Каденція Тараса Кременя на посаді Уповноваженого із захисту державної мови завершується, а нове призначення викликає суспільний резонанс. Громадські діячі, науковці та митці закликають залишити чинного мовного омбудсмена на посаді, і не допустити послаблення критично важливої інституції.
У Пресцентрі УКМЦ відбулася пресконференція на підтримку Відкритого звернення із закликом повторно призначити Тараса Кременя Уповноваженим із захисту державної мови. Учасники наголосили: саме в умовах війни питання мови є безпековим, а захист інституції, яка опікується державною мовою, — критично важливий.
Каденція чинного мовного омбудсмена Тараса Кременя завершується 8 липня. Його контракт не продовжили, і замість нього на розгляд уряду подані три нові кандидатури: Олени Івановської, Павла Полянського та Олександра Завальського. Призначення відбувається на тлі широкої публічної підтримки Кременя.
“У зверненні, яке підписали й учасники сьогоднішньої пресконференції, визначено, що під час війни не варто змінювати на посаді мовного омбудсмена того, хто був призначений. Особисто я, і УКМЦ не виступаємо тут за якісь прізвища, але якщо Тарас Кремінь створив достатньо добре діючу інституцію, має координацію та комунікацію, то чому зараз потрібно його змінювати. Президента під час війни ми не змінюємо, парламент не змінюємо, а людину на цій посаді ми вирішили чомусь змінювати у цей дуже складний для країни момент”, — зазначив голова правління УКМЦ, дипломат Валерій Чалий.
Він також наголосив, що це питання не політичне і не бізнесове, а це питання виживання нації, адже захист державної мови — це один із базових елементів забезпечення національної безпеки України, що підтверджено висновком Конституційного суду України.
Мова – це питання особистої і державної безпеки
Письменник Брат Капранов вважає, що державна мова – це механізм здійснення державного управління, критично необхідний інструмент побудови та захисту держави перш за все в інформаційному просторі.
“Сьогодні мова відіграє роль кордону. Так чому ж ми дивуємося, коли в мовному питанні немає кордону між Україною та росією і вони заводять сюди свої війська?.. Російська мова – це база Чорноморського флоту, тільки в інформаційному просторі”, – провів аналогію Брат Капранов.
На його думку, мова – це питання особистої і державної безпеки.
“Бо хтось тут говорить російською, а в мене потім стріляють. Хіба я не маю права на захист? А питання мовного омбудсмена – це питання, щоб був законний механізм і була людина, яка цей механізм застосовує, щоб мені не доводилося пояснювати “жестами” кожній продавчині, яка не дотримується мовного законодавства. От для цього потрібен сильний дієвий мовний омбудсмен”.
Те, що добре працює – нехай працює і далі
Президент НаУКМА Сергій Квіт також підтримав заклик до збереження інституції мовного омбудсмена:
“Я вважаю, що не варто вводити в стрес цей інститут Уповноваженого із захисту державної мови, і варто його продовжити. Тому що те, що добре працює – нехай працює і далі.
Якщо Тарас Кермінь добре працює, якщо цей інститут Уповноваженого із захисту державної мови працює, якщо цей уповноважений має суб’єктність, має сміливість і реагує на все, на що повинен реагувати, то дійсно українську мову ще треба захищати в Україні”.
Сергій Квіт також зазначив, що у ситуації з Україною є чітка закономірність – не може бути ніякої української держави, якщо не буде української мови. На його думку, майбутній розвиток нашої держави напряму залежить від української мови.
Україна живе в мові
Філософ, публіцист та перекладач Вахтанг Кебуладзе, побачив у цій проблемі із діяльністю мовного омбудсмена ще один вимір – саме інституційний:
“Загроза руйнації демократичних інституцій, це загроза демократії. Ми це у світі зараз спостерігаємо.
Має бути принцип, що якщо інститут працює, то він має працювати далі. Якщо є абсолютно конституційні законні способи продовжити існування цієї інституції, то не треба заважати”.
На думку філософа, українська держава подолала всі нападки та утиски завдяки тому, що жила в мові, літературі та культурі.
“Завдяки тому, що ми все це зберегли, у 1991 році нам було за що вчепитися, за це ядро політичної, культурної, історичної ідентичности.
Україна жила не в крові чи ДНК Тараса Шевченка, а в його мові. І те, що він через віки нам передав, а ми і наші предки це зберегли, це і було однією з головних засад того, що ми здобули незалежність, змогли її захистити і захищаємо надалі”.
Проблема із посадою мовного омбудсмена входить в системну проблему депрофесіоналізації українського культурного і політичного простору
Зав. кафедри україністики Римського університету “Sapienza” Оксана Пахльовська, також виділила інституційний аспект усіх цих перипетій із посадою мовного омбудсмена:
“Ми говоримо тут про конкретні кандидатури, але мені незрозуміла одна річ – ми не говоримо про програми, ми не говоримо про концепційні підходи до питання. Я так розумію, що людина яка працювала 5 років, має величезний досвід цієї роботи і очевидно робить якісь свої звіти і презентує програму. А якщо йдеться про голосування, про якихось альтернативних людей, то де ці програми? Ми чомусь говоримо про те, що якийсь політик висунув якогось персонажа, ми його не знаємо…”.
За словами пані Оксани, на сьогоднішньому етапі ми бачимо якусь “трускавецьку школу” – абсолютну відсутність понять професійності, критеріїв… А є чисто популістичний і абсолютно фальшивий підхід до питань, але за цим фальшивим підходом стоять дуже небезпечні речі.
“Це абсолютно неприпустима ситуація, коли є політичне втручання, таке грубе, таке свавільне, таке абсолютно позірно бюрократично-адміністративне до питань, які мають абсолютно колосальну вагу для життя всієї нації”.
На думку Оксани Пахльовської, ця проблема мови входить в системну проблему депрофесіоналізації українського культурного і політичного простору:
“Свідками цього процесу ми є щодня. Фактично у нас можна бойового генерала зробити послом, можна зробити посла міністром іншої сфери, можна посла германіста кинути в Латинську Америку… Це системні явища, це не просто епізоди, це системні явища руйнації фахових шкіл, профілів, завдань, посад у просторі української культури і української політики”.
Також пані Оксана наголосила, що українська мова в контексті війни
не є інструментом тільки комунікації. Вона є полем битви.
“Українська мова є полем цивілізаційної битви. Це не тільки битва між культурами, це цивілізаційна битва, тому що українська мова входить в систему демократичної традиції України. Ми повинні бачити українську мову в набагато ширшому контексті ніж просто мова”.
Кадрова інтрига і суспільний спротив
За офіційною процедурою, кандидатуру Уповноваженого із захисту державної мови має запропонувати один із трьох суб’єктів подання: омбудсмен з прав людини, міністр юстиції або міністр культури. Цього разу жоден із них повторно не запропонував Кременя. Натомість Дмитро Лубінець висунув викладачку Олену Івановську, Микола Точицький — історика Павла Полянського, а очільниця Мін’юсту Ольга Стефанишина запропонувала актора Олександра Завальського, якого пов’язують із впливом прем’єр-міністра.
Водночас суспільство реагує активно. До підтримки чинного омбудсмена приєднуються культурні діячі, інтелектуали, громадські організації. Публічне звернення на його захист набуває все більшої ваги. Проте юридичні терміни подання вже завершилися, тож подальша доля посади — в руках уряду.
“Збереження і посилення інституції мовного захисту — це не про одну людину. Це про те, хто ми є, і якою буде наша держава. Суспільство має подати чіткий сигнал, що мова — не предмет торгу”, — резюмував Валерій Чалий наприкінці пресконференції.
