В рамках Всесвітнього Тижня міжрелігійної гармонії в Українському кризовому медіа-центрі відбулась Експертно-практична панель “Духовний захист українського воїна”, організована за ініціативи Національної Академії Наук і Української асоціації релігієзнавців та підтримки Центру інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ Збройних Сил України.
Ціллю заходу, зі слів старшого лейтенанта, старшого офіцера Першого центру інформаційно-комунікаційної підтримки Сухопутних військ ЗСУ Віти Титаренко, було обговорення потреб і ресурсів для ефективної роботи капеланів, їх роль у підтримці морального духу військових.
«Ця панель спрямована на пошук інструментів подолання міжконфесійних суперечностей, якщо вони є, і навіть їх упередження, забезпечення етичного служіння гармонізації духовних потреб військових, а також налагодження співпраці між релігійними громадами, суспільством і державою», – наголосила вона.
Президент Української асоціації релігієзнавців Людмила Филипович, спираючись на дані Центру імені Разумкова, повідомила, що на сьогодні серед українців віруючими себе вважають 68%.
«Ми розуміємо, що переважна більшість для нашої країни, це православні, хоча вони за кількістю і зменшилися від 2014 року з 70% до 55 %. Але крім православних у нас в українському суспільстві 12% себе ідентифікують з греко-католиками. До речі, кількість їх зросла. Протестантів сьогодні у нас 2,5%, римо-католиків – 1%. Можливо, соціологічне опитування не вловило кількість мусульман і юдеїв, але це менше 0,1 % від загальної кількості віруючих», – зазначила президент УАР.
При цьому роль релігії і церкви в українському суспільстві достатньо висока. Церква завжди користувалася довірою з боку українців. В різні періоди вона коливалась від 49 до 57%, а 2022 рік в цьому плані став вибуховим – збільшилася як кількість віруючих, так і рівень довіри, бажання партнерських взаємин з державою.
Як підкреслив лейтенант, військовий капелан (УГКЦ) Ростислав Височан, місія військового капеланства сьогодні – подбати про дух українського воїна.
«Ми завжди кажемо, що ми як військові капелани є захисниками захисників і в певний спосіб фокусуємо свою діяльність і своє служіння до особи військовослужбовця, до людини у військовій формі, яка, мовою нашого закону, потребує забезпечення духовно-релігійних потреб. Людина створена і складається із трьох частин – це тіло, душа і дух. Коли ми говоримо про тіло, нам стає все зрозуміло. В нас є різні види забезпечення, які дбають за військовослужбовця для того, щоб він був захищений, одягнутий, ситий. Коли говоримо про душу, то це у тому числі ментальне здоров’я. І є психологічна служба, яка мала би дбати за наповнення цих потреб військовослужбовця. А от коли ми переходимо до духу, отут власне ми зустрічаємося з особою військового капелана, бо тільки військовий капелан – священнослужитель діючої зареєстрованої в Україні релігійної організації, який отримав мандат на право здійснення військово-капеланської діяльності».
Лейтенант, військовий капелан (ЄХБ) Денис Горенков поділився досвідом роботи Центру підготовки військових капеланів Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
«З моменту створення нашого центру ми мали честь навчати 236 військових капеланів від 10 релігійних організацій. Більшість з цих капеланів були священники від Православної церкви України. Значний обсяг мандатів займають священники від Української греко-католицької церкви. Досить багато капеланів від протестантських Церков. Ми також помітили, і це дуже добрий маркер, що капелани, які заходили на навчання, представляли і духовне управління мусульман України та духовне управління мусульман Автономної Республіки Крим», – сказав він.
Говорячи про толерантність і єдність серед релігійних конфесій України, Денис Горенков звернув увагу на те, що вісім тижнів капелани з різних церков проводили разом, жили, спілкувались, разом їли, їздили на полігон.
«Всі стадії проходять ці люди – від заперечення, іноді гніву, досить часто полеміки і наприкінці це прийняття. Вони бачать свої виклики, свої питання, свої стереотипи по відношенню до інших. Виїжджають на полігон, там вони проходять навчання з тактичної медицини і починають дивитись один на одного не тільки як на духовних лідерів, а просто як на людей, які в чомусь ще обмежені, і їм треба вчитися допомагати один одному», – додав військовий капелан.
Про те, як змінюються потреби військовослужбовців, розповів молодший лейтенант, помічник військового імама-капелана Іса Мухаммад Хамза.
«Під час повномасштабного вторгнення нікого не потрібно було долучати до лав Збройних сил України. Всі самі йшли, всі самі розуміли виклики, а зараз ми бачимо інше ставлення навіть до військових. Ми з цим так само працюємо, але це впливає на наших побратимів. Вони втомилися, і ти як капелан приїжджаєш до них, маєш їх підтримувати. Так, звісно, молитва – це одне, але капелан має якось підтримувати хлопців», – наголосив він.
На думку помічника військового імама-капелана, треба знаходити якийсь консенсус для всіх, щоби всі розуміли, що ворог в нас один.
«На жаль, він працює також і з середині, підбурює і це нові виклики. І тому в підготовці капеланів, мабуть, було б доцільно враховувати ці зміни», – запропонував він.