Menu

Павло Казарін підтримав ідею надання гарантій НАТО на підконтрольну територію

Кава з Трощинською. Довга війна, втома і мобілізація

Через бажання вести ефіри українською мовою, журналіст Павло Казарін у 2017 році пішов до репетитора і протягом року двічі на тиждень займався. Тоді це коштувало йому 6-7 тисяч гривень на місяць. Сьогодні він може не тільки дозволити собі вільно розмовляти у будь-якому колі, а й вільно висловлювати думки. В цьому переконалась головна редакторка Громадського радіо Тетяна Трощинська, запросивши його у спеціальний проєкт Українського кризового медіа-центру «Кава з Трощинською».

Як діючий військовослужбовець, Павло Казарін знає «червоні лінії», за які не може зайти як журналіст, і закликає інших завжди прораховувати наслідки, коли хочеш когось критикувати.

«Коли під час повномасштабної війни хочеш критикувати когось особисто, ти іноді починаєш критикувати, сам того не помічаючи, якусь ще колективну сутність. Наприклад, в когось є бажання сказати про окремого військовослужбовця або командира. Він в цей момент підриває легітимність та довіру до усіх командирів», – вважає він.

Є в нього погляд і на тему суперечності між військовим і політичним керівництвом країни, яку активно розганяють в інформаційному полі. Казарін говорить, що є політичне керівництво держави, і це перш за все Президент, який був обраний у 2019 році. Іншими словами, Володимир Зеленський – політичний очільник держави. Проте, у людей були і залишаються різні погляди. Хтось може йому довіряти, а хтось бути палким прихильником його попередника.

«На чолі української армії знаходиться військовий професіонал Валерій Залужний, який займається війною. При тому, в українському суспільстві є багато політиків, які намагаються політизувати фігуру головнокомандуючого, протиставляти його Верховному головнокомандуючому. Ці люди раз за разом вкидають чутки і пхають у суспільний дискурс популістські теми про демобілізацію. Якщо вони намагаються створити штучну кризу в українському керівництві, то нехай не зупиняються. Якщо не хочуть ставати українськими трампістами, що діють за принципом «Чи гірше, тим краще», то їм напевно варто було б зупинитись і подумати про раціональність власних дій», – порадив гість.

На його думку, журналістика могла формувати порядок денний у той момент, коли не існувало соціальних мереж. До появи широкополосного мобільного інтернету у журналістів була головна монополія на посередництво між тими, хто виробляє контент і тими, хто його споживає. Якщо політик хотів щось донести своїй аудиторії, йшов до редакції газети чи телеканалу. А там визначали, кому давати майданчик для спілкування, а кому відмовити. З появою соціальних мереж цю роль медіа втратили. Зараз будь-який блогер з мільйонною аудиторією може стати людиною, яка формує порядок денний.

Ведуча попросила прокоментувати тему, яка набуває обертів в європейському політикумі, а саме обговоренню пропозиції надання Україні безпекових гарантій НАТО на територію, яка залишається під контролем уряду.

«Такий варіант вкрай вигідний Україні, – вважає Павло Казарін. – Він значно б полегшив нам оборону країни. Але його втілення потребує від НАТО виділення значних ресурсів. Чи погодяться на це країни – члени альянсу? З одного боку, є відверто налаштовані проти України політичні режими. З іншого – країни Західної Європи, які бояться ескалації у взаємовідносинах з Росією».

Ще однією темою розмови стала обговорення якості процесу мобілізації. Павло Казарін зазначив, що завжди на кожній війні у двадцятому столітті на початку стоять черги до військкомату, а потім навпаки – черг немає, і завдання з пошуку нових майбутніх солдатів ускладнюється. Ця історія цілком нормальна. Так завжди було.

«Інша річ, що система обліку резервістів була побудована таким чином, щоб воєнком завжди за хабар міг загубити вашу особову справу, щоб ви не стояли на обліку. Коли у лютому цього року був у Бахмуті, мені все одно телефонували з військкомату і пропонували прийти для звірки даних. «Ви ж мені у травні 2022 року військовий квиток видавали?» – кажу у відповідь. «Правда? А в якій частини служите?» – запитують. Назвав номер частини. «Добре, ми помітимо у себе», – сказали у військкоматі», – навів приклад військовослужбовець.

Він впевнений в тому, що, навіть, якщо бойового офіцера поставити керувати ТЦК, а в його підлеглих не буде доступу до якісних баз даних, мобілізаційний план і далі виконуватись не буде.

«Треба потрохи змінювати риторику під час мобілізації, – каже Павло Казарін. – Якщо у 2022 році вона апелювала до емоцій, то треба розуміти – всі, хто хотів потрапити до лав Збройних сил, це вже зробили. Сьогодні в тилу є люди, які готові розглядати можливість мобілізації на раціональних засадах. В мене є певні цивільні навички – що армія мені готова запропонувати? Яку посаду? Які умови служби? Для цього потрібен рекрутинг на кшталт того, що має «Азов», Третя штурмова».