Дослідник Олексій Новіков проводить генеалогічні розвідки та системно вивчає історію розташованої на Полтавщині колишньої гетьманської столиці – міста Гадяч. І це невипадково. Пращур дослідника Олексій Васильович Новіков у 1892-1907 роках обіймав посаду Гадяцького міського голови. А старший син останнього, Петро Олексійович, у 1917-1918 роках був там повітовим комісаром, головою повітового земства. І разом із відомою землячкою – письменницею, громадською діячкою, матір’ю Лесі Українки Оленою Пчілкою (Ольгою Драгомановою-Косач) – організовував видання місцевих газет. Про те, що спонукало його зайнятись цією діяльністю, Олексій Новіков розповів у новому випуску подкасту «Навколо книги».
Перший примірник газети Гадяцького земства “Рідний край” вийшов на початку 1906 року і проіснував до листопада 1919 року. 16 травня 1907 року влада Російської імперії заборонила часопис, але Олена Пчілка домоглася дозволу на його видання у Києві, де на її коши газета виходила до кінця 1914 року.
У 1915-1916 роках видання газети “Рідний край” знову було перенесене до Гадяча, а 1917 року Олену Пчілку запросили обійняти посаду редактора “Газети Гадяцького земства”. Вона погодилась, але тільки за умовою, що газету друкуватимуть українською мовою.
Довгий час місцеве депутатство не підтримало повну українізацію газети, говорили, що «для многіх она будєт непонятна». Але Олена Пчілка у своїй боротьбі за українську ідентичність була непохітною.
З часом цей досвід надихнув патріотів, і 1991 року вони домоглися виходу у Гадячі під такою назвою першого видання, яке в регіоні почало писати про повалення радянського режиму.
Продовження традицій «Рідного краю» підчас повномасштабного вторгнення тем стало символом протистояння російській агресії.
Завданням, яке поставив перед собою Олексій Новіков, стало донесення до сьогоднішньої аудиторії архіву видання та сприяння наповненню сучасних номерів матеріалами історичного та краєзнавчого характеру.
«Я відкрив для себе цю газету як джерело інформації у 2017-му. У нашій країні, крім війни, яка гриміла на сході, тоді відбувалися процеси, пов’язані з мовою, освітою, церквою. Вивчаючи газету, я бачив дуже багато матеріалу, який відображав подібні події, тільки у 1917—1918 роках. Гасло «Армія, мова, віра» також звучало в ті буремні часи», – відмітив генеалог.
За час існування газети вийшло 1856 примірників, після чого більшовики створили на базі видання свою пропагандистську газету. Зібрати все виявилось достатньо важкою справою.
В архівних і музейних установах та бібліотеках України зберігається дуже мало оригіналів газети: за 1907 рік є лише один номер, за 1910-й — два номери, за 1916-й — піврічна підшивка, за наступні два роки — близько двох третин номерів, що виходили, і за 1919-й — 11 номерів.
«Взагалі за задумкою плануємо 14 томів. Це не просто скани газети, а потужний науково-довідковий матеріал. Ми розписали всі прізвища, всі населені пункти. В результаті вийшов іменний, географічний, анотований реєстр документів. Не просто наказ коменданта міста Гадяча. Що є в цьому наказі, чого він стосується», – пояснив Олексій Новіков.
Ведучий подкасту Ігор Стамбол підкреслив, що це дуже гарний приклад, коли порівняно з усією Україною невеличке містечко Гадяч може похвалитися отакою величезною роботою.
«Ми тут багато говорили про різноманітні видання українських націоналістів, в яких друкувалися Бандера, Мельник і Коновалець, але дуже часто ці видання не мають бібліографії. Тобто ми знаємо, що вони були і що приблизно там надруковано, однак, не знаємо, де це», – сказав він.
Гість зізнався, що спочатку думав, що це якась його забаганка, а потім все ж прийшов до висновку, що зв’язок, який ми маємо підтримувати між минулим і сучасністю, не дасть нам зробити багато помилок.