На початок жовтня 2024 року зниклими безвісти, військовополоненими та незаконно ув’язненими цивільними визнано понад 65 тисяч українців. Такі дані містяться у Резолюції 2573 Парламентської асамблеї Ради Європи. У межах процедури взаємного обміну, за даними Координаційного штабу, було звільнено 3767 осіб, з них цивільними є лише 168 осіб.
«Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» – громадська організація, яка займається підтримкою родин цивільних, що перебувають в незаконному ув’язненні, а також всіх тих, хто постраждав від збройної агресії РФ і домагається справедливості та відновлення базового соціального захисту.
За підтримки Міжнародного благодійного фонду “Відродження” ця організація провела ґрунтовне дослідження процедури доведення факту незаконного ув’язнених цивільними особами які були звільнені поза межами процедури взаємних звільнень. Під час презентації дослідження відбулось обговорення алгоритму дій щодо встановлення таких фактів тими цивільними, які були звільнені з незаконного ув’язнення Російської Федерації, але самостійно – не в рамках офіційних е взаємних звільнень або так званих обмінів.
Керівниця юридичного напряму Об’єднання родичів політв’язнів Кремля Катерина Левченко розповіла, що дослідження виявило низку проблем, з якими стикаються незаконно ув’язнені цивільні, а також звільнені поза процедурою взаємних звільнень. На її думку, це пов’язано передусім з неактуальністю Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
«Внаслідок цього громадяни, яких держава не змогла захистити і вони потрапили в ув’язнення, після свого самостійного звільнення опиняються в нерівних умовах з тими, хто був звільнений за сприяння Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Відтак їх право на соціальний захист, який, зокрема, передбачає медичну допомогу та психологічну підтримку, обмежене, а процедура доведення факту незаконного позбавлення особистої свободи через її надмірну тривалість, складність і забюрократизованість перетворюється для таких людей на ретравматичний досвід», — заявила Катерина Левченко.
Доктор політичних наук, експерт Центру громадянських свобод Михайло Савва підкреслив, що підготовлений аналітичний матеріал пропонує системний підхід до правового та соціального захисту людей, які повернулися з неволі.
«Дуже важливими є ідеї щодо змін законодавства України, яке наразі є серйозною перешкодою для захисту прав цих людей. Зокрема, дослідження вказує на необхідність спрощення процедур і створення інституційної відповідальності за підтримку незаконно ув’язнених цивільних осіб. Без системного реформування законодавчої бази та роботи комісій, тисячі постраждалих громадян ризикують залишитися без захисту й підтримки», – сказав правозахисник.
Серед рекомендацій, які правозахисники надали державним інституціям – актуалізація Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», адже цей документ прийнятий до початку повномасштабного російського вторгнення Росії і не враховує поточних реалій. Зміни мають розширити перелік цивільних осіб, які можуть бути визнані незаконно ув’язненими.
Привернута увага і до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Рекомендується регламентувати її роботу особливо в частині дотримання строків розгляду заяв, надання мотивованої відповіді на звернення.
Що стосується Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, то він може розробити порядок звернення незаконно ув’язнених цивільних, який передбачав би спрощену процедуру, на рівні з особами, що були звільнені в результаті взаємних звільнень, відновлення документів, отримання медичної допомоги та психологічної підтримки та сприяння у встановленні факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.