В Українському кризовому медіа-центрі 15 вересня 2022 року відбулася фахова дискусія «Самооборона чи колективна безпека: яка модель відповідає національним інтересам України?».
В якості спікерів у дискусії взяли участь: Володимир Огризко – керівник Центру дослідження Росії, Міністр закордонних справ України у 2007-2009 роках), Данило Лубківський – директор Київського безпекового форуму, заступник Міністра закордонних справ України у 2014 році, Віталій Портніков – український публіцист, письменник, журналіст та Валерій Чалий – голова правління УКМЦ, заступник Міністра закордонних справ України у 2009-2010 роках, Посол України в США в 2015-2019 роках.
У ході дискусії учасники констатували три головних підходи щодо визначення оптимальної моделі безпеки для України:
По-перше, вона має базуватися на принципах колективної оборони, мати широку підтримку в українському суспільстві та виходити із цілей, що визначені в Конституції України, основних державних стратегічних документах з питань зовнішньої політики, оборони та безпеки.
По-друге, Україні потрібні саме надійні гарантії безпеки, а не тільки плани допомоги міжнародних партнерів вже після того, коли вторгнення агресора, або його атаки відбулися.
По-третє, будь-які, так звані “проміжні етапи”, плани “Б”, “В”… в остаточній реалізації яких є великі сумніви можуть не тільки відволікти обмежені політичні, дипломатичні, кадрові ресурси для їх лобіювання, але й призвести до неготовності країни реалізувати основний план “А” – набуття Україною повноправного членства в НАТО, коли політичне вікно можливостей для цього відкриється. Гарантії безпеки до вступу до НАТО можуть бути надані на короткий період проходження необхідних процедур від ядерних держав, таких як США чи Велика Британія через підписання відповідного документа (за моделлю Швеції та Фінляндії).
В цьому контексті також обговорювалися і нові ініціативи, зокрема, нещодавно опубліковані Рекомендації щодо міжнародних гарантій безпеки (Kyiv Security Compact), які представила група експертів під головування керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака та колишнього Генерального секретаря НАТО.
Виступаючи в ході дискусії Володимир Огризко зазначив, що запропоновані Рекомендації ведуть Україну не в Північно-Атлантичний альянс, а навпаки – від нього, а також, на думку досвідченого дипломата, не містять самого визначення гарантій.
«Там немає навіть наближення до того, що сторони розумітимуть під самим терміном. В Будапештському меморандумі всі по-різному прочитали. Ми прочитали «гарантії», а наші друзі – «запевнення». І вони продовжують нас запевняти, що все буде добре. От тільки українці стікають кров’ю», – відзначив Володимир Огризко, запропонувавши натомість на другий день після звільнення українських територій подати заявку на вступ до НАТО. Так само, як Україна подала заявку на отримання статусу кандидата на членство в ЄС.
«Після того, що продемонстрували Збройні Сили України, ні в кого не може виникнути сумнів, що ми до чогось не готові», – сказав він у цьому зв’язку.
У своєму виступі Данило Лубківський підтвердив, що обороноздатності і членству України в НАТО немає альтернативи.
«Нашу безпеку можуть гарантувати лише дві речі. Це п’яті статті двох документів – Конституції України, де говориться, що джерелом влади в демократичній українській державі є народ, і відповідна стаття Вашингтонського договору», – продовжив спікер.
Він висловив переконання в тому, що у нашої країни немає такої розкоші, як час на пошук моделі безпеки, і не потрібно давати підстави в переговорному процесі відволікати увагу на ініціативи, які можуть становити підміну ідеї членства в Альянсі.
«Ми маємо бути готовими до того, що російське керівництво може змінитися, і можуть змінитися інструменти повернення Російською Федерацією споконвічних територій, якими росіяни вважають територію України», – зі свого боку зауважив Віталій Портніков.
«Коли ми говоримо, що це війна Путіна, ми помиляємось. Це – війна російського народу. Що може зупинити російській народ? Тільки жах власного фізичного зникнення чи поступове вимирання людей, які впевнені, що українські землі належать росіянам по праву. Але для цього потрібно нам з вами прожити ще 40 років. Є й альтеративний шлях – створити такий рівень небезпеки для Росії, який примусить російське командування – чекістське або військове – не розглядати війну в якості інструменту тиску на Україну. І тут ми приходимо до інтеграції в НАТО».
На думку Віталія Портнікова, будь-які гарантії безпеки України можуть надаватися тільки як етап до вступу у НАТО і включати в себе можливість ядерного удару у відповідь по будь-якому агресору, готовому заподіяти ядерний удар по території України в період між подачею заявки до НАТО і вступом до блоку.
У своєму виступі Валерій Чалий зазначив, що рекомендації щодо міжнародних гарантій безпеки (Kyiv Security Compact) насправді не є документом про гарантії. Він лише окреслює засоби міжнародної допомоги Україні для самооборони. На відміну від частини про санкції, яка виписана досить реалістично, базові питання і підходи стосовно моделі оборони і безпеки країни не тільки є досить сумнівними з точки зору їх відповідності цілям забезпечення надійних гарантій безпеки України, але й викликають питання щодо можливості їх втілення в реальних умовах.
«Гарантії – це коли на тебе не можуть напасти. А якщо на тебе нападають, і ти просто шукаєш рішення, як захищатись, то це просто засоби», – підкреслив Валерій Чалий.
Голова правління УКМЦ навів аргументи, чому Україні підходить лише колективна модель оборони та безпеки.
«Якщо економіст разом зі спеціалістом у сфері оборонного планування проаналізують ситуацію, то стане очевидним, що модель самооборони з точки зору наявних ресурсів для України в перспективі не спрацює. Вона потребує витрат в еквіваленті не менше 100 мільярдів доларів у наступні кілька років. Я вже не кажу про те, що ця модель потребує поставити під постійний вишкіл всю країну, чоловіків і жінок. Нам вдасться тримати всю країну у воєнному стані завжди? Не думаю, що це є реалістичним», – зазначив спікер.
Загалом, учасники заходу, погодилися, що ініціативи міжнародних експертів високо рівня є корисними з точки зору активізації дискусії щодо шляхів і механізмів убезпечення України та Європи від подальших загроз військового та іншого характеру.
Водночас, державна стратегія і тактика має виходити, насамперед, із національних інтересів України, бути послідовною, передбачуваною й реалістичною з точки зору досягнення цілей та головне – базуватися на широкому консенсусі громадянського суспільства, яке вже зробило чіткий вибір оптимальної моделі безпеки та оборони України – повноправне членство в Організації Північноатлантичного договору та Європейському Союзі. Всі українські національні ініціативи мають бути спрямовані на найшвидше досягнення саме цих цілей.
