У Франції щорік проводиться 7300 різноманітних фестивалів, у Німеччині – 2000, у Великій Британії майже 1000. Для порівняння, навіть у часи розквіту фестивального руху в Україні проходило не більше 600 фестивальних подій.
На думку засновника та керівника студії «Толока» Сергія Яригіна, причина такого відставання полягає у відсутності в країні фестивальної культури.
«Основна задача митців – створювати цю культуру, виховувати глядача, виховувати тих, хто відвідує ці фестивалі. Розповідати молоді, що таке мистецтво. Що мистецтво – це не ремесло. Це дійсно творчість, яка впливає на твоє життя», – сказав він під час дискусії «Фестивальна діяльність в Україні під час війни. Проблеми та можливості».
Учасники обговорення відмітили, що іншою проблемою є підхід до організації фінансування фестивалів. До прикладу, у Франції це відбувається за рахунок меценатів і прибутковості фестивалів. В Україні ж немає ані державної підтримки, ані меценатів, ані дохідності самих фестивалів.
«В Україні немає закону про спонсорство. Тому людина, яка вкладається в щось, в неї немає захисту. І це може фінансування може відбутись тільки по великому заохоченню когось чимось», – визнала директор незалежного інтерактивного містичного фестивалю авторів «Німфа» Олена Іванченко.
Вона переконана, що тих учасників фестивального руху, хто виживає багато років, є сенс підтримувати і далі. І треба звертати увагу на тих митців, хто, не зважаючи ні на що, продовжує йти вперед.
В дискусії також взяли участь мисткиня, авторка бренду «Бусурманка Леніє Ібрагімова і мультидисциплінарна мисткиня, художниця Юлія Абрамова.