Вона стала відома ще до повномасштабного вторгнення. Її курс з тактичної медицини допоміг врятувати сотні життів українських військових під час АТО. Потім, коли ворог блокував Маріуполь, Юлія “Тайра” Паєвська продовжувала допомагати пораненим, допоки сама не потрапила у полон. У розмові з Тетяною Трощинською у спеціальному проєкті Українського кризового медіа-центру «Кава з Трощинською» вона розказала, чим займається сьогодні і надала пораду українцям в тилу, як вберегтись від психологічного тиску ворога.
Про військо і мобілізацію
«У бригаді «Хартія» я вже більше, ніж півроку. Зараз на посаді заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення. Це щастя для мене долучитись до команди психологів «Хартії». Там потужна робота проводиться і це видно по результатах, скільки хлопців та дівчат повертаються після поранення або після травмування знов до служби», – починає вона.
Юлія каже, що у провідних бригадах загалом дуже дбають про кожного солдата. За спиною кожного піхотинця стоїть цілий пул людей, які забезпечують його успішну роботу і зберігання життя і здоров’я тих, хто безпосередньо знаходиться на нулі.
«Я, насправді, не бачу, що мобілізація зірвана, – впевнена парамедикиня. – Я не можу так сказати, бо фронт є, фронт тримається, люди йдуть, тому що у нас прекрасна армія, навчена і досвідчена. У нас дуже багато достойних як солдатів, так і офіцерів, старших офіцерів»
А щодо скандалів, то за ними, на її переконання, стоїть російська пропаганда.
«Росія подає так, що якщо ви потрапите в армію, вас обов’язково вб’ють на третій день. Це геть не так. Тобто абсолютно. Це картинка, яку росіяни намагаються вкласти в голову пересічному українцю, намагаючись здобути перемогу у нас в голові. А потім вже зброя доконає країну. І в цьому найбільша загроза, як на мене, на сьогоднішній день», – вважає Юлія “Тайра” Паєвська.
Стан суспільства
Тема ТЦК та інші гучні кейси продовжують тригерити українців ще і тому, що суспільна свідомість ніби знаходиться на третій стадії ПТСР. Стан людини в цьому сенсі можна перекласти на стан суспільства.
«Перша стадія – це коли ми єднаємось і кажемо: «Русскі воєнні кораблі, пійшли….». Другий етап – пошуки себе, пошуки рішень. Ми все одно пишаємося нашими перемогами і нашими досягненнями. Знов таки продовжується єднання, але починається вже втома. Люди починають втрачати канву, тобто нитку, за якою можна рухатись в майбутнє, буквально в майбутнє. Коли тривають обстріли, коли гинуть цивільні, коли ми втрачаємо дітей. Ця війна геть неспровокована і несправедлива. Під тиском обстрілів, злочинів ворога люди від виснаження починають шукати якісь інші рішення. Замість того, щоб шукати підтримку в близьких, в друзях, в медіа, які правильно висвітлюють проблему, вони починають шукати недоліки, часто в речах, в яких не дуже розуміються», – пояснює Юлія.
Аби від цього відсторонитись, необхідно вмикати критичне мислення, перевіряти інформацію в достойних довіри джерелах.
«І будь ласка, не хапайте, що вам підкидає Тік-Ток або ще щось. Скоріш за все, цей російський наратив, який майстерно вкручений в наш простір», – радить вона.
Обміни і посилення жорстокості росіян
«Тайра» знаходить час, щоб не тільки займатись популяризацією «Хартії», а й продовжувати міжнародну адвокацію перемоги України, їздити, розказувати, що відбувається, надавати беззаперечні факти злочинів росіян.
«Дуже радує те, що вдалося домовитися про обміни. Як людина, яка була під катуванням і була в цих умовах, я розумію, наскільки це важко. За кожного радію. Для мене це найголовніше досягнення у цих перемовинах. А в те, що можна зупинити війну, якось домовитися з росіянами, я не вірю. Бо навіть в разі досягнення якоїсь домовленості вони все одно зрадять, порушать домовленості. Росіянам вірити не можна. Там нема з ким розмовляти. Повністю пропагандою мозок промитий», – говорить Юлія.
За її словами, росіяни намагаються написати альтернативну історію майбутнього, де вони вже перемогли, і завдання українців – не дати цьому кейсу спрацювати.
«Їх більш за все дратує те, що ми все одно не боїмось. Звісно, ми обережні, ходимо в бомбосховище, але страху нема. Звичайно, у кожного своє межа, і в якийсь момент страх схопить такі за горло. Але треба згадати, що поряд свої, що світ нас не кинув, що ми продовжуємо триматися і тримаємось дуже достойно і дуже ефективно. Їм дійсно нема, що ще дати, аби злякати нас. За деякими дослідженнями, навіть застосування ядерної зброї не лякає наше суспільство так, як росіяни очікують. Тим не менш війна є, і це є частина нашого життя. Як би ми не хотіли, щоб вона скоріше закінчилась, від нас не все залежить. Треба розраховувати на десятиріччя. Плануйте своє життя так, щоби жити в стані війни. Аби перемогти ворога, потрібно дуже багато ресурсів, дуже багато зусиль прикладати. І навіть ті, хто не має жодного стосунку до війська, мусять пам’ятати, що саме завдяки війську країна ще існує. Ворог не може нас подолати зовні, і через це буде продовжувати тиск зсередини», – попереджує парамедикиня.
