Ігор Данилов, Ірина Малик, Український кризовий медіа-центр, Програма DOBRE, спеціально для “Української правди. Життя”
На гербі Куцурубської ОТГ зображено Деметру – богиню родючості та покровительку землеробства.
Давні греки знали, що люди цінують більш за все. Недарма свої поселення вони будували саме в цих місцях.
Це було колись. А зараз на березі Дніпровського лиману ловить 3G, що зустрінеш далеко не в кожному райцентрі Миколаївської області.
У всіх класах Куцурубської загальноосвітньої школи є по новенькому панельному телевізору, а для вчителів придбали ноутбуки.
– Раніше Очаківська райрада жодної гривні не виділила на фарбу для нашої школи, – каже директор навчального закладу Тетяна Пікуль, – Тепер ми з новими вікнами, партами, лінолеумом. Навіть дороге навчальне обладнання придбали.
Це лише один з прикладів того, яких результатів можна досягти, об’єднавшись в територіальну громаду, та взявши на себе відповідальність за територію.
“Штаб” такої громади знаходиться тут – у селі Куцуруб за п’ять кілометрів від Очакова. Два роки тому, саме з цього міста, на Миколаївщині розпочався процес децентралізації влади.
Керує “штабом” Інна Копійка, в минулому – фельдшер амбулаторії.
У 2015 році, несподівано для місцевої політичної еліти, вона прийняла участь у виборах сільського голови. Вирішила “вилікувати” все село, і перемогла.
За кілька місяців потому сусідні села заявили про намір об’єднатись. Спочатку був союз двох сільрад – Куцурубської та Іванівської із селами Іванівка і Яселка. Разом – 3855 жителів.
Сьогодні Куцурубська об’єднана територіальна громада налічує 12 сіл, в яких мешкає 8 тисяч людей. Це більше половини населення Очаківського району.
– Люди повірили нам. Вони побачили, скільки всього вдалося зробити лише за минулий рік, – розказує Інна Копійка. – Звісно, допомогла і державна субвенція у розмірі 5,1 мільйонів гривень.
Завдяки цьому виконали 24 проекти з розвитку інфраструктури, включаючи ремонт доріг та будівництво водопроводу в Іванівці. Скоро мешканці цього села будуть із якісною питною водою.
Згадуючи 2015-й рік, Інна Василівна говорить, що тоді було дуже важко. Йшли до створення об’єднаної територіальної громади першими в області. Не знали, що робити.
Однак, зараз впевнено каже: “Все, тепер я вже не здамся. Команда в мене хороша, дівчата – молодці“.
Коли у нової громади з’явився власний ресурс, голова, як успішний бізнес-менеджер, запросила у свій “штаб” фахівців з Очакова. Казала: “Ми перші, і нам потрібні найкращі кадри“.
Основні посади тут довірили жінкам. Любов Федорова – секретар ради, Наталія Лаврик – начальник відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності, Ольга Власюк – начальник відділ соціального захисту, захисту дітей та роботи з сім’ями.
Жінки навіть в сільраді захопили владу. З чотирнадцяти депутатів – чоловіків лише троє.
Без чоловіків, звісно, теж не обходиться. Є водій, фахівець, два працівника закладів культури, тому тут жартують: “Бачите, в нас немає матріархату“.
Однак показово, що саме сучасні українські амазонки показали приклад, як домовлятися із впливовими чоловіками, які тут заробляють гроші, частина з яких йде на розвиток громади.
21 мільйон гривень – такий бюджет ОТГ у 2016 році. Це і оренда землі, і відшкодування із заробітної плати.
З прибутковими і бюджетоутворюючими підприємствами куцурубцям пощастило.
На території об’єднаної громади працює потужна агрофірма КСП “Лиманський”, ще декілька аграрних компаній, порт Очаків, вітропарк “Очаківський”, і тому роботи тут вистачає.
Але чи можна назвати це випадковістю?
Швидше, взірцем гармонійного поєднання спільних інтересів.
Ще тут наголошують: “Все це нам не звалилося як манна небесна. Нам взагалі казали, що у вас нічого не вийде. Ані район, ані область не допомагали.
Деякі заздрили. Говорили, що ми тут вирвалися, і хочемо створити маленький “Шанхай”. Якщо б не допомога з боку Мінрегіонбуду, що був тоді з нами всі 24 години на добу, хтозна, як би все закінчилося“.
Будь-яка влада – це, передусім, кредит довіри, який треба повернути виборцям.
Інні Василівні це вдалося, хоча було дуже важко. Проти неї чинився опір. Всі ставили на іншу людину – свою.
В таких умовах Інна Копійка знову пішла на вибори. Хотіла перевірити, що вище – особиста впізнаваність чи адміністративний ресурс?
Результат був приголомшливий: за неї віддали 1764 голоси, за її конкурента – лише 764.
Такі перемоги роблять людину сильнішою, впевненою у власних силах. А коли навколо команда однодумців, то і справи легше вирішувати.
Очаків хоче: один район – одна громада. Буцімто, це місто туристичне, і навколо нього все повинне розвиватися. От тільки мало що в самому Очакові нагадує курорт: вулиці розбиті, сучасних готелів немає, вже на кажучи про індустрію розваг.
У Куцурубі розваг теж немає. Та вони тут й не потрібні. Громада має розвиватися через села. Тільки так можна зберегти молодь. Нещодавно відправили хлопця вчитися на лікаря, допомогли. Знають, коли закінчить навчання – повернеться.
А чому б не повернутися, тим більше, що колишня сільська амбулаторія перетворилася у Центр первинної медичної допомоги.
На власну “швидку” Куцурубська ОТГ поки не заробила, однак, гострої потреби в ній зараз не відчувається – медичні послуги надають у кожному селі об’єднаної громади. Для цього, крім Центру, функціонує 4 амбулаторії та 7 фельдшерських пунктів.
Як предмет особистої гордості демонструють стоматологічний кабінет, обладнаний за всіма вимогами часу. Кажуть, пішли на витрати, і не прогадали. Кому як не Інні Копійці знати, яку ціну сьогодні має здоров’я людей.
Так само з освітою. На 12 сіл працює 7 навчальних закладів – 3 загальноосвітні школи, школа-дитячий садок, та 3 класичних дитячих садки.
За тим, щоб ця мікросистема працювала, слідкує власна управлінська ланка, на чолі з начальником відділу освіти і методистами.
Від управлінців також залежить якісний розподіл бюджетних коштів об’єднаної громади.
У минулому році, наприклад, 200 тисяч витратили на заміну шкільних вікон у сусідній Іванівці. Хто в селі міг собі уявити, що таке взагалі може коли-небудь статися?
На питання: “В чому полягає успіх, досягнутий громадою за два роки існування?“, тут кажуть:
– По-перше, завдяки добрій команді управлінців.
По-друге, у довірі людей, а також в тому, що вони відчули свій вплив на розвиток території, на якій живуть. Вони самі вирішують, що робити у першу чергу. А не як раніше – сиділи і чекали, що скаже район.
Як результат – відчутно підвищилася їх громадська позиція, патріотизм.
Завдання, яке поставила перед собою Куцурубська об’єднана громада, формулюється так: “Поєднати інтереси людей, держави та бізнесу, створити умови для нових робочих місць, залучення інвесторів в регіон для того, щоби кожному членові громади жилося краще“.
Як цього досягти?
З одного боку, є перевірений спосіб – стимулювати економіку, і за рахунок збільшення надходжень підвищувати якість життя.
Однак, неминуче постане питання: а що буде завтра?
Стратегічне бачення майбутнього об’єднаної громади ляже в основу плану її розвитку, робота над яким триває й досі.
Розробники, враховуючи унікальне географічне становище території, пропонують зосередити увагу на розбудові туристичної інфраструктури.
На перший погляд, це цілком логічно. На одному кордоні Очаків, на іншому – стародавня Ольвія, і з’єднують їх кілометри узбережжя лиману.
Проте, команда Інни Копійки достатньо прагматична і не занурюється у зайві фантазії.
Покажіть їм хоча б один розвинутий курорт на теренах Миколаївщини, і вони, мабуть, змінять свою точку зору. А поки треба дбати про насущне – дороги, медичні послуги, школи і дитячі садочки.
