Сергій Хлань, депутат Херсонської обласної ради на тему «Як Херсонщина витримує російську окупацію» у рамках спецпроєкту «Україна у вогні».
«Україна у вогні» – це спецпроєкт Українського кризового медіа-центру, Євроатлантичного курсу та Аналітичного центру УКУ. Він містить експертні відеоролики, покликані пояснити та проілюструвати основні меседжі українських представників місцевого самоврядування, посадовців, активістів та експертів, які є найбільш актуальними на порядку денному та створені для отримання переможної відповіді України на військову агресію Росії.
Виступ прямою мовою:
Херсонщина майже з першого дня потрапила в окупацію. Єдине, що в саме місто Херсон окупанти зайшли тільки 3-го березня. Але відразу окупанти заблокували постачання їжі, медикаментів і продуктів першої необхідності, фактично штучно створивши гуманітарну кризу і гуманітарну катастрофу.
Разом з цим вони почали пропонувати гуманітарну допомогу, яку завозили з Криму. Херсонці перший місяць навіть не підходили до цієї так званої гуманітарної допомоги. Не брали з рук окупанта харчі та медикаменти. Херсонці підтримували один одного, як могли. У кого були харчі, у кого – медикаменти. Обмінювалися через соціальні мережі, допомагали один одному. Тоді допомогли знову-таки волонтери. Волонтери із Миколаєва багато допомагали, зокрема і літнім людям і тим, які не могли самі себе забезпечити. Але згодом окупант посилив дії, щоб заблокувати постачання будь-яких харчів і медикаментів з боку підконтрольної України, створивши гуманітарну кризу.
Херсонці постійно, майже з першого дня окупації, виходили на площу Свободи в місті Херсоні, виходили на центральні площі інших міст, щоб знову сказати: «окупантам – ні!». Із голими руками – не боялись – йшли на дула автоматів. Спочатку від своєї розгубленості окупанти не знали, що робити, тому що вважали, що їх тут будуть чекати, їм тут будуть раді, а виявилось зовсім навпаки. Людська ненависть, людська злість на окупанта казала тільки одне: їх тут ненавидять, посилають вслід за російським кораблем і жодних ХНР тут не пройде. Коли окупант спробував створити ХНР через обласну раду, то обласна рада відразу зібралася і прийняла рішення, що Херсон – це невід’ємна частина України. І саме багатотисячний мітинг неймовірно патріотичних херсонців затвердив це рішення, коли вони вийшли на площу Свободи. Виходили постійно, не зважаючи на постріли спочатку в повітря від окупанта, згодом – по ногах, і останній раз окупанти застосували зброю, світлошумові і димові гранати. Постраждало багато мирних мешканців. Четверо людей було поранено. Одному з них було пошкоджено ногу – відкритий перелом. В однієї жінки – опіки і розрив легенів. Інші були травмовані.
Але люди не бояться, люди незламні, не йдуть на провокації окупантів. Херсонці довели не лише Україні, а й всьому світові, що є незламними. Херсон завжди був і залишиться Україною.
Окупанти почали створювати свої окупаційні влади по всій території Херсонщини – призначали так званих гауляйтерів. Почали з Генічеська, призначивши місцевого колаборанта Клочка. Тоді у місті Каховка вони визначили гауляйтером місцевого наркомана і кримінального авторитета Павла Філіпчука і Єфіменка. В Новій Каховці призначили гауляйтером Лєонтєва. Головою окупаційної адміністрації всієї області призначили відомого регіонала Володимира Сальдо. А в місті Херсоні новим керівником призначили взагалі невідому людину, яку ніхто не знає в місті. А нещодавно був призначений голова адміністрації Скадовського району. Тобто окупанти не просто повільно призначають своїх гауляйтерів – ніхто не погоджується працювати з окупантами. А ці перші призначення – це, мабуть, заздалегідь підготовлені кадри. Тому що якраз оці «призначенці» були відомі своєю проросійською діяльністю і певний час перебували в росії. Але людська ненависть до цих людей визначається тим, що Павло Філіпчук з Каховки був побитий. Сальдо переховувався від людей. І зараз вони пересуваються виключно з великою охороною, тому що людську ненависть і людський гнів стримати не можна. Херсонці активно протистоять окупації по всій області. З’являються українські прапори, листи, де херсонці пишуть, що Херсон – це невід’ємна частина України. З’являються листівки, де херсонці пишуть, що шлях для окупанта тільки в пекло або туди, куди пішов російський корабль. І ніколи не погодяться з тим, що окупант тут буде призначати своїх гауляйтерів замість законнообраного місцевого самоврядування.
Окупанти від своєї люті і безсилля почали не тільки застосовувати зброю, а й заарештовувати проукраїнських активістів. Так, в місті Каховка створена фактично тюрма-ізоляція, як це відбувалося на Донеччині. Туди звозяться затримані проукраїнські активісти, журналісти і члени місцевого самоврядування з усієї області. Їх везуть по дві-три години зв’язними, в наручниках, створюючи ефект шоку. Тоді закривають в застінки, де поруч катують і знущаються над людьми. І через три-чотири доби починають допит, щоб змусити записувати антиукраїнські відео для пропагандистської картинки Кремля. Але ми всі розуміємо, що під тортурами ці записи абсолютно нічого не варті. Хочу зазначити, як би не старався окупант, які б плани не застосовував і що б не хотів запровадити, в нього нічого не вдасться. Як і не вдалося протягнути рішення про створення так званої ХНР. А зараз вони кажуть, що і не планували це робити. Так само вони планували, а тепер відмовились від введення в обіг рубля. А тепер кажуть, що «виключно у вигляді допомоги». Так само, як вони тиснули на органи місцевого самоврядування, а ті їм – не підпорядкувалися. Херсонці – незламні.
Херсон – це невід’ємна частина України була, є і буде. Слава Україні!