В гості до Ігоря Стамбола в Український кризовий медіа-центр завітала філологиня, письменниця, викладачка, тренерка освітніх програм Олена Даниліна. Вона також відома казкова терапевтиня, і тому ведучий не втримався від запитання «Що можна терапевтувати казками і як це відбувається?»
«Ми традиційно сприймаємо казку як дитячу історію, в якій фантастичні персонажі діють в якісь іншій реальності, а в завуальованій манері розповідають дитині, що таке добро, вчать, виховують. Казкотерапія може виявити якусь проблему ненав’язливим способом. Ти наче розповідаєш дитині казку, але через її реакцію можеш діагностувати, що її хвилює, де є проблема, і потім з цим працювати», – пояснила гостя.
З її слів, з дорослими казкотерапія працює набагато краще. Ми всі родом з дитинства, в середині кожного з нас сидить дитина, яка вірить у казки. Якщо знайти правильний образ, прописується казка, яка пропонує заміщаючий досвід. Доросла людина на відміну від дитини висновки робить сама.
Олена Даниліна розповіла, що навіть веде окремий курс казкотерапії для дорослих, де з алгоритмами вчяться писати ці казки, розглядають, які проблеми це вирішує.
Далі авторка познайомила з кількома виданнями. У книзі «Школа янголів» поєднані два напрямки. З одного боку, прості життєві історії реальних людей. Переважно це історії кохання або зради. Недаремно головним героєм книги є Купідон, який поєднує серця.
«Я подумала, що янголи такі ж самі створіння, як і ми, і теж можуть помилятися. А для того, щоб не помилятися треба вчитися. Опосередковано можна сказати, що це дитяча література», – визнала письменниця.
А от збірник з арт-терапії не є художньою літературою. Це експертне видання, в якому зібралися різні арт-терапевти. Тут є вправи, які допомагають працювати з різними засобами – словом, малюнком, піском, фольгою тощо.
Наступна книга «Шлях до перемоги: історії незламності» – теж спільний проєкт. Він об’єднав майже 50 авторів з різних куточків України. Переважно це люди з нетворкінг-клубу, який був організований на початку війни. Раз на місяць вони збираються для живого спілкування для підтримки один одного. «Так і виник задум книги. Хотілось, щоб люди поділися своїми історіями. Ми справді незламні. Кожен з нас переживає свою унікальну історію. Водночас ця історія незламності стосується ще когось. Книга як раз і створена для того, щоб підтримати інших людей. Особливо тих, хто зараз перебуває в складній ситуації. Це історії виходу з окупації, з під обстрілів, історії втрат, яких під час війни дуже багато, а також історії перемоги над собою. Всі вони надихають і підтримують, хоча деякі дуже болючі», – зазначила Олена Даниліна.