Голова правління Українського кризового медіа-центру, Надзвичайний і Повноважний Посол України Валерій Чалий поділився своїми прогнозами щодо ймовірного розвитку подій нинішньої ситуації із загрозою чергової військової агресії РФ проти України. Дипломат виділив три основні варіанти, а також наголосив на першочергових кроках, які повинна вдіяти Україна.
Валерій Чалий розповів про це під час експертного обговорення на тему “Україна в центрі геополітичного протистояння: російський ультиматум і реакція Заходу”.
Право сили зараз превалює над силою права…
Росія поставила ультиматум про перегляд результатів “Холодної війни” між радянським союзом і США та заходом. Росія, із їхньої точки зору, зараз достатньо зміцнилася у військовому плані, щоб можна було переглядати, ці результати. Вони використали час який, з їхньої точки зору, є максимально оптимальним для них. Захід і США розуміють, що в середньостроковій перспективі Росія буде втрачати такі можливості. Це розуміють і в Кремлі. Але при цьому їм треба зберегти владу. (…) Ізоляція від зовнішнього світу і своя гра для них зараз видається нормальним сценарієм. Тобто Росія вже не буде боротись за визнання світом. Їм треба бути тільки рівним за столом переговорів. Тобто їм не треба вже ні про які цінності домовлятися. Право сили зараз превалює над силою права, і тому всі інституції такі слабкі.
Росія погоджується розмовляти тільки із США, нахабно ображаючи Європейський союз і його керівництво. До речі, це сигнал для ЄС, що треба діяти активніше у сфері безпеки, у тому числі в напрямку постачання озброєнь для України. (…) Зараз триває криза європейської безпеки, найглибша криза з часів холодної війни, і зараз Європа найближче до гарячої фази війни. Звісно це вже не про Україну. Це в цілому про безпеку, і не тільки європейську, а й світову, про принципи, закладені в базових документах, на які в свій час і Радянський Союз і Росія погодилися. Тобто — не можна переділити території, не можна погрожувати силою. Це чітко зазначено в другій статті статуту ООН. Росія цим повністю знехтувала, нав’язуючи лінію на силові сценарії. У цих умовах переговори, дискусії, діалоги й не дали результатів. Ультиматуми Путіна абсолютно не були сприйняті, були публічно відкинуті США, НАТО, іншими країнами. А деякі країни це навіть стимулювало до пошуку більш оптимальної моделі безпеки — Фінляндія і Швеція на політичному рівні заявили про те, що зараз будуть розглядати сценарій приєднання до НАТО.
Чого хоче РФ
(…) Росія пішла вже зовсім іншим сценарієм — контроль режиму всередині країни, ізоляція, зовнішні війни, бажано з найменшими втратами, для того щоб не збурювати зсередини російське населення. І тому, виходячи з результатів цих перемовин (консультації між США, НАТО, ОБСЄ, РФ), в принципі, Росія не очікувала отримати позитивну відповідь на свій ультиматум. Але, перше — вони хочуть зафіксувати на папері в письмовому вигляді оцю відмову Заходу, і мене чесно дивує, що і США, і НАТО погодились оформити письмово цю відповідь в найближчий тиждень. Тобто Росія зафіксує на папері цю відповідь, і буде говорити що, от дивіться, у нас руки розв’язані. В їх розумінні, вони тоді можуть діяти так, як вони вважають за потрібне. На жаль на цьому перетині інтересів, на перехресті, у самому центрі цього протистояння є Україна. Є територія України, і є Україна, як суб’єкт європейської і світової безпеки. Ми повинні усвідомлювати щось зараз ця модель формується, ми маємо бути активним учасником формування цієї моделі.
Можуть бути три сценарії розвитку подальших подій.
Перший сценарій
Це повномасштабна друга фаза війни Росії проти України, повномасштабне вторгнення, або навіть масштабне вторгнення з одного стратегічного напряму. Вірогідність цього сценарію, на мою думку — 10%. Я не вважаю його основним. Але такий сценарій є на столах в генеральному штабі Росії, аж до захоплення України, захоплення Києва…
(…) Я стверджую, як людина, яка працювала в державних структурах, Росія не має сьогодні можливості окупувати всю територію України. Принаймні, здійснювати ефективне управління і контроль на всій цій території. (…) Я не до того кажу, що в Росії немає військових сил, як у ядерної держави, і мільйонної армії, щоб всю армію направити… Я кажу про те, що ті втрати, які Росія понесе в перший тиждень такої спроби будуть неприйнятні для Росії, як ціна, яку вана сплатить за цю справу окупації. Це очевидно. Наші можливості не такі, як в 2014 році.
Ні на які санкції попереджувальні не варто розраховувати. За тиждень ви їх не застосуєте ефективно — ні відключення від SWIFT, ні ембарго нафтове. А от оборонні можливості, які, я сподіваюсь мають зрости найближчим часом, вони можуть показати Росії цю ціну.
Другий сценарій
Це відведення військ у казарми, деескалація із перебазуванням військ, або хоча б зупинка перебазування військ зі східних регіонів Росії. Ми бачимо, що в Росії почалися військові навчання ближче до наших кордонів, навчання в ОРДЛО. Передислоковуються війська. Це все скоординовані дії, щоб показати, що Росія не відмовляється від сценарію гарячої фази війни. І це робиться для підштовхування цієї письмової відповіді від НАТО. В Кремлі і в МЗС Росії дуже сподіваються на цю письмову відповідь.
Я даю цьому сценарію 17%. Я вважаю, він маловірогідний. Думаю, Росія сконцентрує війська не тільки проти України. Мені здається, що Росія внутрішньо розуміє що вона зараз серйозно підштовхує наш сценарій приєднання до НАТО. Тому, це вже буде лінія оборони, з їхньої точки зору. Лінія оборони, яка вибудовується таким чином на західному кордоні НАТО, де буде Україна.
Читайте також: Ми не бачимо позиції України щодо чергової ескалації агресії РФ, — Іванна Климпуш-Цинцадзе
Третій сценарій
Цей сценарій я вважаю найвірогіднішим. Даю йому 73 %. Цей сценарій пов’язаний з діями української влади — зокрема, верховного головнокомандувача, адже всі основні накази та директиви у випадку надзвичайного стану чи повномасштабної війни видає саме верховний головнокомандувач.
Мені здається, сценарію жорсткого військового протистояння з Росією, де задіяні ресурси всієї країни, у нинішнього керівництва держави немає. Попри бравурні заяви, які ми чуємо. Ніякого розуміння, як себе далі поводити насправді немає.
Сценарій, який начебто здається красивим — досягнення миру дипломатичним способами, “подивитись в очі Путіну”, наполегливе бажання зустрічі тет-атет, вже будь-яким чином знайти компроміс… Це той сценарій, який найбільш вірогідний, і ми побачимо це у найближчі тижні. Росія завжди вела такі перемовини для того, щоб досягти своїх цілей — контролю над Україною через ОРДЛО, через особливий статус, особливі умови торгівлі чи економічні стосунки із цією частиною території України, особливі умови забезпечення внутрішньої безпеки на цій території, Крим, про який треба забути, повна амністія… Ці всі плани, з їхньої точки зору, зараз видаються цілком імовірними.
І це все має супроводжуватися ударом гарячої фази. Цей удар буде, якщо Україна піде на ці компроміси, якщо українське керівництво дасть зрозуміти, що вони готові піти на внутрішньополітичну кризу всередині України, перейде “червоні лінії” які малює активна частина суспільства. Міністр закордонних справ Франції позавчора вже заявив про те, що Україна готова йти на компроміси. Далі, я впевнений, Росія може здійснити такі превентивні дії. Це можуть бути кібератаки на об’єкти критичної інфраструктури, але я не виключаю, що можуть бути й інші дії, без заходження на територію України. Це може бути використання енергетичної геополітичної зброї. У нашому випадку все простіше — російські сателіти, такі, як Білорусь можуть в один момент відключити постачання електроенергії для України. Або на нашому газогоні – Росія може на своїй території підірвати його. Вони вже так робили, ми це вже бачили. Далі вони можуть легалізувати присутність військову на території ОРДЛО, аргументуючи це захистом російських паспортів, які вони сотнями тисяч видали на цій території. Або через ОДКБ, або напряму ми можемо отримати так званих російських миротворців на своїй території. А далі це все триває роками, десятиліттями, і ми не говоримо ні про який вступ до НАТО, ні про приєднання до ЄС. А увесь час говоримо про те, як подолати цю російську інтервенцію і російську окупацію, й на цьому концентруємо всі свої ресурси. Я думаю, цей сценарій він найбільше вірогідний.
Протрібні ефективні дії, а не заяви
Ми живемо у двох паралельних світах. Якщо ви почуєте заяви представників української влади, то в них все чудово. У них недопрацьовує НАТО, США, Європа взагалі слабкувата…
І в мене тут питання, якщо виділити не просто заяви, а результати… По-перше, чи ми за два роки отримали будь-звідки нові системи озброєнь, які би були більш ефективні — протиракетна оборона, протиповітряна оборона, протикорабельні ракетні системи? Ми їх не отримали. Ми їх не збудували. Нептун не запрацював. Друге, у нас насправді нема свого пакету превентивних санкцій. Якщо не хочете вводити сьогодні якісь дії, то хоча б попередьте, що може бути в перші дні, якщо Росія нанесе наступний удар по Україні. Це може бути кіберудар, але на нього треба буде зразу реагувати, в перший день. Має бути пакет — негайний розрив дипломатичних відносин, санкції, які зараз в США приймаються, в Європі, в нас вони в першу чергу мають прийматися. Проти Путіна, проти військового керівництва Росії, зразу в перший день! Економічна готовність і санкції економічні! Має бути пакет не тільки проти Росії, але і проти її союзників, які підтримують російську інтервенцію.
Вони все наївно розраховують встановити мир таким способом, що Росія і Путін піде на якийсь компроміс і задовольнить миролюбні бажання і настрої нашого керівництва. Це ілюзія, яка може нам дуже дорого вартувати.
Вважаю, що в кінці січня навряд буде атака Росії. Треба уважно придивитися до дат із 4 по 15 лютого. Зеленський планує поїхати в Пекін і там зустрітися із Путіним. Про це зараз кулуарно говорять. У момент, коли з країни виїде Верховний головнокомандувач і його оточення, яке зараз чомусь вирішує ключові зовнішньополітичні питання, а не президент, може бути російська провокація.
Якщо цього не відбудеться, тоді десь до літа ми вже не будемо мати такої ескалації. Це найскладніші тижні цього року.
Після цього, я впевнений, має бути рішення наших партнерів — надання Україні плану дій щодо членства в НАТО в Мадриді на саміті НАТО. Це дуже правильне рішення, тому що воно не потребує ніякого пояснення для Росії. Це реформи, це план дій. Одночасно — підтримка ініціативи республіканців у Конгресі. Це так зване “НАТО плюс” — приєднання України до країн-союзників США, таких як Японія, Нова Зеландія, Ізраїль, Республіка Корея і Австралія. Нам пропонують бути серед цих країн з точки зору військово-технічної співпраці, і в зовнішньополітичних ініціативах. Я це підтримую.
Тобто є комплекс питань, які треба вирішувати цього року. Але починати треба із консолідації, оборони, результативних дій, а не заяв.