Російська державна корпорація «Росатом» давно перестала бути виключно виробником і експортером ядерних технологій. У сучасних умовах вона виконує роль одного з інструментів гібридної стратегії Кремля, спрямованої на формування енергетичної залежності, політичного впливу та доступу до критичної інфраструктури держав-партнерів. В умовах повномасштабної війни проти України та поглиблення конфлікту з Європейським Союзом, проєкти «Росатома» за кордоном слід розглядати не лише у техніко-економічній площині, а як елемент зовнішньополітичного та безпекового тиску. Група з аналізу гібридних загроз підготувала дослідження, що систематизує і оцінює закордонні проєкти «Росатома» у ключових регіонах світу – Європі, Азії, Близькому Сході, Африці та Латинській Америці – крізь призму потенційних ризиків для енергетичної та національної безпеки.
Будапешт – головний лобіст російського атому в ЄС
Європейські проєкти «Росатома» зосереджені переважно у східноєвропейських країнах, в яких з часів Варшавського договору експлуатувались радянські реактори. Наразі тривають роботи з будівництва нових енергоблоків в Угорщині – на діючій АЕС «Пакш». Планується спорудження двох нових енергоблоків за російським проєктом ВВЕР-1200 (III+ покоління). Контракт вартістю €12,5 млрд, з яких €10 млрд – кредит РФ, між «Росатомом» і угорською MVM було підписано ще 2014 року. Проєкт підпадав під увагу санкцій ЄС після вторгнення РФ в Україну, але в 2025 році його було офіційно виведено з-під санкційного режиму з міркувань енергобезпеки Угорщини.
У лютому 2026-го. Будівництво триватиме до початку 2030-х років (орієнтовно введення в експлуатацію – близько 2032–2035 рр.). Політична підтримка проєкту в Угорщині залишається високою попри те, що залежність від російського фінансування і технологій створює довгострокові ризики.
В той же час на тлі співпраці Москви і Будапешта в сфері ядерної енергетики важливо нагадати про приклади відмови європейських країн від отруєного «мирного» атому з Росії. Так, після початку повномасштабного вторгнення Кремля в 2022 Фінляндія розірвала контракт з Росатомом, який передбачав будівництво одного енергоблоку ВВЕР-1200. Також у Чехії після анексії Криму виключили «Росатом» з тендерів на нові блоки АЕС (Дуковани), а у 2022 р. уряд Чехії офіційно заборонив участь російських і китайських компаній в ядерних проєктах через питання нацбезпеки. Таким чином, країни ЄС мають успішну практику диверсифікації співпраці з РФ у сфері ядерної енергетики. Отож націленість Будапешта на будівництво двох енергоблоків АЕС «Пакш» на основі російських технологій має в першу чергу політичне підґрунтя.
Китай та Індія залишаються ключовими партнерами Росатому в Азії
Сьогодні Китай є ключовим партнером «Росатома» в атомній сфері. На АЕС «Тяньвань» у провінції Цзянсу російським підрядником збудовано чотири енергоблоки ВВЕР-1000. У 2018 році підписано контракт на блоки 7 і 8 з реакторами ВВЕР-1200, будівництво яких розпочалося у 2021–2022 роках. На майданчику “Сюйдапу” (також відомому як Сюйдабао, провінція Ляонін) «Росатом» споруджує 2 енергоблоки ВВЕР-1200 (№3 і 4) у співпраці з CNNC. Будівництво розпочато в липні 2021 (блок 3) та травні 2022 (блок 4).
АЕС «Куданкулам» – найбільший індійсько-російський ядерний проект. Перші два блоки підключені до мережі у 2016–2017 рр.. У 2014 р. укладено домовленості про спорудження ще чотирьох блоків (№3–6). Росатом вситупає як генпідрядник через кампанію Atomstroyexport, а проєкт фінансується частково за рахунок російського кредиту $3,4 млрд (загальна вартість другої черги $6,4 млрд). Будівництво 3-го блоку почалось у 2017 р., його запуск очікується у 2026 р.; інші блоки поетапно до початку 2030-х. Індія не приєдналася до санкцій, тому співпраця з Росатомом триває без політичних перешкод. Також Індія залежить від РФ у постачанні палива для ВВЕР, але працює над локалізацією.
Перша атомна електростанція в Бангладеш зводиться за російським проєктом на березі Гангу. Станом на 2023 р., будівельно-монтажні роботи на 1-му блоці майже завершені; його вихід на повну генерацію – у 2026 р. Західні санкції ускладнили розрахунки і логістику – Бангладеш не може здійснювати платежі в доларах, тому сторони перейшли на розрахунки в китайських юанях через CIPS. Також США заборонили заходження підсанкційних російських суден у порти Бангладеш, що затримувало доставку обладнання. У відповідь сторони організували альтернативні маршрути постачання, а Росія публічно закликала Бангладеш твердо відстоювати співпрацю попри тиск. Фінансове навантаження на Бангладеш значне – погашення російського кредиту вже почалося, перший платіж $318 млн здійснено в юанях.
Інша країна Південно-Східної Азії – В’єтнам у 2010-х роках планував будівництво двох АЕС (одна – за російським проектом ВВЕР-1200 у Ніньтхуані), але в 2016 р. ці плани скасовано рішенням парламенту через фінансові причини та суспільні настрої.
Ряд країн, зокрема Монголія, Киргизстан, Лаос, Шрі-Ланка укладали з Росією меморандуми про співробітництво в ядерній сфері (переважно щодо можливого будівництва малих реакторів або Центрів ядерної науки), але ці ініціативи перебувають на ранніх стадіях. Військова хунта, яка керує М’янмою, у 2023 р. заявила про плани за допомогою «Росатома» збудувати дослідницький реактор та розглядає малі модульні реактори (ММР) для енергопостачання. Таким чином РФ активно пропонує технології країні, ізольованій Заходом, що викликає занепокоєння з огляду на проблеми нерозповсюдження. Загалом, «Росатом» використовує низький рівень підтримки санкцій в Азії для просування своїх проектів, хоча багато з них поки на етапі переговорів
Близький Схід: атомна енергетика як ресурс для купівлі лояльності
Туреччина будує свою першу АЕС «Аккую» на середземноморському узбережжі (провінція Мерсін) у партнерстві з «Росатомом». Активне будівництво триває з 2018 р. послідовно закладено всі чотири енергоблоки. У квітні 2023 р. на майданчик доставлено ядерне паливо, відбулася урочиста церемонія за участі президентів РФ і Туреччини. «Аккую» – проект типу Build-Own-Operate (BOO), де «Росатом» через дочірню компанію Akkuyu Nuclear володіє електростанцією і буде її оператором. Російська сторона фінансує більшу частину $22 млрд кошторису, володіючи майже 100% акцій проектної компанії. Туреччина погодилась викуповувати вироблену електроенергію за фіксованим тарифом протягом перших 15 років, що забезпечує окупність інвестицій.
Іран співпрацює з «Росатомом» для розвитку своєї ядерної енергетики з 1990-х років. АЕС «Бушер» – перша і поки єдина діюча атомна електростанція Ірану, розташована на узбережжі Перської затоки. Її історія почалась ще у 1970-х (незавершений німецький проект), а добудову 1-го енергоблоку (ВВЕР-1000) здійснив російський «Атомстройэкспорт» за контрактом 1995 р. У вересні 2025 р. Росія та Іран оголосили про новий спільний проект – АЕС «Хормозган» в південній провінції Хормозган на узбережжі Перської затоки. Планується збудувати 4 енергоблоки сумарною потужністю 5000 МВт. Підписано угоду оцінною в $25 млрд, деталі дизайну поки не розголошено. Цей амбітний проект може зіткнутись із фінансовими та технологічними труднощами – Іран наполягатиме на локалізації. Політично Захід насторожено ставитиметься до розширення іранської ядерної програми навіть у мирних цілях, тож можливі спроби перешкодити кредитуванню чи обладнанню.
Африка: зростаючі амбіції Кремля у сфері атомної енергетики
Африка стала одним із пріоритетних напрямків експансії «Росатома» останніми роками. Компанія пропонує країнам регіону повний пакет – від дослідницьких реакторів і центрів ядерної медицини до великих енергоблоків, часто з привабливими фінансовими умовами (кредити, розстрочки). Значна кількість домовленостей поки що на ранніх стадіях, але є й проекти, що перейшли до реалізації.
За російським проектом в Єгипті будується атомна електростанція «Ель-Дабаа». Майданчик розташований на середземноморському узбережжі, губернаторство Матрух (близько 300 км від Каїра). Реактори: 4×ВВЕР-1200, сукупна потужність 4800 МВт. Монтаж першого реакторного корпусу відзначено в листопаді 2025 р.. Загальна вартість проекту – $30 млрд, з них $25 млрд – пільговий кредит РФ Єгипту на 13 років з погашенням із 2029 р. Інші 15% фінансує єгипетська сторона. Єгипет підтримує відносини і з Заходом, і з Росією, тому санкції напряму не зачіпають проект (наприклад, США не вводили заходів проти «Росатома» через залежність глобального ринку). Проте фінансове навантаження на Єгипет суттєве; економічна ситуація країни складна, тож виплати за кредитом у майбутньому можуть бути тягарем.
Південна Африка має єдину діючу АЕС на континенті – «Коберг». У 2014 р. за президентства Джейкоба Зуми було підписано політичну угоду з РФ про будівництво до 9600 МВт нових атомних потужностей (йшлося про 8 реакторів) – вартість оцінювали в $70–80 млрд. Ця ініціатива викликала великий резонанс і підозри в корупції. У 2017 р. громадянське суспільство домоглося скасування угоди через суд, а новий президент Сіріл Рамафоса у 2018 р. офіційно відмовився від планів розширення атомної програми, назвавши їх надто дорогими.
Нігерія – найбільш густонаселена країна Африки – зацікавлена в ядерній енергетиці для вирішення проблем з дефіцитом електрики. У 2017 р. Росія і Нігерія підписали угоди про будівництво четирьох енергоблоків сумарною потужністю до 4800 МВт на двох майданчиках, а також про створення центру ядерних досліджень. Планувалось, що перший реактор запустять 2025 р., а весь комплекс – до 2035. «Росатом» мав бути інвестором з правом більшості в управлінні (BOO-модель). Реального будівництва не розпочато через відсутність фінансування та складну економічну ситуацію в Нігерії. Політична нестабільність, зміни урядів і безпекові виклики також заважають прогресу. Тим не менш, Нігерія співпрацює з «Росатомом» у менш масштабних проектах: будує за допомогою РФ центр науки і технологій з дослідницьким реактором (медичні ізотопи, навчання персоналу).
Замбія уклала з РФ угоду про будівництво Центру ядерної науки і технологій з дослідницьким реактором (пулевого типу на 10 МВт). У 2018 р. розпочато підготовку майданчика поблизу Лусаки, але фінансові труднощі призвели до уповільнення проекту. Гана, Кенія, Уганда, Ефіопія, Руанда, Судан – усі ці країни підписали меморандуми чи міжурядові угоди з «Росатомом» щодо співпраці в ядерній сфері (підготовка кадрів, можливе будівництво дослідницьких реакторів або енергоблоків у далекій перспективі). Зокрема, Гана створює інфраструктуру для малої АЕС, Руанда відкрила Центр ядерної науки за підтримки РФ. Судан у 2019 р. домовився про дорожню карту з РФ щодо 1200-МВт реактора, але через політичні потрясіння проект не просунувся. Всі ці ініціативи поки на рівні планів, але демонструють стратегічну лінію «Росатома» – закріпитися в Африці, пропонуючи вигідні умови країнам, що не мають альтернативних джерел фінансування ядерних об’єктів.
Латинська Америка: Росатом на “низькому старті”
У Латинській Америці проекти «Росатома» менш масштабні, зосереджені переважно на ядерно-дослідницькій співпраці та точкових ініціативах. Проте і тут корпорація будує свою присутність.
У вересні 2017 р. було підписано контракт між «Росатомом» і Болівійським агентством ядерної енергії (ABEN) на будівництво Центру ядерних технологій поблизу м. Ель-Альто. Основний об’єкт центру – дослідницький реактор типу ВВЕР малої потужності для виробництва радіоізотопів і наукових досліджень. Об’єкт став найвисокогірнішим діючим реактором у світі. Проект відчув затримки через політичну нестабільність у Болівії, але був відновлений. Санкції проти РФ на нього не вплинули напряму, оскільки йшлося про мирні наукові установки.
Аргентина історично розвинула власну атомну енергетику (3 діючі реактори Candú і PHWR), тому «Росатом» пропонував їй співпрацю для нових проектів. У 2015 р. попередньо домовлялись про будівництво АЕС «Атуча III» з реактором ВВЕР-1200, але після зміни влади цей план призупинили. Натомість Аргентина у 2022 р. уклала угоду з Китайською CNNC на будівництво реактора Hualong One на майданчику «Атуча» – тобто віддала перевагу Китаю перед РФ. Проте «Росатом» залишився активним у країні: його підрозділи постачають уранові компоненти, ізотопи, ведуть переговори про будівництво малих реакторів для віддалених районів.
Бразилія експлуатує 2 реактори Ангра 1 і 2 і довгобуд Ангра 3. «Росатом» пропонував допомогу в завершенні Ангра 3 та в майбутніх планах будівництва нових АЕС у Бразилії. Бразильська влада розглядала різні варіанти, зокрема відновлення будівництва Ангра 3 на базі власної компанії «Eletronuclear» за підтримки кредитів із США та Європи. Жодних конкретних контрактів з «Росатомом» не укладено, хоча підписано меморандум про взаєморозуміння в галузі мирного атому. 2023 р. повідомлялось, що «Росатом» цікавиться участю в тендерах на малі модульні реактори, які планує Бразилія, а також постачає обладнання для наукових проектів (наприклад, циклотрон для центру ядерної медицини в Сан-Паулу).
Мексика співпрацює з «Росатомом» переважно у сфері ядерної медицини (закупівля ізотопів, навчання), нових енергоблоків не планує. Нікарагуа – тісний політичний союзник РФ – у 2021 р. підписала меморандум про створення ядерного дослідницького центру і навчання фахівців; практична реалізація поки не почалась, але ідуть роботи з підготовки кадрів російськими спеціалістами. Куба свого часу мала недобудовану АЕС «Хурагуа» за радянським проектом, однак нині не планує її відновлювати, натомість співпрацює з РФ у галузі радіомедицини та зберігання ядерних матеріалів. Загалом в Латинській Америці вплив «Росатома» обмежений, але корпорація намагається закріпитись через технологічні проекти меншого масштабу, розраховуючи в перспективі на покращення політичної ситуації для просування більших ініціатив.
Міжнародний портфель проектів «Росатома» є географічно широким і включає як діючі атомні електростанції, об’єкти на стадії будівництва, так і заплановані/обговорювані проекти. «Росатом» утримує світове лідерство за кількістю споруджуваних за кордоном енергоблоків – 33 в активній фазі будівництва, випереджаючи основних конкурентів. Це є результатом державної підтримки РФ, довгострокових кредитних схем та готовності працювати в країнах, що розвиваються.
Втім, фінансові та політичні ризики таких проектів істотні. Багато з них фінансуються за рахунок значних кредитів РФ, що створює боргову залежність країн-замовників і вразливість у разі економічних потрясінь в РФ чи дефолтів. Санкції поки що не торкнулися напряму більшості проектів, але вже спричинили непрямі ефекти: проблеми з платежами, затримки в логістиці, перегляд планів деякими країнами. У ЄС та США обговорюються можливі санкції проти самої корпорації «Росатом», проте залежність низки держав від російського ядерного палива та послуг ускладнює цей крок.
Таким чином, міжнародні проекти «Росатома» продовжують реалізовуватися, особливо в країнах Азії, Близького Сходу й Африки, де спротив санкціям невеликий. Ці проекти зміцнюють геополітичний вплив РФ, але водночас породжують ризики технологічної та фінансової залежності для самих країн-замовників. Кожна країна зважує потенційну вигоду – доступ до ядерної енергії – проти ризиків співпраці з Росією.