Моніторингова група «Озон» Центру громадянських свобод третій рік поспіль проводить громадський моніторинг доступності та базової якості укриттів у десяти містах України. Як виявилось, проблеми, які фіксувались раніше, у більшості випадків залишаються. Хто в цьому винний, чи вистачає коштів, які норми готують законодавці – в цьому розбирались учасники дискусії «Відкрите укриття: місія (не)можлива», яку ініціював Центр громадянських свобод.
У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків, формування фонду захисних споруд цивільного захисту, створення класів та центрів безпеки. Його ініціатор, народний депутат Олег Бондаренко сподівається, що цей документ зможе вплинути на вирішення ключових проблем, пов’язаних з укриттями. Головною серед них він назвав відсутність достатнього фонду захисних споруд.
«Для порівняння, Фінляндія, яка з 1945 року не знаходиться в стані війни, у період з 1954 до 2010 року створила фонд захисних споруд цивільного захисту в розмірі 130%. Це означає, що в Гельсінкі охоплено 100% населення плюс 30% гостей або інших людей можуть потрапити до захисних споруд. Причому, коли ми кажемо про захисні споруди, це не первинні захисні споруди, а повноцінні, які дають можливість зберігати життя на протязі декількох годин навіть у випадку ядерного удару», – навів приклад парламентар.
До інших проблемних факторів Олег Бондаренко відніс неналежний стан захисних споруд, недостатню відповідальність та обмеженість коштів на створення і утримання фонду захисних споруд. «Однак, якщо ми все ж таки свідомо вирішимо, що захист людей і необхідність створення для цього фонду захисних споруд є пріоритетним, то я думаю, що кошти знайдуться», – припустив він.
Після того, як у столиці жінка не змогла потрапити до укриття і загинула, у Київраді створили тимчасову контрольну комісію з питань перевірки укриттів. Депутат Леонід Ємець, який її очолив, переконаний, що вирішенню проблеми заважає і корупційний фактор.
«Кілька мільярдів гривень виділяється щороку на ремонт укриттів. Але, очевидно, ці кошти не були використані належним чином. Отже, за рік якість укриттів збільшилась непропорційно до очікувань. А чому так? Чому гроші є, а результату немає? Я бачу відсутність цих робіт лише в елементах корупції», – пояснив депутат.
Він вважає обов’язком держави надати громадянам укриття належного рівня. Вони мають виконувати свою функцію та відповідати науково розробленим стандартам. Наприклад, бути відкритими та мати два виходи, щоб громадяни розуміли — це укриття не стане для них братською могилою. Зокрема, це стандарти якості.
«Люди мають відчувати себе в укриттях так, щоб це не принижувало їхню гідність», – наголосив Леонід Ємець.
Продовжив тему заступник голови правління Асоціації ОСББ Деснянського району Києва Андрій Ткаченко, який поділився тим, з якими труднощами доводиться стикатися на місцевому рівні.
«Кажуть, що гроші на ремонт укриття є, звертайтеся до депутата. Приходять до депутата Київської ради Деснянського району. Той каже, що кошти були, але за них вже відремонтували укриття. Виявляється, в першу чергу ремонтують ті приміщення, в яких зацікавлені самі депутати, тобто в мікрорайонах, за які вони відповідають. Чому вони ремонтують в першу чергу підземні паркінги, в яких і так задовільний стан? Бо за ці паркінги платять люди, які знімають там паркомісця», – розповів Андрій Ткаченко.
Ще одну проблему підняла юристка організації «UAminals» Аліна Сорока. Ця організація разом з Центром громадянських свобод проводила моніторинг укриттів у різних містах України. З 484 лише у 172 можна приходити з домашніми тваринами. У 17 укриттів не дозволено. І у 295 випадках не вдалося отримати інформацію або точну відповідь на це запитання.
«Якщо люди не можуть приходити в укриття з тваринами, то вони піддають своє життя та здоров’я небезпеці, тому що не хочуть залишати своїх домашніх улюбленців самих під час повітряних тривог», – відзначила юристка.