Menu

Мета Росії – знищити релігійну палітру України. В УКМЦ презентували моніторинг злочинів Росії проти свободи совісті

Війна Росії з Богом. УКМЦ 28.07.2022

28 липня у прес-центрі Українського кризового медіа-центру відбулася прес-конференція “Війна Росії з Богом”, присвячена темі руйнування культових споруд через повномасштабне вторгнення РФ в Україну. Подія відбулася в рамках партнерства Центру Громадянських Свобод з УКМЦ щодо висвітлення воєнних злочинів РФ. 

В’ячеслав Ліхачов, експерт Центру Громадянських Свобод, наголосив, що проведення обговорення на релігійну тематику саме 28 липня, у символічну річницю Хрещення Русі та новозатверджений День української державності – лише збіг, хоча й надзвичайно символічний. 

“Наші спікери сьогодні розповідатимуть про специфічні воєнні злочини російського агресора – руйнування та пошкодження культових споруд. Це є порушенням міжнародного гуманітарного права, тобто звичаїв та законів ведення війни, а також дуже сиволічною річчю з точки зору тієї ідеологічної надбудови, якою Російська Федерація намагається обгрунтувати агресію,” – відкрив обговорення В’ячеслав Ліхачов.

Ігор Козловський, релігієзнавець, старший науковий співробітник відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, наголосив, що війна, яка зараз відбувається – не тільки збройна, але й ціннісна, екзистенційна. 

“Це битва між цінностями майбутнього, свободи та вільних народів і “цінностями” минулого. Мета цієї війни для Росії – знищення нашої ідентичності, складовою яких є і шкода, завдана нашій духовності,” – вказав релігієзнавець.

Ігор Козловський наголосив, що внаслідок російського вторгнення в Україну не тільки руйнуються міста та гинуть люди – а ще й руйнується поліконфесійна палітра, притаманна Україні.

“Розгорнута система репресій тих, хто з точки зору “русского міра” не вписується в цю ідеологію. Вона включає в себе створення системи контролю, примус до колаборації, викрадення та незаконні затримання священнослужителів, масові доноси, катування, вбивства. Мета цього – знищення різнобарвності українського релігійного ландшафту, перетворення нас на складову “русского міра”, адже там московське православ’я у спотвореному варіанті і є стрижнем режиму,” – наголосив Козловський. 

За словами дослідника, на звільнених територіях вже можливо дати оцінку ступеню руйнування культових споруд. Релігієзнавець наголосив, що це величезна робота, яка потребує зусиль не тільки громадянського суспільства, але й державних структур. На основі цієї оцінки потрібно випрацювати програму подальших дій, ставити питання перед міжнародною спільнотою – не тільки інформувати, але й залучати меценатів, донорів для відновлення зруйнованих та пошкоджених релігійних споруд.

“З жалем можу сказати, що релігійне життя на окупованих територіях завмерло. Всіх священнослужителів УПЦ МП викликають на бесіду окупанти, а з іншими конфесіями – все ще жорсткіше. Наш голос – на захист постраждалих релігійних спільнот, людей, які займаються духовною діяльністю. Хочу ще раз нагадати, що це воєнні злочини, які повинні бути покарані,” – резюмував Ігор Козловський.

В’ячеслав Горшков, координатор співпраці з релігійними спільнотами Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, коментуючи святкову дату 28 липня, зазначив: з моменту Хрещення Русі, у нас на державному рівні були закріплені морально-етичні норми, притаманні християнству.

“Авраамічним релігіям притаманні закони ведення війни. вони набагато більш гуманні, ніж ця безпринципність, притаманна Росії. Від самого дня 24 лютого з’являються повідомлення про руйнування релігійних споруд. Нам важливо розуміти, що має з цим робити держава. Наше завдання – знати, як функціонують релігійні спільноти під час війни. Кількість зруйнованих споруд зростає з кожним днем. Наша служба робить цей моніторинг разом з Мінкультом – вони фіксують руйнування культурних споруд загалом, а ми – суто руйнування споруд, де могли збиратися люди – храми, семінарії, духовні управління, центри тощо,” – розповів В’ячеслав Горшков.

За словами держслужбовця, в його відомстві зіткнулися з проблемами при фіксації даних. З окупованими територіями часто втрачається зв’язок, часто про ситуацію зі своїми одновірцями там не знали навіть у релігійні центри управління в Києві. У Держетнополітики концентрувалися на моніторингу відкритих джерел, іноді отримували інформацію від обласних військових адміністрацій. Горшков подякував проєкту “Релігія в огні” Майстерні академічного релігієзнавства за допомогу в моніторингу.

“Представникам МЗС важливо мати повну картину воєнних злочинів на нашій території, тому вони зверталися за цим до нас. А фіксація цього потребує координації зусиль багатьох організацій. Ми сподіваємося, що буде суд. І щоби факти були для суду достатньо серйозними, вони мають бути правильно зафіксованими. Зокрема, довести провину саме ЗС РФ. А для цього потрібна співпраця з організаціями, які володіють більш серйозною інформацією – наприклад, з супутників. Я впевнений, що ще за нашого життя ми побачимо ці суди, ці вироки і відновлення справедливості. Закликаю представників релігійних спільнот інформувати нас про такі факти – в перспективі можна навіть сподіватися на компенсації,” – наголосив В’ячеслав Горшков.

Руслан Халіков, релігієзнавець, керівник проєкту «Релігія в огні» Майстерні академічного релігієзнавства, підкреслив, що релігійні споруди – це більше, ніж просто будівлі з цегли. Їх руйнування є порушенням міжнародного гуманітарного права.

“Зруйнована церква, з точки зору міжнародного права, зокрема Гаазької конвенції про збереження гуманітарної спадщини 1954 року, є гіршою за руйнування звичайного будинку. Це – порушення свободи совісті! І це вже другий воєнний злочин водночас – релігійна свобода некомбатантів є непорушною,” – заявив Руслан Халіков. 

Релігієзнавець назвав поточну війну зіткненням двох парадигм. 

“Не знаю, де більша свобода віросповідання, ніж в Україні. А в Росії – суцільна ієрархічна вертикаль. Розкажу приклад: у сєвєродонецькій мечеті через обстріл загинуло 17 людей. Наступного дня, після розвідки дроном, ця мечеть була обстріляна знову. Такі кейси ми збираємо окремо від прикладів невибіркового бомбардування житлових кварталів. Це теж злочин, але ми їх методологічно розрізняємо,” – розповів релігієзнавець.