Menu

Рефат Чубаров: про Defender, контрабанду і не тільки

Традицією стали зустрічі голови Меджлісу кримськотатарського народу з регіональними журналістами. Цього разу Рефат Чубаров прийшов в Український кризовий медіацентр на колективне інтерв’ю з представниками ЗМІ семи областей півдня і сходу України.

Він народився в узбецькому Самарканді. Коли хлопцю виповнилось 10 років, національний рух кримських татар піднімався, про нього заговорили на Заході.  Десятки тисяч людей намагались вийти на вулиці. Таким було їх бажання повернутись додому. І не було жодної кримськотатарської родини, в якій це бажання не передавалось дітям.

Аби знизити цей підйом, Москва вирішила переселити до Криму до 400 сімей. Серед них і його родина.

«Мій батько був одним з тих, хто зміг увійти у ці двері, і наступного року ми повернулись до Криму, – згадує Рефат Абдурахманович. – Нас розсипали по півострову по 3-4 родини на кожну сільську раду, і не дали повернутись на ті місця, звідки були родом наші батьки і діди. А щоб за нами були легко стежити, спеціально під наше повернення у Криму створили міжрайонні відділи КГБ».

В селі Новопавлівка Красноперекопського району він вперше прийшов до школи. У той час туди вчителями приїхало молоде подружжя Приймаків – Володимир Дмитрович  і Віра Михайлівна. Обидва випускники Полтавського педагогічного інституту.

Цю мить Рефат запам’ятає на все життя:

«Йшов урок української мови. Віра Михайлівна знайомиться з дітьми, і коли підходе черга до мене, запитує, звідки я? Кажу, що приїхав з Самарканду, вчив узбецьку мову, і не думаю, що зможу вивчити українську. Тоді вчителька каже: «Обіцяю, що через рік будеш краще говорити, ніж всі вони». Так воно і сталося. Правда, в мене була мотивація. Володимир Дмитрович був істориком, і привіз з собою багато книг. Я дуже хотів їх побачити, але він давав цю можливість лише після того, як я зроблю завдання з української мови».

То була відповідь на питання одеського журналіста Володимира Геника про секрет володіння українською мовою.

Перед тим Чубаров прокоментував дві події, що мають безпосереднє відношення до Криму. Перша відбулась у Страсбурзі, де Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Порушення прав людини, вчинені щодо кримських татар у Криму». В ній говориться про переслідування, гоніння, обмеження розвитку української спільноти, необхідність виконання Росією усіх попередніх рішень, у тому числі рішенні Міжнародного суду ООН про заборону Меджлісу кримськотатарського народу.

Різного роду резолюції приймались і раніше, але цього разу документ більш системний, жорсткий і вимогливий до Російської Федерації. У ній вона визначається країною-окупантом. І за це голова Меджлісу висловив вдячність народним депутатам – членам української делегації, які все для цього зробили.

«Зрозуміло, що Росія і це рішення виконувати не збирається, однак, з цього не треба робити трагедії. Це один з тих каменів, які прокладатимуть дорогу до деокупації Криму. Таке саме каміння заклав Європейський суд з питань прав людини, котрий півроку тому в своєму рішенні визначив, що Російська Федерація фактично 27 лютого 2014 року повністю контролювала Кримський півострів, і за все, що відбувалося з того дня, вона несе відповідальність. Хоча Росія хотіла, щоб її визнали відповідальною з 18 березня після так званого референдуму. Чому – розумієте», – зазначив Чубаров.

Ще одна подія, яку не можна оминути поза увагою – дії англійського військового корабля Defender. За словами спікера, вдруге усі ми побачили крок з невизнання контролю Росії над цими водами. Англійці навмисно проклали такий маршрут, щоб пересікти ті лінії, які викреслили росіяни, сказавши, що це тепер їх кордон.

Перший раз це відбулося з трьома українськими військовими катерами.

«Коли їх взяли на абордаж, і по ним відкрили стілянину, були люди, які казали, а навіщо їх туди послав головнокомандуючий? З іншого боку говорили: «Слухайте, це наше море, і наші кордони». Я тоді підтримав головнокомандуючого. Це військові. В них є свої завдання, і вони мають їх виконувати. Не цивільні, котрі о восьмій приходять на роботу, а о п’ятій йдуть додому. І таких випадків повинно бути якомога більше, щоб росіяни весь час були готові до того, що хтось весь час буде приходити, стукати, грюкати і казати: «Це моя земля», – заявив журналістам головам Меджлісу кримськотатарського народу.

Він впевнений в тому, що завдання української держави – будь-які плани щодо нормалізації взаємовідносин світу з Росією розглядати у площині підтвердження і здійснення територіальної цілісності України. На це зараз націлена «Кримська платформа». 23 серпня відбудеться її саміт у Києві. Зараз важко сказати, скільки саме лідерів країн візьме в ньому участь. До останнього дня ця цифра може змінюватись. Причина – у тому тиску, який Москва чинить на міжнародному рівні.

Рефат Чубаров розказав, як це відбувається. Росіяни зустрічаються з чиновниками відповідного рангу, і говорять:

«Ми вас дуже поважаємо. Ви є суверенною державою, і у вас є право брати участь у будь-яких заходах. Але вас запросили на «Кримську платформу», головною метою якої є обговорення Криму, а це є наша російська територія. Тому ваша участь у цьому заході і підтримка України для нас буде означати, що ви зазіхаєте на нашу територію. Відтак ми будемо змушені переглянути формат відносин між нашими країнами».

Однак, спікер переконаний, що попри це, на саміті будуть багато країн, і нашим головним завданням є створити міжнародний майданчик для того, щоб примусити Росію повернутися в межі міжнародного права і звільнити українські території.

А як до ініціативи «Кримська платформа» ставляться кримські татари, і особливо ті, хто живуть у Криму? Таке питання йому завдав Олег Батурін з Каховки.

Чубаров відповів, що ті, хто живуть в Криму, і залишаються вірними українській державі, а це не тільки кримські татари, мають великі очікування на повернення до України. І вони дуже переживають за те, що відбувається тут. Чим більше чвар і негараздів, непотрібних дискусій, тим гостріша біль в Криму.

«Вони більше сподіваються на цей саміт, ніж ми. Як тільки я зустрічаюсь з тими, хто приїхав з Криму, перше, що вони запитують: «Коли?» – додав він.

Непросте питання від Віолетти Цуркан з Донеччини: «Якими ви бачите шляхи реінтеграції окупованих територій Донбасу і Криму, і досвід яких країн в цьому процесі нам варто використовувати?»

«Я іноді сам не знаю, що важче інтегрувати – автономну республіку Крим, Севастополь і людей, які там живуть, чи окремі райони Донецької і Луганської областей, де відбулися дуже трагічні події і вбивство людей, – сказав Чубаров. – Але і в тому, і в іншому випадку я знаю одне: щоб ця інтеграція і повернення людей до мирного життя відбулися на основі законів, які будуть спрямовані на забезпечення прав людей, обов’язково потрібно, щоб та сторона не мала жодних можливостей впливати на процес реінтеграції. А це передусім повернення Україні контролю на кордоном».

Наводячи приклад інших країн, він згадав Хорватію, де за спеціальною програмою ООН був відразу після завершення військових дій. Тоді великою проблемою було розмінування території.

Що стосується кроків, то в Хорватії було спеціально створено міністерство реінтеграції, яке в першу чергу займалось економічним відновленням територій, щоб люди скоріше почали жити в нормальних умовах і мати робочі місця.

«Коли ми говоримо про Донецьку та Луганську області в частині неконтрольованих територій, то це найголовніше завдання. Якщо завтра повернути кордони і контроль, треба відновлювати промислову інфраструктуру. Для цього знадобляться мільярди», – вважає Чубаров.

Серед того, що турбує журналістів – чи відвела Росія війська від адміністративної межі з Херсонською областю? Чого надалі чекати від такої демонстрації сили?

«З Криму Росія не відвела багато військ. За різними оцінками, на півострові зараз від 30 до 35 тисяч російських військових. Про спецслужби я не говорю. І проблема не тільки в чисельності. Оте угрупування забезпечено сучасною зброєю, у тому числі ракетно-зенітними комплексами. Вони здатні здійснювати напад на материкову частину України. На що вони готові – відповісти не можу, адже ніхто не знає, що у Путіна в голові», – пояснив голова Меджлісу.

Його ставленням до рішення Росії відібрати земельні ділянки в українців поцікавився харківський журналіст Юрій Ларін.

Рефат Чубаров заявив, що вітає, коли люди йдуть із судовими вимогами до російських окупантів у тих випадках, коли брутально порушуються їхні права. Окупанти перенесли на територію Криму власне законодавство, яке говорить про те, що на прикордонних територіях іноземні громадяни не можуть мати права власності на земельні ділянки. З одного боку, це примус до вступу у російське громадянство. Не хочеш громадянства – продавай землю. А це не просто ділянка. Там вже дім збудований. Як на це вплинути? На жаль, поки ніяк. Але все це фіксується у звітах до міжнародних організацій, і це знаходить відображення в їх резолюціях.

Наприкінці колективного інтерв’ю Марина Савченко з Херсону запитала про те, що завжди жваво обговорюється по різні сторони – про Дніпровську воду, і отримала розгорнуту і досить відверту відповідь.

«Міжнародне гуманітарне право каже: якщо ви окупували якусь територію, всі ці проблеми – ваші проблеми, вирішуйте, – почав Чубаров. – За це ви несете відповідальність. Ми вважали і вважаємо, що нашим завданням є максимальне удорожчання для Росії утримання Криму. Не може бути так: вони залізли до вашого дому, побили його, а ви ззовні підкидуєте ще ресурси, щоб їм було там краще жити. Таке не буває».

Далі він торкнувся теми контрабанди.

«Фермери Херсонщини та Миколаївщини певним чином заробляли на постачанні води до території Криму. В той час з Керчі прямували порожні фури, бо українські продукти більш якісні, ніж російські. Вони природні, і ціняться вище. Це була контрабанда, і це був кеш. Половина осідала у Києві, половина у Сімферополі. Я говорю про 2015 рік. І з цих грошей в Криму фінансувалися сили самооборони, які вривалися у наші доми», – продовжив спікер. –  Другим етапом було електропостачання. Я відверто говорив з трибуни Верховної Ради, що ми на це підемо. Послухайте плівки Медведчука. Там є все те, що ми знали у 2015 році. Я в руках тримав договір, і в ньому в кінці було написано: з одного боку – Укренерго, а з іншого – Крименерго, Російська Федерація. Коли ми припинили електропостачання, Росія почала витрачати мільярди».

Голова Меджлісу кримськотатарського народу говорить твердо: води в Криму не буде, допоки він не буде деокупований. І пояснює чому:

«Росіяни перетворюють Крим у потужну військову базу. Коли ви це робите, вам не потрібні люди, які до вас нелояльні. Вони для себе визначились. Це кримські татари і етнічні українці. І вони масово переселяють до Криму своїх громадян. Це майже півмільйона людей. Це десятки багатоповерхових мікрорайонів. Вода то є ресурс. Її постачання означає допомагати їм витісняти нас з Криму».

Зустріч у форматі колективного інтерв’ю відбулася у рамках спільного проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру східного партнерства “Протидія дезінформації на півдні та сході України” за підтримки Європейського Союзу.