16 грудня в пресцентрі UCMC відбувся брифінг «Майбутнє чеської підтримки України: виклики та перспективи» за участі представників чеських організацій громадянського суспільства.
Група аналізу гібридних загроз поспілкувалася з Анною Курницькою, координаторкою Українського консультаційно-громадського центру в Празі та представницею Міжнародного центру з розвитку міграційної політики про механізми підтримики чесько-українського партнерства на рівні громадянського суспільства, а також протидію антиукраїнській дезінформації в Чехії.
Які спільні ініціативи чеських та українських державних і недержавних структур у 2025–2026 роках можуть стати довгостроковою опорою для забезпечення підтримки України з боку Чехії?
Одним із показових прикладів є Unity Hub у Чехії, який я координую. Йдеться про модель тристоронньої взаємодії між Міністерством внутрішніх справ Чехії як основним донором, Міністерством соціальної політики України та міжнародними незалежними організаціями, що безпосередньо працюють з українцями на місці. Питання майбутнього українських мігрантів і трансформації міграційної політики активно обговорюється.
При цьому дедалі чіткіше кристалізується усвідомлення, що українська діаспора є стратегічним ресурсом для післявоєнної відбудови. Це і накопичений професійний досвід, і нові компетенції, і бізнес-мережі, зокрема українські підприємці в Чехії, які вже можуть долучатися до відновлення України. В цьому напрямі важливу роль відіграють такі структури, як Українська торгово-промислова палата. Частина українців з часом повернеться додому, привізши з собою знання й практики, здобуті за кордоном. Попри фінансовий тиск на неурядовий сектор, зокрема після скорочення програм USAID, організації, що працюють з українськими громадами за межами країни, залишаються системними гравцями й продовжують формувати основу сталого партнерства між Україною та Чехією.
Як можна стримати або спрямувати національних політичних акторів так, щоб тема підтримки України не перетворювалася на інструмент короткострокової електоральної гри?
Чеське суспільство має сильну традицію громадянського спротиву та захисту власних прав. Коли влада уникає відповідальності або замовчує важливі теми, громадяни здатні швидко самоорганізовуватися й публічно вимагати реакції. Активна мережа громадських організацій посилює цей тиск через протести, кампанії та публічні виступи. У таких умовах уряд не може ігнорувати суспільні настрої, адже його легітимність напряму залежить від довіри громадян. Попри складність політичного моменту, громадянське суспільство зберігає реальні важелі впливу на ухвалення рішень і здатність коригувати політичний курс.
Які практичні інструменти можуть ефективно протидіяти антиєвропейській та антиукраїнській дезінформації в регіоні, зокрема в ситуаціях, коли подібні наративи відтворюються або підсилюються на рівні державної політики?
Дезінформаційні кампанії безпосередньо підривають психологічну стійкість українських спільнот за кордоном. Окремі політичні актори використовують маніпулятивні твердження, зокрема щодо фінансового навантаження, яке нібито створюють українські біженці.
У відповідь українська громада в Чехії системно пояснює свій економічний і соціальний внесок. Важливим напрямом є розвиток критичного мислення й медіаграмотності всередині самої громади: вміння перевіряти джерела, розпізнавати маніпуляції та орієнтуватися в інформаційному середовищі. Протидія пропаганді не може бути виключно державною функцією – до неї має бути готове все суспільство. Ключову роль відіграють громадські організації та активні громадяни, які поширюють перевірені факти, пояснюють цінність демократичних інститутів і реальний внесок українців у країну перебування. Однак реальний ефект з’являється лише тоді, коли до протидії дезінформації долучається широке коло громадян.
Яким чином чеське громадянське суспільство може ефективніше донести інформацію про економічний внесок українських працівників у економіку Чехії?
Держава вже заклала важливу основу, оприлюднивши офіційні дані про фінансовий ефект від присутності українців на ринку праці. Податкові надходження від легально працевлаштованих українців суттєво перевищують обсяги державної допомоги, що наочно спростовує тезу про їхню «економічну обтяжливість» і підкреслює успішну інтеграцію в чеське суспільство. Критично важливою стала й послідовна реакція влади на дезінформацію – публічне спростування міфів про завищені соціальні виплати чи високий рівень злочинності з опорою на законодавство та офіційну статистику. Така відкритість підсилює довіру до інституцій. Однак довгостроковий ефект можливий лише за активної участі громадянського суспільства. Медіа, неурядові організації та лідери думок мають системно транслювати перевірені цифри й пояснювати їх у доступній формі. Саме синергія державної комунікації та громадянської активності дозволяє сформувати стійке й об’єктивне сприйняття ролі українських працівників у Чехії.