Menu

Олегова іскра добра

Волонтер Олег Бібіков з Чернігова за час війни став справжньою зіркою телеекрану. Ані на день не полишає свою справу, працює з шаленим навантаженням, щоб допомогти жителям Чернігова подолати наслідки повномасштабного вторгнення. А до війни Олег навіть не мав власних сторінок у соцмережах – не вважав за потрібне гаяти час і перегортати картинки.

 Олег Бібіков закінчив Бобринецьке ПТУ № 32 Кіровоградської області сім років тому – освоїв справу куховара. Зазвичай по завершенні цього курсу хлопці обирають зовсім іншу справу. Ще навчаючись у Бобринці, Олег мріяв про власний ресторанчик-піцерію, у деталях розповідав, як його облаштує. Це здавалося якоюсь юнацькою фантазією, тому балакучого високого худорлявого хлопчину з руденькою кучерявою чуприною багато його ровесників навіть не сприймали всерйоз. Мовляв, куди ти, звичайнісінький сільський пацан з бурси, сунешся зі своїми амбітними планами… Закінчивши училище, за своєю мрією Олег переїхав до Чернігова, де з кількома друзями почав займатися невеличким бізнесом.

Та роки навчання в Бобринецькому училищі не були марними, хлопчина багато чого перейняв від майстра виробничого навчання Тетяни Тунік, з якою й зараз підтримує зв’язок. Олег планував стати хорошим шефом, відкрити ресторан – та ще й із власною «родзинкою». І ця мрія збулася – звісно, завдяки щоденній наполегливій праці, з невдачами, помилками й успіхами. Так у Чернігові з’явилася сучасна «LA PIZZA», яку відкрили три молоді хлопці – юрист, масажист і кухар. А починалося все з невеличкого кіоску біля автозупинки. Ні в Олега, ні в його друга Ігоря грошей для відкриття великої справи не було, тож успіх давався з потом.

Олег Бібіков та Ігор Кукобко біля власної піцерії

І так, крок за кроком, щоденною працею та наполегливістю в Чернігові з’явився ресторан «La Pizza Espresso», де Олег став співзасновником і увесь свій час присвятив улюбленій справі. Ресторан, де панував дружній командний настрій, став улюбленим місцем відпочинку для відвідувачів. Згодом у центрі міста відкрили ще один ресторан, почали займатися й третім. Настрій у Олега панував на всі сто. Але… все обірвала війна.

В Олега і в юності було добре серце, у чому, без перебільшення, заслуга й учителів, і майстрів училища. Щоб допомагати людям, з такими ж справжніми патріотами своєї землі організували благодійну громадську організацію «Іскра добра», де Олег став засновником. Чернігів з першого дня війни став ареною бойових дій. Але вибухи не злякали молодих людей, які вирішили залишитися в місті, свій ресторан перетворили на волонтерський центр для допомоги військовим і цивільним, а дитсадок поруч – на величезний склад продуктів і засобів гігієни. Вони одразу вирішили, що, якщо не тримаєш у руках зброю, треба спрямувати свою енергію й допомагати тим, хто опинився в скруті. Для цього не шкодували й власних грошей.

Коли російські окупанти залишили місто, взялися допомагати людям приводити до ладу їхні квартири, будинки (вірніше те, що від них лишилося), робити їх придатними для проживання. Сюди ж приїхали добровольці-будівельники. «До добровільних будівельних батальйонів долучилися люди з усієї України, – розповідає директор благодійної організації «Іскра добра», колега й друг Олега Ігор Кукобко. – У Чернігові до добробату вступила сотня людей з міста та всієї країни». За словами бригадира Дениса Самсонова, їхнє головне завдання – хоча б частково поклеїти плівкою вікна й допомогти людям у найбільш постраждалих мікрорайонах Чернігова, як, наприклад, Бобровиця.

Коли добротворці приходили до будинків і казали, що можуть допомогти, то мешканці навіть не могли повірити, що чужі люди приїхали до них спеціально відновлювати житло. Та ще й безкоштовно.

команда добротворців

Добрі справи не можуть залишатися непоміченими. 27 травня до Чернігова завітав Предстоятель Православної Церкви України, Митрополит Київський і всієї України Епіфаній – і не лише з духовною місією. За сприяння Митрополичого фонду Православної Церкви України для волонтерів «Іскри добра» привезли будівельні матеріали, які відразу пішли на ремонт пошкоджених будинків.

Мікрорайон Бобровиця – один із найбільш постраждалих від російської агресії, тут зруйновано понад 400 будинків. Волонтери БФ «Іскра добра» кілька місяців займаються тут відбудовою: ладнають дахи, забивають вибиті вікна, аби люди могли продовжувати жити у власних домівках.

«Ви – найкращі добрі янголи! Дай вам Бог здоров’я й оптимізму!» – зі сльозами на очах кажуть місцеві жителі, в основному пенсіонери, яких окупанти позбавили даху над головою. Рашисти вміють усе руйнувати, а ми, українці, вміємо об’єднуватись і допомагати один одному, тому ми й непереможні!

відновлюють зруйновані окупантами дахи

«Те, що лишає після себе «руській мір», болітиме й нагадуватиме про себе ще довго: руїни будинків, залишки майна – розтрощеного, поламаного, понівеченого, знищеного. На жаль, утрачені людські життя нам уже не повернути. Але ми можемо підтримати тих, хто пройшов ці страшні випробування війною, втратами, жертвами», – каже Митрополит Епіфаній.

Вразило те, що окупанти не залишили в спокої навіть поховання вже полеглих українців. На чернігівському кладовищі «Яцево», де знайшли останній прихисток полеглі українські воїни, росіяни цілеспрямованим вогнем зруйнували каплицю на честь архистратига Михаїла та пошкодили могили захисників України.

Турбуються молоді добротворці не лише про пенсіонерів, нужденних, а й про малечу. Приміром, до Дня захисту дітей підготували для діток з реабілітаційного центру «Відродження» свято зі смачними хот-догами та піцою. У дитячий центр «Соколятко», що в селі Будище Новгород-Сіверського району, запросили аніматорів, команда волонтерів БФ «Іскра добра» привітала малечу та їх батьків, приготувала близько двох тисяч смачних бургерів, підготувала святкову програму. Працюючи на базі кафе «La Pizza Espresso» і маючи можливості та продукцію, вирішили поїхати до постраждалого від війни Рівнопілля, щоб зробити людям смачну приємність: взяли мобільну кухню та готували бургери для жителів села. Діти та дорослі залюбки приходили та пригощались. «Сподіваємось, що змогли створити для дітей невеличку радість, зробити буденність жителів хоч трохи яскравішою та смачнішою», – щиро каже Олег.

Хлопці організували вже третій набір добровольців на відбудову Чернігова після навали російських окупантів. Завдання: розбір завалів, прибирання території, ремонт покрівлі, дверей та вікон у пошкоджених будинках. Харчуванням організатори забезпечують, а от з інвентарем ще сутужно. Так Олег опанував ще одну справу – будівельну. Можливо, коли в Бобринецькому училищі відкриють і таку спеціальність (а про такий напрямок у профтехосвіті зараз всерйоз говорить освітянське керівництво Кіровоградщини), колишній його випускник приїде в Бобринець і поділиться і цим досвідом, і досвідом успішного ресторатора.

нагорода від військових

Наразі ж займається і своєю кулінарною справою, але бізнес відроджується з великими потугами. Зараз багато хто стає волонтерами, і Олег радить спочатку бодай день попрацювати в його центрі, де складають продуктові пакети. До речі, керує й щоденно працює в цій бригаді бабуся Ігоря, якій уже понад 70 років. Каже, що за ці місяці добре схудла, але (посміхається) це лише на користь організму.

готують пакунки гуманітарної допомоги

Нині добротворці намагаються якомога більше жителів опікуваних територій забезпечити крупами, борошном, консервами, миючими засобами – про запас, адже ворог будь-якої миті може обстріляти й паралізувати шляхи сполучення. Допомогу надають різні фонди, але найперше – звичайні жителі: чоловік з Франції щомісяця надсилає 10 тисяч, а бабуся з Польщі – частину своєї пенсії.

Олег не приховує, що вже добряче втомився. Хлопці активно запрацювали і в соцмережах.

«А ось діти зібрали й принесли дві тисячі гривень. І як ти полишиш цю справу!» – посміхається Олег.

 Ігор ЛЕУС, Бобринець Кіровоградської області

Фото зі сторінок благодійного фонду “Іскра добра”, Олега Бібікова у Фейсбук та фрагменти передачі на “Суспільне Чернігів”

Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS