Черговим гостем спеціального проєкту Українського кризового медіа-центру «Діалог. Кава з Трощинською» став відомий публіцист, письменник і журналіст Віталій Портников. Впродовж бесіди з головною редакторкою Громадського радіо він мав можливість прокоментувати декілька власних думок, які набули резонансу.
«Я був приголомшений тим, яка несподівана полеміка почалася в соціальних мережах. Велика кількість людей обурилася одним моїм реченням в тексті про Шевченка, коли написав, що він вдихнув душу в українську мову, яку до цього відтворив Котляревський. Ці люди були впевнені, що мова завжди була, нею розмовляли, колядували, співали народних пісень, а Котляревський це просто записав. Серед них були навіть професори філології», – визнав Віталій Портников.
На його переконання, значення Котляревського полягає в тому, що він врятував населення цих губерній від літературної російської мови як єдиної можливої. Щодо Шевченка, вважає публіцист, то він знайшов формулу, яка дозволила протистояти і Карамзіну і Академії наук Росії, і церкві. І це повстання. Причому, в історії українського народу були різні форми державної ідентичності – не тільки повстання і Гетьманщина. Була звичайна класична держава.
«Для чого Шевченко врятував українство? Для того, щоб ми отримали шанс створити іншу цивілізацію», – заявив гість.
Тетяна Трощинська попросила пояснити ще один резонансний вислів про те, що від авторитаризму Україну врятувала корупція.
Віталій Портников в цьому впевнений. В Україні корупція кланова, горизонтальна, некерована згори. У різних українських олігархів були різні інтереси, і вони не давали можливості Кучмі та Януковичу, які тяжіли до авторитарного управління, повністю зосередити в руках всю владу.
«Зважаючи на економічну ситуацію, коли країна фактично живе за рахунок міжнародної допомоги, олігархів по суті вже немає, – констатує Віталій Портников. – Підприємства розбомблені, і це буде продовжуватися, адже росіяни будуть все робити, аби покарати за нелояльність тих, в кого ще щось залишилося. Ті гроші, що залишилися, не дають можливості впливати на економіку і використовувати державний бюджет. Залишається тільки телемарафон, де олігархічним каналам дають державні кошти, але це вже гроші Шури Балаганова, а не Остапа Бендера».
Публіцист припустив, що той стан, в якому опинилася країна, міг би призвести до сповзання влади у автократію, але Захід ніколи цього не допустить, оскільки фермер з Айови або металург з Руру не має витрачати свої податки на отримання українського диктатора.
На перспективи закінчення війни Віталій Портников дивиться із песимізмом і говорить про те, що вихід на державні кордони України не означатиме ні краху російського режиму, ні закінчення самої війни. Вона може продовжуватися з ракетними обстрілами, боями за якесь прикордонне місто.
На його думку, пояснення полягає в тому, що в Москві не зацікавлені в завершенні війни: «Україна звичайно стане членом НАТО після закінчення воєнних дій – кажуть майже усі західні лідери. Логіка Кремля наступна: якщо війна це єдина припона вступу України до альянсу, то чому вона повинна закінчуватися?»
Зі слів Віталія Портникова, російській народ у своєму намаганні загарбити чужі території може заплатити будь-яку ціну в людських життях. В якості прикладу він навів війну в Афганістані. Населення України та РСФСР ставилося до неї по-різному. Для українців завжди це була трагедія, а росіяни її напряму асоціювали із доблестю та подвигом. І це були дві сусідні республіки однієї держави.
«Вони, по-перше, не злякаються ніякої похоронки, – пояснив публіцист. – Потім вони вирішують величезну кількість проблем, що їм допоможе у майбутньому. Для пересічного російського шовініста ця війна як дар божий – вони буквально викошують національні меншини».