Через кілька років після зупинки газогону для транспортування російського газу Nord Stream Європа досі не має відповіді: що стало більшою проблемою – його блокування чи саме будівництво?
Понад десятиліття Nord Stream і Nord Stream 2 символізували розкол: Німеччина вважала їх економічними проєктами, тоді як Польща, країни Балтії та Україна попереджали про зростання залежності від російського газу як реальній загрозі та можливості використання газопроводів в якості геополітичної зброї. Україна ж тоді небезпідставно наголошувала, що обхід її ГТС створює передумови для великої війни.
Предметом уваги учасників Круглого столу “Nord Stream: газопровід, що приніс війну і досі розколює Європу”, організатором якого виступила PGR Consulting groop LLC та їі керуючий партнер Руслан Рохов, який і промодерував дискусію, став аналіз тих подій з позицій сьогодення. Народні депутати України, експерти з міжнародної безпеки, відомі юристи, фахівці у сфері європейської безпеки, політики та права, аналітики у сфері енергетики, правозахисники, дипломати обговорили безпекові, політичні та правові аспекти, пов’язані з проєктом транспортування російського газу Nord Stream та спробували знайти відповідь на питання «Чи не потраплять знов європейці в енергетичну пастку росіян?».
У своєму вітальному слові Голова правління Українського кризового медіа-центру, Надзвичайний та Повноважний Посол Валерій Чалий відзначив важливість експертного обговоренні тем, які є ключовими для безпеки України та Європи загалом. Він підкреслив, що російська війна проти України перетворилася на Європейську. Вона триває не лише на українській землі, але й загалом у регіоні – повітрі, у морі, в кіберпросторі, енергетиці, перевіряючи інституційну стійкість та готовність і спроможність захистити безпеку країн ЄС і НАТО та Європи загалом. Зокрема, позиція Німеччини, яка активно допомагає Україні, зазнала суттєвих позитивних змін: сьогоднішня влада у Берліні, як і в Лондоні, Парижі чи Варшаві цілком розуміє ризики, зокрема, енергетичної залежності як для їх країн, так і загалом Європейської безпеки.
Народна депутатка України, голова Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу Іванна Климпуш-Цинцадзе нагадала, що Україна роками намагалася переконати партнерів: газопроводи – не економіка, а геополітична зброя Кремля, спрямована на підрив безпеки Європи та послаблення України. Проте ці аргументи часто ігнорувалися та вважалися перебільшенням. Сьогодні ЄС уже відчуває наслідки цієї помилкової політики співпраці з агресором, який тепер перейшов до відкритих погроз.
Народний депутат України, голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Сергій Нагорняк зазначив, що європейські політики вже усвідомлюють ризики відновлення співпраці на російському напрямі, хоча спроби впливу тривають. Він переконаний в тому, що російський потенціал на європейському газовому ринку знизився, але важливо не допустити повернення до старої залежності. І в цьому питанні все залежатиме не скільки від політиків, скільки від готовності виборців витримати економічні труднощі заради безпеки.
Знані фахівці з європейської політики та безпеки, колишній Міністр закордонних справ України Володимир Огризко і президент Центру глобалістики “Стратегія XXI” Михайло Гончар у своїх виступах змалювали широку картину в історичному та геополітичному контексті розбудови українсько-російських відносин, зокрема, в енергетичній сфері. Експерти наголосили на важливості врахування попереднього досвіду російських впливів, маніпуляцій і цілей для формування ефективної безпекової моделі в Європі й протидії агресорам.
Народний депутат України чотирьох скликань, колишній Міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України Юрій Костенко, наголосив, що Україна в перші ж роки незалежності планувала збудувати альтернативні джерела постачання нафти і газу. Вона хотіла зробити міжнародний консорціум щодо газопроводів, які йшли в Європу. Але для всіх цих проєктів через свої впливи в Україні російська влада та олігархія створювали штучні перешкоди, щоб унеможливити їх реалізацію.
Відомі українські юристи й адвокати, доктор юридичних наук Микола Катеринчук, партнер адвокатського обʼєднання “Barristers” Ілля Новіков й офіцер ССО України, фахівець у сфері спеціальних операцій Роман Червінський та журналіст-розслідувач, експерт з питань діяльності російських спецслужб, відомий участю у міжнародних розслідуваннях “Bellingcat” Христо Грозев надали широку оцінку російського впливу в Європі, зокрема, агентурного, а також акцентували на важливості відстоювання інтересів учасників і ветеранів російської війни проти України і країн Європи, насамперед, в юридичних процесах, повʼязаних з російськими інтересами.
Наголосили окремо про справедливе вирішення питань, повʼязаних із затриманням та екстрадицією до Німеччини українського офіцера Сергія Кузнецова та необхідності задіяння впливу українських державних структур для забезпечення чіткого дотримання його прав і звільнення.
У своїх виступах учасники дискусії зробили акцент на необхідності врахування норми міжнародного права і специфіку глобальних процесів, насамперед, триваючої російської агресії на європейському континенті.
Правозахисниці й правозахисники Олена Галушка – співзасновниця Міжнародного центру перемоги України (ICUV), Тетяна Катриченко – голова Медійної ініціативи за права людини та Михайло Спасов, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з міжнародного співробітництва та європейської інтеграції наголосили на важливій ролі громадянського суспільства і парламентських структур в забезпеченні прав українських громадян, особливо представників та ветеранів ЗСУ.
Загалом дискусія чітко показала, що на відміну від України, яка зазнала російської широкомасштабної агресії, в інших країнах Європи оцінка російських загроз та викликів і врахування кардинальної зміни ситуації ще не стала чіткою обставиною, яка неодмінно має бути врахована у всіх процесах, що відбуваються в безпеці, політиці, економіці, енергетиці тощо.
Учасники круглого столу також прийшли до висновку, що захист українських громадян за кордоном, особливо військових, має бути одним з ключових пріоритетів для державних структур. Ця діяльність має бути системною, більш ефективною, а дії більш динамічні та адекватні ситуації, що стрімко змінюється.
Лише в тісній координації українських структур виконавчої та законодавчої влади з задіянням профільних організацій громадянського суспільства та у взаємодії з партнерам можливо досягати результатів у відстоюванні інтересів українських громадян та захисті національних інтересів України за кордоном.