домівок, які доекуповані. Але повертаються, і за це честь і хвала їм, тому що знаходячи в себе цю силу висвітлення і збору інформації, вони формують той доказовий блок, який ми матимемо у майбутньому», – сказав правозахисник.
Він також відмітив, що документатори громадських організацій спільно з журналістами досить часто складають хорошу синергію в тому, щоб зібрати ту інформацію, яка стосується ймовірних воєнних злочинів.
«Якщо говоримо взагалі про зниклих цивільних, яких було взято в заручники і насильницьке викрадено, то таких людей більше 4 тисяч», – повідомив в завершення Сергій Мовчан.