Український кризовий медіацентр публікує коментар Міхая Вакаріу, доцента факультету журналістики та комунікаційних студій Бухарестського університету, Румунія, щодо російських операцій впливу під час виборчих кампаній у країнах Європи та їхніх наслідків для України. Експертна дискусія «Російські операції впливу під час виборчих кампаній: досвід Європи та уроки для України» відбулася 20 травня 2026 року в УКМЦ.
За моєю оцінкою, антиукраїнська риторика не була центральним фактором мобілізації виборців популістських і радикальних сил у Румунії під час виборчих кампаній 2024–2025 років. Такі наративи існували, однак їхній вплив залишався обмеженим.
Водночас ситуація в Румунії залишається небезпечною не через антиукраїнську риторику, а через загальну тенденцію радикалізації, недовіри до політичної системи та вразливості інформаційного простору.
Найпоказовішим став кейс Келіна Джорджеску, який ще за кілька тижнів до президентських виборів 2024 року був майже невідомим для значної частини суспільства, але зміг несподівано перемогти в першому турі. Це не було випадковістю: його мережі формувалися роками, зокрема через контакти з колишніми військовими, пенсіонерами та середовищами, відкритими до антидемократичних і проросійських меседжів.
Цей випадок показує, що Росія та пов’язані з нею мережі працюють не лише через відкриту пропаганду, а й довгострокове вирощування політичних проєктів, соціальних зв’язків і каналів впливу. Вони можуть роками залишатися малопомітними для широкої аудиторії, а потім швидко активізуватися в момент політичної кризи. Саме тому небезпека полягає не лише у конкретному кандидатові, а в інфраструктурі впливу, яка стоїть за ним.
Румунія також демонструє слабкість європейських демократичних систем у протидії таким загрозам. На відміну від Молдови, де влада на чолі з Маєю Санду діяла швидко й жорстко проти російської пропаганди, купівлі голосів, проросійських партій, медіа та організацій, румунські інституції часто виглядають повільними й недостатньо компетентними. Проблема полягає не лише у браку ресурсів, а й у відсутності політичної волі та чіткої стратегії реагування.
Особливо тривожною є нинішня політична криза в Румунії. В умовах економічної нестабільності, урядових конфліктів і падіння довіри до традиційних партій радикальні сили можуть отримати додатковий електоральний імпульс. Коли екстремісти залишаються в опозиції, вони мають зручну позицію для критики влади, мобілізації протестного голосування та накопичення політичного капіталу перед наступними виборами.
Для пояснення цього феномену недостатньо говорити лише про індивідуальні погляди виборців. Значно важливішими є колективна психологія, соціальні медіа та емоції. У випадку Джорджеску багато виборців не обов’язково вірили йому як політичному лідеру. Вони голосували за нього як за інструмент покарання старої політичної системи. Це був вибір, продиктований гнівом, розчаруванням і бажанням покарати традиційних політиків.
Натомість мобілізація проти радикальних популістів і підтримка Нікушора Дана у 2025 році були зумовлені іншою сильною емоцією – страхом. Частина суспільства об’єдналася через усвідомлення загрози приходу радикалів до влади. Отже, румунський досвід показує, що сучасні вибори дедалі частіше визначаються не лише програмами чи ідеологіями, а боротьбою базових колективних емоцій – гніву та страху.
Саме тому протидія дезінформації має поєднувати три елементи: розуміння суспільних емоцій, роботу із соціальними мережами та швидкі інституційні дії. Росія постійно вчиться, адаптує свої тактики й удосконалює методи впливу, зокрема на основі війни проти України. Найбільший ризик полягає в тому, що до 2028 року може з’явитися «новий Джорджеску» – з оновленими технологіями, новими каналами мобілізації та ще точнішою роботою з суспільним невдоволенням.
Якщо демократичні держави не почнуть діяти швидше, рішучіше й системніше, Росії буде відносно легко використати наявні слабкі місця. Передумова для цього вже існує: недовіра до еліт, економічні проблеми, інформаційна вразливість і повільність державних інституцій створюють сприятливі умови для нових операцій впливу.