У Пресцентрі УКМЦ презентували новий етап відкритості архівів репресивних органів: фонди Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті стали доступними на платформі АРХІУМ. Йдеться не лише про зручний онлайн-доступ до документів, а про зміну логіки роботи з архівною спадщиною — від закритих спецфондів до міжархівного цифрового пошуку, відкритого для дослідників, журналістів і суспільства.
Архів як сервіс, а не сховище
Відкриваючи презентацію, в.о. директора Галузевого державного архіву Український інститут національної пам’яті Світлана Старовойт наголосила, що відкритий доступ до документів репресивних органів є одним із ключових завдань архіву. За її словами, представлення фондів на платформі АРХІУМ — це відповідь на запит суспільства на доступність і прозорість.
«Наш архів створювався саме для того, щоб документи репресивних органів були максимально відкритими. Платформа АРХІУМ дозволяє не просто показати окремі справи, а інтегрувати наші фонди в загальнонаціональний цифровий архівний простір», — зазначила Світлана Старовойт.
Вона пояснила, що йдеться про документи радянських каральних структур, які десятиліттями були закриті або доступні лише вузькому колу дослідників. Тепер ці матеріали стають частиною міжархівного пошуку, де користувач може працювати з цифровими копіями фондів різних архівів одночасно.
Державна політика відкритості під час війни
Голова Державна архівна служба України Анатолій Хромов у своєму виступі наголосив, що оцифрування й публічний доступ до архівів — це не технічний проєкт, а складова державної політики пам’яті й безпеки, особливо в умовах війни.
«Архіви — це не лише минуле. Це доказова база, яка працює на сьогодення і майбутнє. В умовах російської агресії відкритість архівів є елементом протидії маніпуляціям і фальсифікаціям історії», — сказав Хромов.
Він підкреслив, що платформа АРХІУМ створюється як єдиний простір доступу до цифрових копій, де держава гарантує автентичність документів і легітимність їх використання. За його словами, це особливо важливо для дослідників, правників і журналістів, які працюють з чутливими історичними матеріалами.
Як працює АРХІУМ і що він дає користувачу
Директор ПП «Архівні інформаційні системи» Кирило Віслобоков детально розповів про технічну й концептуальну архітектуру платформи АРХІУМ.
«АРХІУМ — це не просто сайт з оцифрованими документами. Це міжархівний пошуковий портал, який дозволяє здійснювати суміжний пошук одразу в кількох архівах», — пояснив Віслобоков.
За його словами, платформа орієнтована на різні групи користувачів — від професійних істориків до людей, які шукають інформацію про долю своїх родичів. Окремий акцент зроблено на зручності інтерфейсу, швидкому пошуку та можливості працювати з великими масивами даних без фізичного відвідування архіву.
«Наша мета — зробити так, щоб користувач не думав, у якому саме архіві зберігається документ. Він має просто знайти потрібну інформацію», — наголосив він.
Архіви як частина боротьби за пам’ять
Голова Український інститут національної пам’яті Олександр Алфьоров розширив розмову до рівня політики пам’яті й сучасних викликів. Він наголосив, що відкриті архіви — це інструмент не лише для науковців, а й для суспільства загалом.
«Архіви — це зброя у війні за інтерпретацію минулого. Відкритість архівів означає, що ми не залишаємо простору для міфів і маніпуляцій», — сказав Алфьоров.
Він звернув увагу на те, що цифрові платформи відкривають нові можливості для роботи з архівами — зокрема в контексті штучного інтелекту, великих даних і нових форматів історичних досліджень. За його словами, Україна має шанс стати прикладом сучасного підходу до архівної справи.
Повернення до головного: доступ як принцип
Завершуючи презентацію, Світлана Старовойт наголосила, що представлення фондів ГДА УІНП на АРХІУМі — це лише початок.
«Ми бачимо великий запит на ці документи. Для нас важливо, щоб доступ до них був не формальністю, а реально працюючим інструментом для суспільства», — підсумувала вона.
За її словами, подальше наповнення платформи й розширення цифрових колекцій дозволить зробити архіви репресивних органів частиною відкритого публічного простору — без бар’єрів, черг і обмежень.
