Menu

“Очі” для військових. Сім’я з Прикарпаття відправила на передову 200 приладів для нічної їзди

До війни 44-річний інженер-геодезист за освітою і відеограф за покликанням Володимир Муссур із селища Брошнів-Осада Івано-Франківської області й не думав, що доведеться згадувати свої радіолюбительські навички, здобуті колись у гуртку радіомоделювання. Усе почалося 24 лютого із повномасштабного вторгнення рф. Володимир зголосився в аеророзвідку, а згодом на прохання товариша виготовив перший прилад для автомобіля військових, щоб їздити вночі без увімкнених фар. Над виготовленням «очей» для військових працює вся родина Муссурів. На передову вже поїхали 200 автоприладів нічного бачення. Нове завдання, яке поставили бійці волонтеру, – виготовити камеру для нічного спостереження, щоб військові могли безпечно поспати.

Володимир Муссур понад 20 років займався відеозйомкою весіль, хрестин, ювілеїв та інших родинних свят. Починав із звичайних VHS-камер, а відтак – освоював нові технології і старався оновлювати відеотехніку, щоб максимально поліпшити якість готової відеопродукції. Але розмірене мирне життя українців перекреслила повномасштабна агресія рф.

«24 лютого для всіх було справжнім шоком, – пригадує Володимир. – Мене переповнювало бажання піти захищати українську землю від москалів. Проте дружина Яна відрадила від такої ідеї, адже у мене спинна грижа і за станом здоров’я я би був більше тягарем для військових, аніж помічником. Тому почав шукати, чим можу допомогти армії в тилу. У волонтерстві я себе не бачив, оскільки треба і там мати свої навички, контакти і джерела для пошуку і відправлення на передову тих самих касок, бронежилетів, тактичного взуття чи іншого спорядження. Тому дуже втішився, коли побачив у соцмережі повідомлення про набір в аеророзвідку, яку планували створити у нашій області. Я мав два квадрокоптери, які використовував для зйомок весіль та інших свят, мав досвід польотів коптером, і тому разом зі ще двома друзями-операторами з радістю відгукнувся на цю пропозицію. Ми зустрілися з військовими, які з нами поговорили, записали наші координати, і я дуже радів, що буду потрібним у боротьбі з агресором. Майже місяць чекав, проте ніхто так і не подзвонив».

І хоча йому не довелося стати аеророзвідником, проте квадрокоптери для армії знадобилися: один дрон Володимир подарував аеропорту, а інший, обладнаний системою для скидання вантажів, воює на сході, виконуючи бойові завдання і скидаючи «бомбочки» на голови московських зайд.

Володимир Муссур, щоб хоч якось долучитися до загального спротиву окупантам, знімав і розповсюджував у соцмережах ролики про своїх друзів, які займалися закупівлею, ремонтом, фарбуванням та відправкою на передову автотранспорту. Але по-справжньому відчути себе потрібним для армії допоміг дзвінок друга.

«Якось мені зателефонував мій добрий товариш Назар, у якого батько воював десь під Авдіївкою, – розповідає пан Володимир. – Ти, каже, маєш справу з камерами, то, може, би щось придумав таке, щоб хлопці на передовій могли їздити вночі без увімкнених фар, але все бачити. Я взагалі вперше почув, що вони там пересуваються у нічний час без фар і нерідко трапляються неприємні пригоди. Цей дзвінок допоміг мені себе знайти. Почали думати, як би воно все мало бути, припасовували старі камери відеоспостереження до автомобільних магнітол, експериментували. Врешті, одна із кількох камер дала якесь зображення, з «мурашками», але це вже плюс, адже ідея працює, і треба її тільки вдосконалити. Тому перший тестовий прилад для нічної їзди без фар я розробляв два тижні. Кінцевий продукт складається з камери спостереження, 5-дюймового монітора, який я через OLX придбав у хлопця з сусіднього села. До речі, він віддав мені його за півціни, коли почув, що прилад для потреб ЗСУ. Ці два прилади з’єднуються між собою відповідним кабелем і підключаються до авто через штекер «прикурювача». Камера кріпиться до авто за допомогою магнітів. Я довго підбирав магніти, адже вони мали витримувати різні навантаження і режими їзди».

Перший прилад Володимир разом зі своїм другом успішно протестували і на шосейній дорозі, і у полі, а відтак – відправили на Авдіївку.

Перший тестовий прилад Володимир розробляв упродовж двох тижнів. Камера кріпиться до авто за допомогою магнітів

«Це був дуже хвилюючий момент, – ділиться Володимир Муссур, – адже розумів, що від того, як прилад буде працювати у бойових умовах, цілком може залежати й чиєсь життя. Дві доби переживав, не спав, а потім подзвонив Назар і заспокоїв: прилад працює, хлопці задоволені».

Волонтер Володимир Муссур ділиться секретами свого винаходу з усіма, хто готовий допомагати захисникам України

З того моменту почалося нове життя для усієї сім’ї Муссурів, які долучилися до виготовлення і відправки на фронт автоприладів нічного бачення. Володимир ще деякий час підбирав доступні за ціною, але необхідні за якістю камери, монітори, магніти, кабелі і, врешті, вийшов на якісний і бюджетний варіант.

«Зараз собівартість одного приладу складає 2500 гривень. Перших два-три були трохи дорожчими, бо я їх ще вдосконалював. Спочатку все робив своїм коштом. Далі пішли окремі замовлення, і я просив по можливості оплатити собівартість приладу. А у нашій хаті запрацював «конвеєр». До війни я знімав весілля, моя дружина Яна була вокалісткою весільного гурту, а мій син також уже робив перші кроки в зйомці та монтажі. А тому й зараз ми всі гуртом працюємо для ЗСУ. Кожен має свою ділянку роботи: син обрізає і зачищає контакти у кабелі, молодша донька зі своїм хлопцем прикручують магніти, я паяю і з’єдную все докупи, а дружина – гарнесенько все упаковує для відправки замовникам».

До виготовлення «очей» для автівок бійців задіяна вся родина Муссурів. Так, дружина Володимира дбає про упакування

На сьогодні сім’я Муссурів виготовила і відправила волонтерам та безпосередньо військовим близько 200 таких приладів. Із них лише один доїхав до передової із незначною поломкою: можливо, через проблеми у транспортуванні відійшов один дротик на з’єднанні з монітором. Надходять до Володимира й окремі замовлення: хтось просить дві камери і один монітор, хтось – навпаки. Зараз він працює над замовленням від військових, які хочуть встановити камеру нічного бачення у місцях своєї ночівлі.

 «Це може бути якийсь будинок, підвал чи бліндаж, – каже Володимир, – і для того, щоб убезпечити місце своєї ночівлі, така камера їм дуже допоможе. У мене виникла ідея, наприклад, яка допоможе вояку, сидячи уночі в бліндажі, оглядати навколишню місцевість у радіусі до пів кілометра. Для цього знадобиться також небагато: планшет, камера, кусок оптичного кабелю і батарея на 12 Вольт. Можна припасувати камеру із датчиком руху – це взагалі було б ідеально. Є різні варіанти, і я їх уже обдумую, проте таких замовлень наразі не надходило».

Родина з прикарпатського селища Брошнева-Осади вже відправила волонтерам і на передову 200 «очей»

Двісті приладів – це багато, але хотілося б, щоб їх було стільки, скільки експлуатується машин на передовій, каже Володимир Муссур. Тому з радістю ділиться із зацікавленими волонтерами з інших міст та областей України методикою виготовлення таких приладів, адресами інтернет-магазинів. Єдине, за що переживає Володимир, – що такий прилад може потрапити до рук негідників, приміром браконьєрів.

«От цього проконтролювати я ніяк не можу. Але я впевнений, що у цей тяжкий для країни час їхати уночі красти ліс чи «валити» оленів може лише людина, ще гірша від путіна», – підсумовує Володимир Муссур.

Фото і текст Ігор МУДРИК, журналіст, місто Калуш
01.08.2022 року

Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS