В інтерв’ю телеканалу Freedom керівник Групи з аналізу гібридних загроз Володимир Солов’ян пояснює, чому Україна ізолює Крим, як дефіцит пального та електроенергії впливає на російських військових і цивільне населення півострова, а також як паливна криза підриває імідж Кремля всередині самої Росії.
Текстова версія:
Чи можна говорити, що Україна фактично ізолює Крим як театр бойових дій, як це впливає на російських військових та цивільне населення півострова?
Якщо застосовувати вокабуляр військової історії, то сьогодні Україна фактично здійснює облогу Криму. Історія півострова засвідчує, що без надійної логістики утримувати Крим тривалий час практично неможливо. Саме тому ключовим чинником, який зараз впливає на ситуацію на півострові, є створення дефіциту пального та електроенергії.
Окупанти вже вживають низку заходів, спрямованих на обмеження кількості відпочивальників у Криму. Туристичний сезон фактично зірвано, і це, безумовно, вдарить по економіці регіону. Водночас це створює додатковий тиск на російський бюджет у питанні компенсації збитків, яких зазнає місцевий бізнес.
Однак Кремль передусім переймається забезпеченням російських військових у Криму. Думаю, що з поглибленням кризи Росія робитиме ставку саме на інтереси армії: на максимальне забезпечення військових підрозділів і силовиків, розгорнутих на півострові. Водночас добробутом кримчан, які фактично опинилися в блокаді, Кремль буде жертвувати.
У російській історії для цього є прецеденти — так звані військові поселення XIX століття. Нагадаю, що військові поселення створювалися на українських теренах починаючи з 1816 року, а остаточно були ліквідовані після поразки Росії у Кримській війні.
Сьогоднішня політика Росії в Криму нагадує саме такий підхід: перетворення півострова на своєрідне військове поселення. За цих умов цивільні служби й самі громадяни, навіть якщо раніше вони безпосередньо не працювали на російську військову машину, дедалі більше втягуватимуться в її обслуговування.
Водночас Кремль створюватиме умови, за яких частина цивільного населення буде змушена залишити півострів. Це дозволить зменшити навантаження на систему забезпечення російських військових пальним, електроенергією та іншими ресурсами
Як ця ситуація впливає на довіру до влади всередині Російської Федерації? Чи це розуміння поки що формується лише серед тих, хто переїхав до окупованого Криму з Росії?
Очевидно, що дефіцит пального впливає на імідж Кремля всередині самої Росії. Історично росіяни часто не довіряють місцевим «боярам», але продовжують вірити, що «царю просто не доповіли» і що Кремль нібито не знає всієї правди. У цій логіці, якщо звернутися до царя напряму, він одноосібно вирішить усі проблеми.
Втім, триває вже п’ятий рік повномасштабної війни. За цей час Путін не відвідував Крим. Очевидно, що він боїться за власну фізичну безпеку, не наближається до лінії фронту і не з’являється на півострові. Це також зчитується як слабкість центру влади в Росії. У масовій свідомості росіян Путін поступово перетворюється не на того, хто вирішує проблеми, а на їхнє джерело.
Паливна криза поглиблюється з кожним місяцем і вже набуває загальноросійського масштабу. У Криму вона відчувається особливо гостро через логістичні особливості півострова.
На думку багатьох військових аналітиків, Крим є однією з ключових точок тиску у російсько-українській війні. Ізоляція цього театру війни дозволить Україні зупинити будь-які спроби російського просування на півдні, знизити загрозу для Запоріжжя та створити умови для розширення зони ураження — простору, який росіяни не зможуть пройти й наситити своїми штурмовими підрозділами.
Дефіцит пального тут має принципове значення. Для наступальних дій Росії потрібні значно більші обсяги пального, ніж для утримання позицій. Удари по логістиці поступово позбавляють Росію можливостей для наступу.
Якщо така ситуація триватиме протягом наступних місяців, думаю, у Росії не залишиться інших альтернатив, окрім переходу до предметного етапу переговорів. Але ключовою перешкодою для цього залишається персональне сприйняття Путіна – його небажання визнавати слабкість і втрату контролю над ситуацією.