10 лютого у прес-центрі УКМЦ відбулася презентація книги “Довічне ув’язнення: європейські стандарти та українська практика” і результатів анонімного опитування засуджених довічно. Дослідження різних проблем пожиттєвого ув’язнення в Україні було здійснене Харківською правозахисною групою) спільно з представниками Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.
Про книгу, хід доілідження та його результати доповідали:
- Євген Захаров директор Харківської правозахисної групи;
- Юрій Кулакевич, пастор, директор Департаменту зовнішніх зв’язків Української Церкви Християн Віри Євангельської;
- О. Костянтин Пантелей, керівник Відділу душпастирства в пенітенціарній системі України;
- Андрій Діденко, координатор програм Харківської правозахисної групи.
Книга «Довічне ув’язнення: європейські стандарти та українська практика» була опублікована видавництвом «Права людини» за підтримки Посольства Королівства Норвегії в Україні (автори Андрій Діденко, Ганна Овдієнко, Вадим Човган, упорядник Євген Захаров). Вона висвітлює різні аспекти довічного ув’язнення в Україні: умови утримання; відсутність правових можливостей перегляду справи, навіть якщо докази провини дуже сумнівні — у книзі наводиться кілька таких прикладів; можливість умовно-дострокового звільнення та помилування; заміна довічного ув’язнення м’якішою мірою покарання. Наводяться уривки з інтерв’ю із засудженими довічно.
Книга включає переклад пілотного рішення Європейського суду з прав людини Пєтухов проти України (№ 2), яким визнано відсутність реальної можливості умовно-дострокового звільнення для осіб, довічно позбавлених волі, порушенням статті 3 Конвенції та системною проблемою в Україні, проаналізовано стан вирішеності цієї системної проблеми. Також включено рішення вищих національних інстанцій відносно можливості умовно-дострокового звільнення позбавлених волі довічно.
За підтримки народного депутата України Ярослава Юрчишина проведено анонімне опитування засуджених довічно в шести установах: Бердичівська виправна колонія (ВК) №70, Вінницька установа виконання покарань №1, Роменська ВК №56, Ладижинська ВК №39, Замкова ВК №58 і Житомирська ВК №8.
Участь в опитуванні погодились взяти 599 засуджених, що складає більше третини від загальної кількості засуджених довічно (1526), при цьому 371 назвали свої прізвища. Наймолодшому з респондентів 22 роки, найстаршому 69. Найменша тривалість відбуття вироку 1 рік і 10 місяців, найбільша – 47 років.
191 респондент був засуджений до смертної кари, вирок був змінений на довічне покарання.
Серед опитаних 491 респондента було засуджено за КПК в редакції 1961 року і 108 – в редакції 2012 року. 297 осіб визнали в суді свою вину і 275 вину не визнали. 167 опитаних вважають себе невинуватими, а 378 стверджує що покарання надто суворе. 30 опитаних (5%) зазначили, що покарання адекватне.
130 респондентів стверджують, що не вчиняли злочин і 367 вважають, що кваліфікація інкримінованого злочину була неправильною. 74 респондента відповіли, що кваліфікація злочину була правильною.
439 опитаних стверджують, що під час слідства до них застосовувалися катування, а 134 опитаних зазначили, що катування до них не застосовувалося.
108 респондентів відповіли, що в ході слідства у справі в них взагалі не було адвоката і лише 32 засуджених задоволені роботою своїх адвокатів.
