Викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, громадський діяч Валерій Пекар відповів на питання головної редакторки Громадського радіо Тетяни Трощинської про американську допомогу Україні і корені кризи, яка відчувається в самому суспільстві на тлі мобілізації.
Коментуючи рішення американських можновладців і його очікування українцями, він припустив, що тепер в жодній країні світу за межами Сполучених Штатів Америки немає стільки фахівців з американської парламентської процедури, як в Україні і в українському Фейсбуці.
В тому, що відбулось у Вашингтоні, Валерій Пекар бачить три передумови.
«Хотів би зазначити причину, яка, можливо, з чиєїсь точки зору не є найголовнішою, але з точки зору суб’єктності України точно є такою. Це зусилля українців і українок, які безпосередньо багато місяців працювали над тим, щоби це сталося. Це українські дипломати, це громадські діячі, це члени парламенту і особливо би відзначив зусилля українських протестантських церков, що виявилося дуже важливим для того, щоб переконати представників саме цього так званого біблійного поясу», – відмітив гість.
Іншим важливим фактором є внутрішній перебіг політичних подій в Сполучених Штатах Америки. Українці потрапили в цю пастку, в багатомісячне очікування не з власної волі, ставши заручником політичного процесу в Сполучених Штатах Америки. А відомо, що зазвичай для пересічного американського виборця зовнішньополітичні питання загалом не потрапляють навіть в топ-10. Лише 10% американців цікавляться зовнішню політикою в Америці.
Третій фактор, який зіграв – це зміна ситуації в світі, в тому числі стосовно Ізраїлю. Атака на Ізраїль могла бути одним з тих тригерів, які спонукали американську політичну еліту кудись рухатися нарешті.
В той же час викладач Києво-Могилянської бізнес-школи застерігає українське суспільство, яке думає, що тепер вже перемога.
«Це означає збільшення української обороноздатності, але водночас ми розуміємо, що лише зброя не вирішує всіх питань. Є люди і це дуже болюче питання для українського суспільства, яке з одного боку не готове мобілізуватися, а з іншого не готові здаватися, і ці речі на перший погляд погано корелюють одна з одним», – пояснив він.
Ведуча зазначила, що не може повністю опонувати, будучи цивільною людиною, але є момент, коли питання екзистенційне, і ти кажеш, що я буду умовно служити в хорошій армії. Зрозуміло, що ситуація може скластися так, що може наблизитися погана російська армія. Чому тоді цей вибір не стає очевидним?
«Ну, по-перше, тому що він усвідомлений. По-друге, тому що всі люди перебувають в стресі і в травмі. Я говорю речі, які є неприйнятними для більшості. Як тих, хто на фронті, так і тих хто в тилу. Просто хтось мусить сказати, що соціологія показує певні речі. Не треба кидати термометр об землю тому, що він показує вам підвищену температуру. Не винна і та людина, яка принесла вам термометр», – відповів Валерій Пекар.
За його словами, сьогодні всі знають, що є частини і підрозділи, де люди готові більше служити, і туди іде масовий рекрутинг, бо зараз по суті йде друга хвиля добровольців після 22-го року, а є частини, куди ніхто не хоче, і безумовно це пов’язано з культурою. Тобто наш збройні сили не є монолітними по культурі і всі, хто служать і бував в різних місцях, вам скажуть, що є підрозділи і частини, які представляють гірші зразки Радянської Армії, а є підрозділи і частини, які є армією майбутнього, в якій напевно кожна людина хотіла б послужити. І перша річ, яка дуже сильно би збільшила зараз довіру до армії, це безумовно зобов’язання ТЦК направляти людей з відношеннями від певних військових частин в ці частини.
«Ми мусимо розуміти, що певні кроки має зробити українська держава для того щоб довіра збільшилась. Не обов’язково йдеться про армійське командування», – зробив висновок гість.
Тетяна Трощинська нагадала, що в 2022-му році справді масово стояли добровольці і вони не задавали жодних питань.
«Тоді була інша історія. Тоді був реальний страх, що ми втратимо країну. Зараз реального страху немає тому що ми продовжуємо перебувати під впливом солодкої водички», – відреагував Валерій Пекар. – Оця величезна довіра до збройних сил України і водночас величезна недовіра до ЦЦК, який є невід’ємною частиною цієї структури, якраз і показує, що, можливо, потрібно десь щось почати міняти. Я би почав міняти це все з будь-яких заходів, які мають на меті збільшення довіри і гідності. Незалежно від того, чи конфлікт надовго, чи він не надовго, навіть якщо він скоро закінчиться, ми продовжимо перебувати в ситуації, коли загроза залишається. І власне це означає, що психологічна готовність до армії має бути в кожного».