Український кризовий медіа-центр започаткував новий цикл «Навколо постаті». Першу зустріч присвятили Івану Франко. Для того, щоб обговорити цю видатну людину, напевно, не вистачило б десятка фахівців з усіх континентів. Ведучий проєкту Ігор Стамбол вирішив цього не робити, і запросив до розмови директора Міжнародного Фонду Івана Франка Ігоря Куруса.
Він називає Франка дуже недооціненим. Всі більше знають його як поета. Втім, мова йде про постать, якою б пишалася будь-яка нація. Тому Фонд намагається різним аудиторіям донести ідеї і смисли Франка, а не просто дивитись на нього як на пам’ятник.
“Франкові ми не потрібні, – говорить Ігор Курус. – Йому байдуже, згадуємо його чи ні. А ось нам він дуже потрібний. Зазвичай ми емоційно сприймаємо письменників, художників, акторів. Якщо подобається – читаємо або дивимось. Із Франком складніше”.
У Фонді розглядають Франка у кількох іпостасях. Перша – як символ національної мудрості. Він залишив нам геніальну наукову спадщину. Яку із суспільно-гуманітарних наук не взяти, в ній Франко обов’язково буде.
“Взагалі ми нарахували 26 наукових дисциплін. Маємо говорити світу: в нас є Франко – геніальний вчений і письменник, який може бути співставний Шекспіру в Англії чи Гюго у Франції, – вважає Ігор Курус. – І тут ми підставляємо інструмент – Міжнародну премію імені Івана Франка, яка спрямована на те, щоб формувати його образ серед іноземних вчених. І цей образ фронтмену нації є позитивним для нас усіх. Він дозволяє українську гуманітаристику крок за кроком інтегрувати у світову науку”.
Інший образ – Франко як наставник. І тут, на думку гостя, найскладніша історія: “Для того, аби почути його поради і застереження, ми повинні в масиві його творчості знайти те, що нам потрібно зараз”.
Третє – те, що людям більш за все подобається. Це смакування Франка як людини. В нього було три коханки чи три жінки? Пив чай або каву? Чи правда, що він мало спав? Ігор Курус наголошує, що ми любимо цю постать не за колір очей, а за спадщину. Водночас, погляд через побут теж допомагає наново відкривати Франка для українців.
Вважається, що Франко не надто постраждав від радянської пропаганди. Вона навіть його використовувала. Чи дійсно це так і наскільки ця історична фігура потребує очищення від совкового сприйняття?
Нам думку Кураса, не можна говорити, що Франко за радянських часів не постраждав. Його просто звузили до образу поета – революціонера. Але більше постраждала родина.
“Взагалі я категорично проти того, що Франко стояв у кожному місті. Однак, ті місця, де він бував, треба маркувати. Ще важливо не інтерпретувати класиків, а зробити так, щоб і діти і дорослі самі читали. Тоді вони зможуть знаходити в текстах те, що вони шукають”, – відзначив директор Міжнародного Фонду Івана Франка.