Menu

Стелла Беньямінова: Не хочу, щоб всі були однакові

Необхідні і дрони і виставки: про що думають колекціонери

На Діалоговій платформі Українського Дому відбулась розмова про вплив війни на українську культуру, настрої серед колекціонерів та зростаючі духовні потреби українців. Гостею ведучого Олексія Ананова була колекціонерка Стелла Беньямінова, яка вважає, що для нормальних людей війна – це поштовх.

«Це час, коли ми всі змінюємось, і змінюємось на краще, – пояснила вона. –  Як для мене, це шанс стати ще більш людиною, яка відкриває себе для інших людей. Якщо Господь дав тобі силу, нею треба ділитись. Я зробила свою колекцію та відкрила сайт, де кожна робота митця має провенанс, звідки зайшла у колекцію, де виставлялася».

Про колекції вона говорить, що ті живі поки їх бачать. Усі витвори мистецтва повинні бути не у приватних сховищах, а працювати і радувати людей, давати їм можливість вести діалог з мистецтвом. Це як у кіно. Ви бачите фільми Бергмана або Антоніоні і починаєте думати.

«Приватна колекція України різноманітна. Так повинно бути. Ми всі різні – колекціонери, митці, глядачі. Є високе мистецтво, а є картинка, яку хочеться просто повісити на стіну. Чому ні? Тому ніколи не буду сперечатись з людьми, які збирають різноманітне. Я не  хочу, що всі були однакові. І війна зараз робить унікальними нас і країну, яка відроджує свої традиції, з матеріальних цінностей виходить на моральні», – зазначила колекціонерка.

Стелла Беньямінова впевнена, що Україна та її культура знайде свій шлях, який покаже всьому світові, що ми не йдемо за ними. Однак, культуру треба підживлювати. Якщо все віддати на дрони, кого будемо захищати? Треба думати і про митців.

Коли почалася війна, їй подзвонила родина Дубовиків. Їх майстерня знаходиться на Оболоні, і там вже вороги. Колекціонерка взяла свого сина і вони вивезли 300 робіт. Тоді не мали часу думати, що захищати – картини чи себе.

Багато хто виїжджав зі столиці, і коли треба було зробити вибір, зрозуміла, що необхідно залишатись у Києві і працювати заради людей, які також залишаються у місті. Їм потрібна і духовна допомога.

«Виставки треба робити стовідсотково. Відновлювати дух людей, щоб в них не було страху. Народжувати світло. Не дивитись у темряву. Запалити свічку, щоб було світло на душі. А цю свічку запалюють митці і віра в те, що все буде добре. Уся історія людства доводить, що добро перемагає», – підкреслила Стелла Беньямінова.

Колекціонерка переконана, що у духовному плані перемога вже настала.

«Коли людина купує книгу і читає її, це вже перемога наша, – наголосила вона. – Наші театральні вистави духовні. Вони показують традиції. Я відкрила для себе Україну. Її культура стала моєю. Я ассирійка, хоча вже четверте покоління живе тут. В мене не було бабусі у селі, яка носила вишиванку. Але зараз я стала новою українкою».