Україна входить у 2026 рік із критичною потребою перезавантажити міжнародну санкційну політику проти Росії. Обхід обмежень, затримки з конфіскацією заморожених активів і збереження енергетичних винятків дають Кремлю змогу адаптуватися до війни на виснаження. Про це говорили учасники круглого столу «Санкції 2026: нова стратегія економічного тиску на Росію», що відбувся у Пресцентрі УКМЦ.
У дискусії взяли участь українські та міжнародні експерти, які наголосили: санкції залишаються ключовим невоєнним інструментом стримування агресора, але у 2026 році вони мають перейти від реактивних рішень до цілісної, глобально скоординованої стратегії.
Санкції — це про стратегію, а не про пакети
Відкриваючи круглий стіл, модераторка заходу, голова правління Мережі захисту національних інтересів «АНТС» Ганна Гопко наголосила, що нинішня санкційна модель не відповідає масштабам і тривалості війни.
Вона окреслила головний виклик 2026 року так:
«Ми маємо перейти від логіки окремих санкційних пакетів до логіки стратегії. Санкції мають позбавляти Росію ресурсів для війни, а не залишати їй простір для маневру й адаптації».
За словами Гопко, ключова проблема — відсутність єдиної архітектури тиску, в якій були б синхронізовані дії США, ЄС і демократичних країн Азії.
Російська економіка під тиском, але не зламана
Одразу після вступного слова модераторки до обговорення долучилася аналітикиня російської економіки Олена Сас, яка задала тон економічній частині дискусії.
Вона наголосила, що санкції створюють для Росії серйозні проблеми, однак не призводять до автоматичного економічного колапсу.
За її словами:
«Російська економіка не зруйнована, але вона дедалі більше працює в режимі воєнної мобілізації. Це означає перекоси бюджету, скорочення соціальних витрат і зростання залежності від обмеженого кола зовнішніх партнерів».
Сас пояснила, що саме тому санкційний тиск має бути спрямований не лише на доходи, а й на структурні можливості російської економіки — фінансову систему, технологічні ланцюги та експортні маршрути.
Санкції ЄС і проблема контролю за виконанням
Економіст, керівник аналітичного напряму Мережі «АНТС» Ілля Несходовський зосередився на європейському вимірі санкцій.
Він наголосив, що головною слабкістю нинішніх обмежень є відсутність ефективного контролю за їх виконанням, що дозволяє Росії масово їх обходити.
За словами Несходовського:
«Ми бачимо, що навіть жорсткі рішення часто не дають очікуваного ефекту, бо немає системного контролю за фінансовими потоками, логістикою та експортом критичних технологій».
Він підкреслив, що наповнення 20-го санкційного пакета ЄС має враховувати саме ці прогалини.
Обхід санкцій і тіньові канали постачання
Про масштаби й механізми обходу санкцій детально говорила виконавча директорка NAKO Олена Трегуб.
Вона звернула увагу на те, що Росія системно використовує треті країни, мережі посередників і фіктивні компанії для імпорту заборонених товарів.
У своєму виступі Трегуб наголосила:
«Санкції не можуть бути статичними. Поки ми ухвалюємо нові обмеження, Росія вже перебудовує маршрути постачання і фінансові схеми».
За її словами, без перекриття цих каналів нові пакети санкцій не матимуть стратегічного ефекту.
Енергетика і транзит: незакрита ланка тиску
Аналітик Мережі «АНТС» Єгор Остапов зосередився на темі енергетики, зокрема на транзиті російської нафти.
Він наголосив, що збереження енергетичних винятків фактично підриває логіку санкційної політики:
«Коли Росія зберігає стабільні доходи від енергоресурсів, говорити про реальний економічний тиск дуже складно».
Остапов підкреслив, що припинення транзиту та закриття енергетичних лазівок мають стати одним із ключових пріоритетів санкцій 2026 року.
Азія як ключ до ефективних санкцій
Окремий великий блок дискусії був присвячений ролі азійських демократій.
Асоційована старша аналітикиня Центру «Нова Європа» Наталія Бутирська наголосила, що без урахування азійської геоекономіки глобальна санкційна система проти Росії залишається неповною.
За її словами:
«Китай, країни Південно-Східної Азії, Південна Корея й Тайвань відіграють ключову роль у ланцюгах постачання. Без роботи з цими країнами санкції не досягнуть повного ефекту».
Погляд з Азії: Корея і Тайвань
До обговорення онлайн долучилися міжнародні експерти.
Представник Transitional Justice Working Group з Південної Кореї Hee-Seok Shin наголосив на зв’язку санкцій із механізмами відповідальності:
«Санкції мають працювати разом із інструментами правосуддя. Без цього вони втрачають довгостроковий стримувальний ефект».
Аналітик Asan Institute for Policy Studies Sangmin Shim звернув увагу на безпековий вимір:
«Реакція Заходу на війну в Україні уважно аналізується в Азії. Від цього залежить стримування інших авторитарних режимів».
Представник тайванського Doublethink Lab Poyu Tseng підкреслив роль суспільної стійкості:
«Ефективність санкцій залежить не лише від урядів, а й від готовності бізнесу та суспільства їх підтримувати».
Заморожені активи: питання політичної волі
Окремо учасники круглого столу повернулися до теми конфіскації заморожених російських активів.
Експерти зійшлися на думці, що головний бар’єр тут — не юридичний, а політичний. Без рішучих рішень щодо активів санкційний тиск залишатиметься неповним.
Санкції як довга й глобальна гра
Підбиваючи підсумки дискусії, Ганна Гопко наголосила, що 2026 рік має стати моментом стратегічного перелому в санкційній політиці.
За її словами, санкції повинні:
- бути глобально скоординованими;
- перекривати канали обходу;
- включати енергетику та активи;
- враховувати азійський вимір;
- працювати на довгу дистанцію.
Саме за таких умов, підкреслили учасники круглого столу, санкції можуть стати справді ефективним інструментом стримування Росії та позбавлення її ресурсів для продовження війни.
