Федеральний бюджет Російської Федерації на 2026 рік чітко демонструє пріоритети Кремля: навіть на тлі економічних проблем та скорочення деяких видатків, витрати на державну пропаганду суттєво зростуть. Згідно з повідомленнями ЗМІ, країна-агресор РФ планує наступного року зменшити оборонні витрати, водночас істотно наростивши фінансування пропаганди.
Йдеться про рекордні суми на утримання державних медіа та інформаційних кампаній, покликаних зміцнити внутрішню підтримку режиму і виправдовувати його агресивну політику. Обсяги фінансування, закладені в проекті бюджету РФ на 2026 рік для державних медіа та пропагандистських проєктів, є найбільшими за всю новітню історію. На відповідні цілі планується спрямувати 146,3 млрд рублів, що на 9,1 млрд руб. (близько 7%) більше, ніж цьогоріч, і на 28% перевищує показники довоєнного 2021 року.
Таке щедре фінансування інформаційного сектору відбувається попри загальну економічну скруту. Росія входить у 2026 рік із рекордним дефіцитом бюджету й змушена урізати витрати за багатьма напрямами. Зокрема, планується скорочення оборонних видатків (до 12,9 трлн руб, що менше ніж у 2025 році), а також істотне зменшення соціальних виплат військовим і підтримки ветеранів.
У російському бюджеті фінансування пропаганди проходить, як правило, під евфемізмами на кшталт «підтримка ЗМІ», «інформаційна політика» чи «міжнародне гуманітарне співробітництво». Механізми розподілу державних коштів у Росії централізовані й контролюються найвищим керівництвом. Формально бюджетні асигнування на медіа проходять через профільні держоргани – зокрема, через Міністерство цифрового розвитку, зв’язку та масових комунікацій РФ, якому підпорядковуються державні телеканали та інформагентства. Це міністерство і його підвідомчі агентства відповідають за реалізацію державної медіаполітики та виступають розпорядниками відповідних бюджетних програм. Наприклад, кошти на підтримку ВГТРК, ТАСС чи РИА «Новости» надходять як субсидії саме через урядові канали – далі вже розподіляються між конкретними редакціями та проектами.
Витрати на традиційні ЗМІ (телебачення, радіо, преса), об’єднані в кілька найбільших інформаційних агентств, зокрема RT, ВГТРК, ТАСС та «Россия сегодня», складають найбільшу частину загальних витрат на пропаганду. За даними проєкту федерального бюджету РФ на 2026 рік, на підтримку лише телебачення передбачено майже в півтора рази більше, ніж торік.
Водночас Кремль намагається охопити й цифровий простір, адаптуючи свою пропаганду під сучасні канали комунікації. У проєкті бюджету передбачено окремо 731,8 млн рублів «на просування прокремлівського контенту в інтернеті». Йдеться, серед іншого, про фінансування цілої мережі пропагандистських Telegram-каналів, YouTube-шоу, прокремлівських блогерів та агрегаторів новин. Показовий випадок – «Solovyov Live», медіапроєкт одіозного телеведучого Володимира Соловйова: у бюджеті 2025 року на підтримку його авторського інтернет-каналу прямо заклали 4,5 млрд рублів, а ще 49 млн руб. спрямували онлайн-агрегатору прокремлівських новин Readovka.
Окремим напрямом виступає фінансування програм, що формально належать до культури, освіти чи молодіжної політики, але фактично мають пропагандистську мету – просування образу Росії та її «цінностей» на міжнародній арені. Яскравий приклад – новий проєкт «Россия в мире» («Росія у світі»), який було започатковано особисто Путіним у серпні 2024 р. в межах нацпроєкту «Молодёжь и дети». Ця програма спрямована на популяризацію «традиційних російських духовно-моральних цінностей» серед іноземної молоді та розширення культурного впливу РФ за кордоном.
Фінансування «ідеологічних» проектів (до прикладу «Россия в мире») закріплене за відповідними державними програмами та нацпроектами, а контроль за використанням коштів здійснюють наближені до Кремля структури. Наприклад, проєкт «Россия в мире» інтегрований у нацпроект «Молодёжь и дети», куратором якого є російський уряд за особистої участі президента.
Нарощування Кремлем бюджету на пропаганду вказує на бажанням продовжувати війну в умовах тотального контролю над суспільною свідомістю. Москва усвідомлює, що без масованої інформаційної підтримки затяжна агресія проти України може не отримати необхідного схвалення або принаймні покірності від населення. Тому, попри колосальні витрати на військові дії, санкційний тиск і падіння рівня життя, фінансування пропаганди для режиму – це «екзистенційна» стаття витрат путінського режиму.
Микита Кузьменко