Кримськотатарський Ресурний центр (КРЦ) ініціював брифінг, присвячений мешканцям Криму, які за свої політичні погляди були кинуті за грати. Правозахисники ознайомили не лише з тим становищем, в якому вони перебувають, а й поділились прикладами успішних історій звільнення.
Як зазначив Голова Правління КРЦ Ескендер Барієв, найбільша тенденція, яка почала дуже активно проявлятися у 2024 році, – це, в першу чергу, те, що окупанти знову почали проводити викрадення, в тому числі й на території тимчасово окупованого Криму.
«Коли вони почали приходити з обшуками вночі, коли вони почали говорити про те, що якщо ви не будете говорити вголос про ці викрадення, то ваші близькі люди будуть звільнені. Та, на жаль, як правило окупанти затримують людину, вивозять її і потім немає ніякої інформації», – сказав він.
Ескендер Барієв наголосив, що велику роль у процесі звільнення політичних в’язнів відіграють близькі, і підкреслив важливість своєчасного інформування про випадки порушення прав людини.
«Якщо своєчасно, не через тиждень, не через місяць, а своєчасно буде надана інформація, то можуть впливати ось такі міжнародні механізми, як спецдоповідачі ООН, до яких ми постійно звертаємося, та робоча група ООН по насильницьким і недобровільним зникненням. І дійсно, завдяки ось такій своєчасній реакції багато людей, хто були звільнені під час 2022 року», – пояснив Голова Правління КРЦ.
Зі слів менеджерки з комунікацій організації Тетяни Савчук, за весь період окупації Криму кількість політв’язнів та переслідуваних у кримінальних справах досягла 371, 229 з яких представники кримськотатарського народу.
Російська федерація не дотримується міжнародних конвенцій, ті конвенції, які вона ратифікувала. І взагалі вона порушує своє внутрішнє законодавство. Це показник, що російська федерація вчиняє злочин, міжнародний злочин, і вона повинна відповідати за це. Про це заявив Представник Уповноваженого з прав жителів Автономної Республіки Крим та міста Акʼяр (Севастополя) Ельвін Кадиров.
Голова Правління громадської організації «Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля» та брат колишнього політвʼязня Євгена Панова Ігор Котелянець розповів, хто з полонених має більше шансів отримати звільнення й що для цього мусять робити родичі.
«Подивіться хто ці звільненні цивільні. Це здебільшого, ті люди, про яких дуже багато говорили, їхні прізвища були відомі, а їхні родичі були дуже активними. Вони брали участь у всіх заходах, на які їх запрошували, всіх пресконференціях, адвокаційних поїздках. Вони самі викладали пости у фейсбуці, заклики, вони розповідали про своє листування зі своїми рідними, вони робили цю історію дуже і дуже публічною. Це дуже добре та дійсно впливає на звільнення», – наголосив Ігор Котелянець.
До активного інформування суспільства про випадки зникнень та викрадень людей також закликала дружина колишнього політв’язня Нарімана Джеляла, Левіза Джелял.
«Політв’язні, чиї імена ми сьогодні чули, які лунають інколи — це лише та мала частина, – пояснила вона. – Їх набагато більше. Про деяких ми навіть не знаємо, тому що одні не мають можливості про себе заявити, інші — просто бояться це зробити».
З власним досвідом боротьби з репресивною машиною росії ознайомила дружина колишнього політв’язня Едема Бекірова. Завдяки підтримці правозахисників, журналістів, організацій та активістів вдалося привернути увагу до справи її чоловіка.
«Едем з 12 грудня 2018 року був закинутий до СІЗО, в катівні міста Акмесджіта (Сімферополя), і ми пройшли дуже такий неймовірний період життя, що я думала, що неможливо боротися з такою машиною…На міжнародних майданчиках виходила моя донька Елеонора, допомагали правозахисники, і наші адвокаційні партнери залучалися, і люди з органів державної влади, Меджліс кримськотатарського народу, «Кримськотатарський Ресурсний Центр», «Об’єднання родичів політичних в’язнів». Були журналісти, перший кримськотатарський телеканал ATR, який розповідав 24 години про все, що робиться в Криму. І сьогодні, коли Едем вже на свободі, то повірте, ще тисячі людей за ґратами, в катівнях. Але ми завжди пам’ятаємо за наших полонених, які знаходяться в росії, за наших політв’язнів, які ще знаходяться зараз під тиском, під репресивною машиною росії…», – відмітила Гульнара Бекірова.