Що спільного і відмінного у застосуванні українцями стратагем в 1919 і 2022 роках? Дискусія з цього питання відбулась в Українському кризовому медіа-центрі за ініціативи Експертної групи “Козацький фактор у російсько-українській війні” та підтримки Центру досліджень воєнної історії Збройних Сил України.
Чому українці завжди прагнули використати військові хитрощі? Зі слів старшого лейтенанта Центру досліджень воєнної історії Збройних Сил України Михайла Ковальчука, упродовж історичних епох українцям, на жаль, доводилось мати справу з переважаючими силами ворога. В таких умовах, звичайно, засіб військових хитрощів завжди актуальний.
«Зрештою, він вигаданий не нами, і навіть не на європейському континенті, – зауважив він. – Ще у шостому столітті до нашої ери Сунь-цзи говорив, що війна – це шлях обману. Всі засоби, які наближають перемогу, мають бути використані».
Координатор експертної групи “Козацький фактор у російсько-українській війні”, професор Українського католицького університету Вадим Задунайський згадав, що обов’язково знання терену, в котрому відбуваються бойові операції, зафіксовано в традиційній українській настанові або прислів’ї «Де байрак, там козак».
«Наші предки набули величезного досвіду з маневру і застосування військових хитрощів. Вони чудово вміли замиливши очі противнику, заскочити його зненацька, вдарити з різних боків, застосувати маневр «Шарпанина», коли не зрозуміло, де буде завдаватись основний удар і ціла низка інших стратагем», – додав експерт.
Нащадкам козацтва притаманна душевна стабільність. Для автономних ініціативних дій потрібна самодостатня особистість. Саме такими були козаки, і вони сьогодні. Про це розповів професор Запорізького національного університету Сергій Лях.
«Важко зрозуміти, завдяки яким конкретним механізмам, але через сотні років оцей моральний спадок передається з покоління в покоління. І особливо Черкащина, Полтавщина – ті землі, які були знаменитими центрами козацтва, демонструють найбільші особливості у поведінці місцевого населення», – підкреслив науковець.
Цілком природно, що ці риси проявлять і нащадки. Як зазначив Вадим Задунайський, починаючи з лютого 2022 року, наше суспільство продемонструвало здатність до самомобілізації і реалізації споконвічного підходу до ініціативності і неочікуваності.
«Народ піднявся, і в новому обранні з новою зброєю показав схильність до того, щоб берегти один одного. Були поєднані гарне планування, старі військові хитрощі і новітні технології», – наголосив історик.
Тему сучасних технологій продовжив Михайло Ковальчук. Торкаючись використання хитрощів у сучасній війні, він сказав про інформаційно-психологічні операції. Їх ціль – ввести противника в оману, щоб в нього склалось хибне враження про чисельність наших військ, співвідношення сил, і таким чином підштовхнути до неправильних рішень.
«В цьому сенсі зараз дуже широке поле для діяльності. Всі сучасні технології, гаджети, засоби спілкування, мережі для цього відкриті. Ця битва може і невидима, але її відголос постійно до нас долітає», відмітив представник Центру досліджень воєнної історії Збройних Сил України.