Спротив військовому вторгненню на територію твоєї країни автоматично перетворює суспільство у стислий кулак. В якому раунді твій супротивник звалиться на ринг, залежить від того, як злагоджено діятиме усі м’язи – від армії та уряду до волонтерів і журналістів.
Про те та інше з регіональними журналістами на онлайн-пресконференції «Чого очікувати Україні від міжнародних партнерів?» говорив Валерій Чалий, голова правління Українського кризового медіа-центру, однин з найбільш фахових експертів з міжнародних справ в країні. Валерій Чалий свого часу працював заступником Міністра закордонних справ України, а в період з 2015 по 2019 рік очолював українську амбасаду у Сполучених Штатах Америки.
Цілком природньо, що одним з найголовніших питань сьогодні Чалий вважає зовнішньо політичне забезпечення перемоги України у війни проти Росії.
«Міністерство закордонних справ – не єдина структура, яка цим займається, – уточнює він. – Це і силовий і гуманітарний блок. Я вже не кажу про необхідність забезпечення судових процесів проти Росії. Є дуже велика робота громадських організацій. В цьому плані, особливо у волонтерській роботі є величезні успіхи».
Окремий напрямок роботи пов’язаний з інформуванням громадян інших країн, передусім Європейського Союзу, про те, що відбувається в Україні.
“Треба тримати Україну у фокусі уваги світу. Саме тому Український кризовий медіа-центр в співпраці з партнерами готує на зовні подкасти, на щоденній основі відео сюжети, здійснює розсилку щодо подій в Україні офіційним міжнародним структурам і журналістам».
Далі дипломат більш детально зупинився на різних аспектах міжнародної політики. Спочатку його запитали, чому у світі не хочуть визнавати Росію країною – спонсором тероризму?
За словами Чалого, всі наші партнери розуміють, що Росія заслужила цей статус і місце поряд із Сирією, Південною Кореєю, Іраном та Кубою, але намагаються різним чином обійти це питання. Серед аргументів, які вони наводять – ризик застосування так званих вторинних санкцій по відношенню до країн, які продовжують взаємодіяти з Росією. Це Угорщина, Індія та ряд інших держав. Крім того, партнери побоюються, що в разі визнання РФ країною-спонсором тероризму це звузить їх у маневрі при укладанні угод, як це було на прикладі зернової угоди. Україна це не вважає за аргументи, і розраховує, що у листопаді напередодні проміжних виборів у США республіканцям і демократам вдасться підштовхувати Білий дім до рішення визнати Росію країною – спонсором тероризму.
«Як для дипломата я досить різкий в оцінках сьогоднішньої підтримки партнерів, – визнав спікер. – Європейці були не готові до цієї ситуації. З 24 лютого я кожен день спілкувався на різних рівнях з Вашингтоном і через два тижні там сказали, що їм поради вже не потрібні, оскільки вони виробили свою лінію. США та інші країни світу нас підтримують, але в контексті своєї стратегії і забезпечення своїх національних інтересів. Зараз вони співпали з нашими, але це не значить, що так буде завжди по динаміці, наповненню. Особливо стосовно постачання озброєнь. Тут постійно потрібна робота, у тому числі по санкційному тиску. Це все складові, без яких Україні буде важко вистояти».
Чалий твердо переконаний в тому, що кращий варіант для України – це приєднання до НАТО. На відміну від ООН та ОБСЄ, які показали свою неспроможність реагувати на нові загрози безпеці, північно-атлантичний блок зміцнився. Намагання Швеції і Фінляндії доєднатися до НАТО, подача ними відповідних заявок свідчення правильності такого шляху для європейських країн.
Голова правління УКМЦ налаштований на те, що це безальтернативне рішення для майбутнього України: «Політичного рішення щодо нас, на жаль, немає. Вчора були висунуті пропозиції відносно Договору, що дасть гарантії безпеки України. Зараз вони будуть жваво обговорюватися. Все це плани Б і В. План А – це колективна безпека».
Цікавила медійників і оцінка позиції Туреччини. Чалий зазначив, що йдеться про особливий регіон. Національні інтереси, які захищає ця країна, сформовані ще підчас Османської імперії, і всі ми відчуваємо цей люфт у зовнішньому курсі.
«Туреччина є країною НАТО, підтримує всі ініціативи блоку щодо України, і за це треба подякувати. Як і за те, що країна чітко зайняла позицію, що свої безпілотники вона нам продає, а Росії ні. По Криму вони теж послідовні, не визнають анексії, підтримують кримських татар. До того ж, Туреччина багато допомагала у визволенні наших полонених», – підкреслив спікер.
Водночас, позиція Ердогана про те, що Росію не треба недооцінювати, Україна її не переможе, і в цьому зв’язку необхідно домовлятися, на думку Чалого, точно не співпадає з нашими інтересами. Він вважає, що Туреччині потрібно зробити корекцію цієї політики у зв’язку з успіхами України на фронтах. Там не можуть не бачити, що ситуація змінюється.
«Чи готові західні союзники включатися в процес деколонізації Росії, адже вихід українських військових на кордони 1991 року загалом не виключить всіх тих загроз, які можуть існувати в подальшому?», – запитав Олексій Побережний з Бердичева.
За словами дипломата, Росія неминуче рухається в напрямі розпаду. Помилки Радянського союзу вони повторюють. Коли і як це відбудеться ми не знаємо. Тому зусилля треба концентрувати не на очікуванні якихось подій щодо дезінтеграції Росії, а на тому, як за такої Росії зробити парасольку безпеки.
Слід звернути увагу на те, що і в самій федерації спостерігаються рухи за самостійність. Окремі народності були кинуті в Україну як гарматне м’ясо, щоб спростити в себе вирішення національних проблем.
«Візьмемо Туву, з якої Шойгу родом. До речі, вона належала Китаю, – уточнив Чалий. – Там зараз спостерігається падіння кількості кримінальних злочинів. Знаєте чому? Немає, кому їх робити, адже багато знищено тут».
Наталія Зворигіна із Запоріжжя поцікавилася, чи обговорюються із зарубіжними партнерами питання належної збройної відповіді рашистам? Зокрема, вогневе ураження військових баз і підприємств з виробництва зброї?
«На відміну від Росії ми не будемо атакувати цивільні об’єкти. Але що стосується військових, то у нашої країни згідно міжнародному праву розв’язані руки. Що стосується окупований територій, то це навіть не обговорюється», – відповів спікер.
Зовні складніше, однак, якщо йде війна і наносяться удари з території іншої країни, можна зворотно відповідати по супротивнику. Проте, Україна пообіцяла партнерам, що в цьому питанні буде вести себе акуратно.
В той же час Валерій Олексійович є прибічником жорсткої лінії і вважає, що проти таких терористично орієнтованих країн, як Росія, що діють як гопники у підворітні, повинна бути застосована лише сильна відповідь. Тільки це їх зупинить.
«Україна має робити все для своєї оборони і реального виживання, – додав він. – Коли тебе знищують, не будеш думати, яка стаття у міжнародному праві правильна, а яка ні».
Валерій Чалий на різних рівнях продовжує відстоювати позицію, що Україна має повне право будувати самі ракети середньої і меншої дальності. Це 5500 кілометрів, а на першому етапі від 500 до 1000 кілометрів. Таке право з’явилося після того, як відповідний договір по ракетам середньої і меншої дальності перестав існувати. З нього вийшла Росія, потім Сполучені Штати. Внаслідок цього, ті зобов’язання, які брала на себе Україна, втратили сенс. Це був би серйозний неядерний важель стримування подальших спроб агресії не тільки від Росії.
«Так може підключити в ракетну програму «Південмаш»? Чи зможе Україна забезпечити підприємство держзамовленнями?», – у розвиток теми запитав Олександр Розумний з Дніпра.
Голова правління УКМЦ добре знається в цьому питанні.
«Зараз цей момент не можна упустити, – зауважив він. – В нас ще є інженери, конструктори високого рівня, які можуть передати свій досвід. Втратити це було б злочинно при будь-якому розвитку ситуації».
На думку Чалого, ракетна програма взагалі повинна стати пріоритетом. Нещодавно уряд запропонував парламенту прийняти державний бюджет на наступний рік, і в ньому половина спрямована на безпеку: «Це величезні кошти. У світі такого немає. Яким чином там знайшла своє відображення ракетна програма, ми не з вами не побачимо, бо це закрита інформація. Думаю, що витрати, про які ми кажемо, там передбачені, але не в тому обсязі, який необхідний».
Ядерна безпека стала чи не основною темою пресконференції, чому сприяв інтерес збоку журналістів. Серед питань було і таке: «Чи існують надійні запобіжники використання Росією ядерної зброї?»
Під час холодної війни працювала концепція ядерного стримування, яка передбачала незворотне покарання за ядерний удар. Навколо цього підписувалося чимало угод, які саме і були запобіжниками. Зараз вони не працюють. Росія почала загрожувати превентивним ядерним ударом, потім таким саме ударом у відповідь на неядерну загрозу. Після цього заявила про те, що в неї є такі ракети, що їх ніяка система не зловить. Американці у відповідь показали, що є в них на озброєнні.
«Теж саме сказали британці. – продовжив спікер. – Вони не будуть гаяти часу на консультації із союзниками за для того, щоб порадитись з ними відносно застосування ядерної зброї у відповідь на російську атаку. Нова прем’єр міністерка Великої Британії підтримала цю позицію, і це катастрофічно змінило для Росії ситуацію».
Валерій Олексійович заспокоїв, сказавши, що не варто боятися балістичних ракет. Спеціалісти знають: по Україні ними навіть технічно важко ударити. Із запобіжниками використанню тактичної ядерної зброї складніше. В російській концепції вона розглядається як зброя звичайних військових операцій. Однак, команди там віддаються по тому самому ланцюжку, що і по балістичним ракетам, і є великий сумнів, що це можна буде так просто зробити. До того ж, переміщення тактичних ядерних зарядів чітко відслідковується.
«Запобіжники треба формувати на рівні нового світового порядку, – відмітив Чалий. – Але найбільший запобіжник для нас – країни, яка добровільно віддала ядерну зброю в обмін на якісь гарантії, що не діють – полягає в знанні того, як діяти в тій чи іншій ситуації. Український кризовий медіа-центр разом з урядовими структурами до війни випустив спеціальну книжку про те, як реагувати на загрози, у тому числі удари з повітря. З 24 лютого всі стали скачувати її з сайту».
Не оминули і внутрішні питання. Інна Бахтіна із Запоріжжя нагадала про скандал навколо обвинувачень керівництва області в незаконних діях з гуманітарною допомогою. Це негативно вплинуло на роботу волонтерів і завдало школи репутації регіону. Як поводитися журналістам, адже тема досить чутлива з огляду на дії російської пропаганди?
Голова правління УКМЦ займає рішучу позицію: в цих умовах ми не можемо замовчувати такі проблеми. Якщо офіційні структури заявили про проблему, потрібне миттєве чітке реагування на ці факти.
«Вони підривають національну безпеку держави, – пояснив він. – Ті, хто це вчинив, мають сидіти в тюрмі. Слідство повинно вестись швидко, а президент має взяти це під свій контроль. Це слон, якого вже не заховаєш. Має бути розголос. І не треба в цьому сенсі боятися того, що може використати російська пропаганда. Вона завжди бреше, їй приклади не потрібні». Події у Запоріжжі слід розглядати у фокусі того, яку країну ми захищаємо. Є питання «Якою вона постане після цього?», «Як забезпечити конституційну стійкість?», «Як убезпечити Україну від подальших атак?», і відповіді на них треба шукати кожному з нас.